Логотип телеграм спільноти - ББС Небесна Кара 54 ОМБр
Офіційний канал Батальйону Безпілотних Систем Небесна Кара, 54 ОМБр Наше гасло: "Зло - має бути покарано! Ворог - має бути знищений!" Приєднуйтесь до нас, підримуйте нас! Більше донатів - більше контенту! Дякуємо! Зворотній зв'язок: bbcnk54@gmail.com
Логотип телеграм спільноти - STERNENKO
Допомога ЗСУ https://www.sternenkofund.org/donate 🫶🏻Фонд @sternenkofund ❗️Нікому не пишу, не прошу гроші, поповнити рахунок чи щось купити. Усі збори на армію публічні. Російська мова у коментах заборонена.
Логотип телеграм спільноти - Сергій Притула
Посилання на канал: https://t.me/serhiyprytula Мій фейсбук - https://www.facebook.com/serhiyprytula/ Інстаграм - https://www.instagram.com/siriy_ua/ Youtube - https://www.youtube.com/prytula БАЗА МОНО - https://base.monobank.ua/89gMbvnkrTu7sR
Логотип телеграм спільноти - Bitcoin, інвестування, гроші - Лінивий CRYPTO інвестор
Підписуйся на канал Frontend Shinobi, щоб отримувати найсвіжіші техніки, поради та інструменти для веб-розробників. Хочеш бути в тренді? Хочеш створювати стильні сайти та веб-додатки? Тоді тобі точно сюди!

Статистика telegram каналу - @christian_poems_2

Логотип телеграм спільноти - Християнські вірші 🌿 2025-01-06

Християнські вірші 🌿

Кількість підписників:
1628
Фото:
Відео:
 
Посилання:
Категорія:
Релігія
Опис:
Тут християнські вірші для душі ✨🤍

Кількість підписників

День: +2
Тиждень: +4
Місяць: +51
Всього:
1 628

Середній перегляд на повідомлення

День: +477
Тиждень: +773
ERR: 50.27%
ERR (24): 29.3%
Середній за 30 днів:
818

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2025-01-08

Стіна канала Християнські вірші 🌿 - @christian_poems_2

Хотів би просто запитати,
Чи знаєш ти, що Бог живий?
Що Він на хрест пішов страждати,
Щоб життя вічне мали ми.
Хотів би просто запитати,
Чи знаєш ти, що Він воскрес?
Щоб оправдання людям дати,
І змити гріх з твердих сердець.
Чи знаєш ти, що наш Спаситель,
До Себе кличе нині всіх?
Твоя душа для Нього цінна,
Але чи ти це зрозумів?
Живемо ми у час непевний,
І завтра зовсім день не наш,
Куди веде твоя дорога:
У радість неба, чи у плач?
Життя людське - воно коротке,
Вже вічність близько, при дверях,
Чи знаєш ти живого Бога?
Не тільки, друже, на словах.
Чи вже зустрівся ти із Ним?
А може і не чув про Нього,
Він землю дивно сотворив,
І дав життя всьому земному.
І ти також Його творіння,
Він нині кличе ще, зове,
Спинися друже на дорозі,
Ще поки час сьогодні є.
У світі щастя не знайдеш,
Це лиш дочасна насолода,
Гріх радості тобі не дасть,
Він принесе печаль і сльози.
Та є Спаситель, кличе всіх,
І хто до Нього відгукнеться,
Знайде той радість, втіху в Нім,
Для свого стомленого серця.
Можливо ти Його незнаєш,
Та Він про тебе знає все,
Тому сьогодні ще чекає,
Як сина блудного Він жде.
Його любов - вона велика,
Твій розум цього не збагне,
І якщо хочеш бути вільним,
Скажи "Ісус, прости мене"!
І якщо нині відчуваєш,
Цей голос ніжний, що зове,
Не гай даремно свого часу,
Це Батько кличе ще тебе.
Гріховний світ дає багато,
Це задоволення на мить,
А жити з Богом - це є щастя,
Лиш з Ним знайдеш для серця мир.
Хотів би просто запитати,
Чи знаєш ти, що Бог живий?
Якщо відчув сьогодні заклик,
Тоді скоріш до Нього йди.
Долайчук Віталій

