Логотип телеграм спільноти - STERNENKO
Допомога ЗСУ https://www.sternenkofund.org/donate 🫶🏻Фонд @sternenkofund ❗️Нікому не пишу, не прошу гроші, поповнити рахунок чи щось купити. Усі збори на армію публічні. Російська мова у коментах заборонена.
Логотип телеграм спільноти - Сергій Притула
Посилання на канал: https://t.me/serhiyprytula Мій фейсбук - https://www.facebook.com/serhiyprytula/ Інстаграм - https://www.instagram.com/siriy_ua/ Youtube - https://www.youtube.com/prytula БАЗА МОНО - https://base.monobank.ua/89gMbvnkrTu7sR
Логотип телеграм спільноти - ББС Небесна Кара 54 ОМБр
Офіційний канал Батальйону Безпілотних Систем Небесна Кара, 54 ОМБр Наше гасло: "Зло - має бути покарано! Ворог - має бути знищений!" Приєднуйтесь до нас, підримуйте нас! Більше донатів - більше контенту! Дякуємо! Зворотній зв'язок: bbcnk54@gmail.com
Логотип телеграм спільноти - Bitcoin, інвестування, гроші - Лінивий CRYPTO інвестор
Підписуйся на канал Frontend Shinobi, щоб отримувати найсвіжіші техніки, поради та інструменти для веб-розробників. Хочеш бути в тренді? Хочеш створювати стильні сайти та веб-додатки? Тоді тобі точно сюди!

Статистика telegram каналу - @christian_poems_2

Логотип телеграм спільноти - Християнські вірші 🌿 2025-01-06

Християнські вірші 🌿

Кількість підписників:
1624
Фото:
Відео:
 
Посилання:
Категорія:
Релігія
Опис:
Тут християнські вірші для душі ✨🤍

Кількість підписників

День: +1
Тиждень: +7
Місяць: +64
Всього:
1 624

Середній перегляд на повідомлення

День: +412
Тиждень: +748
ERR: 48.61%
ERR (24): 25.37%
Середній за 30 днів:
789

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2025-01-08

Стіна канала Християнські вірші 🌿 - @christian_poems_2

Диявол сперечався з вічним Богом.
Причина суперечки- вірний Йов...
І він постійно,Щось йому доводив...
Все небо було свідком тих розмов.
Пропонував,забрати все,що має.
Торкнутись тіла... І уже тоді,
Як Йов так сильно раптом постраждає,
Не буде славить Бога у біді.
А Йов сидів...Один...Не розумівши,
За що Господь усе це допустив.
І кожну мить були новини гірші
Та ще й в кінці проказою покрив.
Який то біль - собі не уявляю,
У одну митт лишитись без дітей:
Три доньки,сім синів,і в мить- немає
І серце рветься з Йовових грудей.
Усе,що мав,усю його худобу,
Злий ворог безпощадно вмить забрав.
Та щож тоді наш Йов промовив Богу?
На наше диво,він не Нарікав.
Ну а диявол усе більш лютує,
Бажаючи вчинити більше зла...
Але Господнє вухо знову чує
Із Йова уст благословінь слова .
Пройшов все Йов,і вірним залишився,
Хоч в одну мить він втратив все,що мав,
І ні на йоту Бог наш не змінився...
Той Бог,що Йову сили Свої дав.
Що саме хочу зараз я сказати:
Коли в життя прийде якась гроза,
Коли в житті зазнаєте ви втрати,
Й з очей проллється не одна сльоза
То пам'ятайте,Йов був справедливим.
І того,що бло - не заслужив...
Бог знав,що будуть в Йова на це сили,
І лиш тому,Він зло те допустив
Що сатана казав Йому про Йова,
Що він не зможе витримать всього...
Та Йов лишився вірним свому Богу
Не знаючи і часточки того,
Що ми сьогодні з вами розумієм...
Та все ж він вірив...вірив й довіряв.
Й тому Господь цю суперечку виграв,
Ну а диявол,як завжди програв.
Ось так і в нас ,таке в житті буває,
Коли здається: Господи,за що?
Коли душа і рветься і волає,
Й розрадити не може вже ніщо...
Можливо в ці хвилини так,як з Йовом,
Диявол каже Богу ці слова,
Ти допусти в життя до неї горе,
Й побачиш Ти,чи буде ще стоять?
А ближні скажуть все,чому так сталось:
Згрішив,відпав,чи Бога прогнівив.
В той час,як Він любить не перестане,
В той час,як Він постійно нас любив.
Не забувайте у житті про Йова,
У темний,та скорботний ,чорний час,
І не кажіть на Господа ви злого,
Диявол хоче спокусити вас,
І вибити з під ніг ваших опору,
Щоб виграти у Бога про вас спір.
Можливо буде це в житті не скоро,
Та день прийде,і друже мій,повір
Коли прославиш Бога у час бурі
То зміняться на краще дух й душа...
Історію про Йова не забудьте...
Щоб Бог про вас те саме міг сказать...
Амінь.
Артемук Мирослава
1100
25-01-12 08:04
Бога просимо часто, і втомились просити.
Очі в небо, з печаллю, підіймаєм в молитві.
І так томить чекання, і раз просим не перший.
Тяжке випробування - а проси віру тверду.
Віру, щоби стояти, щоб не засумніватись.
Щоби милість Господню із руки Його взяти.
Дочекатися рішення від Всевишнього Бога.
Щоб прийняти смиренно у життя Його волю.
Соломон просив мудрість - Бог добавив багатство.
Авраам просив сина - Бог -"народи у тобі усі благословляться"
Бог дає завжди більше тим, хто вміє чекати.
Хто довірився Богу, у вірі вміє стояти!
Часом, випробування і до краю вже навіть.
Авраам, весь в стражданнях, на горі Моріа там...
Та Господь контролює...ніж занісся над сином...
І ось явлена милість - не померла дитина.
Дай нам, Господи, мудрість, дай нам, Боже, терпіння
Дочекатись без ропоту з неба благословіння.
А воно буде вчасно, не запізниться зовсім.
Хай нас, навіть до краю, також Бог випробовує.
Поможи, лиш на Тебе, не на світ цей, дивитись.
Поможи лиш в любові до Тебе дні прожити,
Поможи жити в радості, хай бувають й незгоди.
Поможи залишитись в бурю, і в сонце з Тобою.
Відчувати, що завжди Ти тримаєш за руку.
Ніколи не лишаєш, як не було би трудно.
Серце будеш втішати, говорити з любов'ю.
Якщо віри не хватить...не даси бути з біллю.
Лиш на Тебе, дивитись, не відводячи очі.
Що буть може миліше, ніж Твій люблячий погляд!
Поможи - все так серце Тебе моє благає.
Ти ж все кажеш: Я тут є, до Мене наближайся.
Л. Шпак
1100
25-01-11 05:59
Історія із життя.
Сидів на лавочці спокійно,
Зовсім промоклий від дощу,
Зоря десь вдалині світила,
Він думав про свою сімʼю…
Повз нього йшли і відвертались,
Ніхто і хлібчика не дав,
Одні тихенько насміхались,
Він в небо лише споглядав.
Мале хлопʼятко сиротина,
Губами рученята грів,
На нім протерта кожушина,
Від голоду вже просто млів.
Виднілись в черевичках пальці,
Від холоду й дощу тремтів
І не було на життя шансів,
Не чути було його слів…
Йому той час прийшов на памʼять,
Як тато ніжно колисав
І на колінах засинав він,
І про Христа йому співав..
А з братиком завжди дружили,
І гарно гралися вони,
І так щасливо б далі жили,
Та дні біди в сімʼю прийшли.
Він в памʼяті ту мить тримає,
Як тато з братиком пішов,
У небеса де прославляють
Вони тепер Христа любов.
Зосталась в нього тільки мама
А він такий іще малий,
До грудей ніжно пригортала,
Синочку, шепотіла мій!…
Та ось лікарня і в палаті
Матуся хвора вже лежить,
Не міг маленький він прийняти,
Що її треба відпустить…
Вона дивилась в сльозах з жалем
Синочку, мовила вона
Там де цвітуть вічно троянди,
Іду туди я в небеса..
В сльозах він вибіг із палати,
На лавочку один присів,
Не маю ні сімʼї ні хати,
Він слізно Богу говорив.
Лице залите все сльозами
Так страшно було сироті,
Йому хотілось йти до мами,
До Бога в небеса святі.
Та чоловік ішов в ту днину
В красивім шкірянім плащі,
Ось бачить плаче там дитина,
І стало боляче в душі..
Чого на вулиці сидиш ти,
Дивися дощ мов з відра льє,
Ридаючи дитя сказало,
Чекаю що Господь прийде..
ПрийдЕ Він, мама так сказала
На небеса мене візьме,
Дитина гірко заридала,
Я так чекаю день за днем!
Почув історію дитини,
В сльозах той чоловік сказав
І пригорнув він сиротину,
Який так гірко ще ридав.
Тихенько протягнув він руку,
Синок додому вже ходи
Він зрозумів страшну розлуку,
Дитя лишилось без сімʼї..,
О дядьку ви не Бог я знаю,
Куди провадите мене,
Я голодую замерзаю,
А вас сімʼя напевно жде.
І чоловік ледь стримав сльози
Сказав ні одинокий я,
В душі пече біль як морози,
Мені потрібна теж сімʼя.
Тепер я буду твоїм батьком,
Достатку маю вдосталь я,
Ніхто тебе вже не образить,
Ти син мій, ти моє дитя!
В житті ти вже не сиротина
А милий, дорогий синок,
Ти є улюблена дитина,
Мені тебе також дав Бог.
Промерзлі пальчики дитини
В руках він ніжно зігрівав,
А руки що іще тремтіли,
По бАтьківськи він цілував.
На руки взяв хлопʼя спокійно
А надворі дощ не вщухав
Укрив його плащем і ніжно
До себе міцно пригортав…
Ми також сиротами бУли,
Без Господа блукали ми,
В гріхах в сльозах своїх тонули,
У беззаконні темноти.
Та простягнув враз Хтось нам руку,
Рука в крОві від ран була,
Забрав Він нашу біль і муку,
То милість Божа нас спасла.
Ми гинули усі без Бога,
Як та дитина без сімʼї,
Бог в небо нам вказав дорогу,
За нас помер Він на хресті.
З любовʼю на нас подивився,
Сказав дитя, я твій Творець,
За нас страждаючи молився,
Прийняв до себе як Отець!
Марина Візнюк.

#Повчальна_історія
1200
25-01-10 08:53

Для чого Бог, дає випробування?
І зараз я питаю Не ЧОМУ…
Ви добре вникніть в суть цього питання,
І відповідь знайдете у ньому.
Випробування наші – не для Бога.
Бо Він й так досконало знає нас.
Ну а для нас, це є чудова змога,
Побачити, які ми у той час
Коли слова потрібно буде в ділі
Підтвердити…Чи будем ми стоять?
Чи будем й далі ми такі ж сміливі?
Чи будем нами сказане сповнять?
Випробування нам гартують душу.
Нам Бог їх посилає не для зла.
Не думайте, що цим «карає», «мучить»,
Або бажає знищити до тла.
Господь ніколи зла нам не бажає…
Його думки завжди лиш на добро,
Про нас усе Він дуже добре знає…
Ну а вже ми не знаємо всього.
Якщо ми є Творцевих рук творінням,
Т перед тим, як вжити в чомусь нас,
Ми будемо проходити плавильні
Й випробування міцності не раз.
Й чим більшу працю хоче Бог звершити,
Чим більше хоче використать нас,
То все сильніше полум’я горіти
В плавильні Божій буде у той час.
Це лиш одна з сторін випробування,
Які ми зустрічаєм на шляху.
Випробування – це не покарання.
Й питання тут : «Для чого?» не «Чому?»
В тяжкі хвилини все ж не нарікайте,
А добре пам’ятайте день за днем,
Що Бог не хоче знищити й зламати,
Він загартує душу вам вогнем.
І якби сильно зараз не боліло,
Візьме Він потім вас на Своє діло,
І через вас роботу Він звершить
І дуже сильно вас благословить.
Отож, коли прийде випробування,
То пам’ятайте, це – приготування.
Не намагайтесь той вгонь гасить,
Бо він не зможе душу опалить.
З терпінням в серці дня того чекайте.
Коли Господь почне вас підіймати.
І пам’ятайте, суть випробування
Загартування, а не покарання.
Артемук Мирослава

1100
25-01-09 02:39

Частина друга
А Ваня плаче: «Тату, ніжки,
Не ходять більше вже в мене.
Я кликав,бігав по доріжці,
Шукав, догнати щоб тебе!».
Батько це ледве,ледве слухав,
В сльозах коліна прихилив.
Закрив свої руками вуха
І в Бога в перший раз молив:
«Мене прости, прости, а сину,
Здорові ніжки збережи.
Мої візьми, хай я загину,
О,Боже,нам допоможи!».
Так каявся. З ним поруч стала,
Дружина,міцно обійняв.
Простить його в Творця благала,
Щоб чудо Він для них послав.
Прохання в Небо долинало
І Бог чудес його прийняв.
Іванку вмить вже легше стало,
Він навіть трішечки вставав.
Зібралась ранком, дуже рано,
Велика рада лікарів.
І головний хірург так званий,
Що ніжку різати хотів.
Прийшли вони туди до Вані
І товсті як бинти зняли,
Від подиву, немов в тумані,
Прийти до тями не могли.
Бог оздоровив його ніжки,
На них не видно темних плям.
:«Я хочу бігти по доріжці,!»,
Говорить Ваня лікарям.
Зцілив Господь, від щастя мама,
Раділа і була в сльозах.
А тато там, в палаті прямо,
У всіх молився на очах.
В зимовий холод, в день недільний,
Син поряд з татом крокував.
Їх вітерець морзний,сильний,
З промінням сонця проводжав.
Іванко в валяночках но‌вих,
Сніг не страшний йому й зима.
Стрибає, бігає він знову
І радості тій меж нема.
Дуже щасливий ходить Ваня,
Бо тато разом з ним вже є.
Ходить до церкви у зібра‌нння,
Більше не свариться, не п'є.
Кажуть, що губить людей п'янка,
Тільки лиш Бог спасе Один.
Так воно й є. Батько в Іванка,
Про Бога людям свідчить він.
У день недільний сонце світить,
Мороз гуляє за вікном.
Як добре це, коли всі діти,
Щасливі в сі‌м'ях є цілком.
#Повчальна_історія

1100
25-01-08 08:51