137
25-04-04 04:01

ЗАКРИТІ ДВЕРІ ДО РАЮ
Скажіть, що зробить чоловік,
Проживши без Ісуса вік?
Коли він перед небом стане,
Й закриті двері лиш застане?
Напевно стукати почне,
Христу кричати лиш одне:
"Відкрий Господь, мене впусти,
Ти маєш місце віднайти!
Життя добре я прожив,
Не вкрав ніде я і не вбив.
Трудився - рук не покладав,
У поті хліб свій здобував.
Дім збудував, сад посадив,
Сім'ю створив, дітей ростив.
Не забував я і про бідних,
Давав їм хліб і все потрібне.
Я чесно і відкрито жив,
А Ти лиш двері в рай закрив.
На суд Твій правий я з'явився,
Скажи, я в чомусь провинився?"
Страшними стануть ці слова:
"Спасіння вже тобі нема!
Життя тобі для того дав,
Щоб ти в житті Мене шукав.
Я так хотів щоб без Творця
Не починав би ти і дня.
Життям ти хвалишся своїм
Заслуг твоїх немає в тім .
Я поруч був завжди з тобою,
По милості великій Мною,
Тобі дарована сім'я,
І дім збудував для тебе Я.
Я сад твій щедро поливав,
І діток Я тобі давав.
Не випускав тебе з уваги,
Не допускав образ, зневаги.
Від зла тебе оберігав,
Терпляче довго так чекав.
Коли земне відкинеш враз,
І віднайдеш для Мене час.
Та ти Мене не закликав,
Свій час безцінний віддавав
Роботі, друзьям і сім'ї,
Кому завгодно, не Мені.
До Мене в каятті прийти,
Ти часу не зумів знайти.
І мало діл твоїх благих,
Спізнився ти, нажаль, не встиг.
Тобою частої благодаті утрачений,
Христа печаті на тобі нема.
Вини себе, іди, не знаю Я тебе."
Можливо Бог не справедливий?
Та ні, Він добрий й милостивий!
З любов'ю милує, прощає,
До Себе й досі закликає.
Відкинь життя своє безбожне,
Шукай Христа, ще поки можна.
Родись з гори, люби без краю,
Щоби відкрились двері раю.
Автор невідомий

393
25-04-03 04:43

І знову про дітей
Не раз себе на осуді спіймаю,
Про підлітків, про молодь, про дітей.
Я рими пісень їхніх не сприймаю,
Зовнішній вигляд й сенс їхніх ідей.
Осуджую я, а також і інші,
А в матерів безмовний крик іде:
Не бийте по рукам! Душа—цінніша,
Не погубіть насліддя молоде!
Не бийте по рукам, не розтопчіть ви,
Ту тонку́, тонесеньку стеблину.
Та Богом люблячи, благословіть ви,
Щоб до Христа тяглась кожна дитина.
Нам просто атмосфера невідома,
У якій діти змушені зростать.
Можливо темінь там у хнім домі,
Що вабить в цьому світі погулять.
Багато пропонується сьогодні:
Комп'ютер, фільми, ігри, інтернет.
І все так зроблено окультно й модно,
Що цей же дух і в школах—не секрет.
За тиждень в світі, де вони блукали,
Їх треба в домі Божім відігріть.
Дати заряд добра їм,щоби мали,
Вони закалку«світом» не хворіть.
Вчити їх треба вдома мудро й строго,
Не дозволяти жить на самоплив.
Нехай вони з дитинства знають Бога,
Щоб шлях Господній потім їх манив.
Так, дикі паростки із них проб'ються,
То тут, то там пахне від них «світським».
Та до Христа слова молитв несуться,
Про кожного й права тепер за Ним.
Обов'язково Бог їх поміняє,
Штрих за штри́хом їх буде шліфувать.
Він Той,Який галузки обрізає,
А нам в молитві треба їх триматть.
Тримати так, щоб не було втрачання,
Можливо труд їх попросить звершать...
Бути для них, як приклад сподівання
І віри, щоб хотілось перейнять.
Нехай вони відчують, що їх люблять,
Що їм тут добре, що сім'я тут є.
Овечку молоду, ні ні,не гублять,
Її вчать пам'ятати, де своє.
Нажаль, є в багатьох досвід печальний,
В якому біль батьків і матерів:
У відповідь хтось скаже щось безжальне
І ніхто в церкву із дітей вже не ходив.
Вони пітьмою світу так покрились,
Їх вабить дискотека дотепер.
Вони ще із гори не народились,
Чи не спізнилися вони тепер?
О Боже, дай нам мудрості всім мати,
Допоможи нам так не поступить.
Дай з ними гарну й ніжно розмовляти,
Щоби вони змогли цим дорожить!
Прийде той день, як виростуть ті діти,
Збагнуть за них Христа пролиту Кров.
І будуть після нас іще тут жити
Й про Божу проповідувать любов.
Бо Бог подасть духовне їм прозріння,
Дорогоцінний дар розвине в них.
Тих, за кого несли ми сльози і моління,
Він їх долу́чить до дітей Своїх! Амінь
Автор Анна Вельк—Деєр;
Переклад Ангеліни Ющук

457
25-04-02 05:41

ЧИ ЗНАЮ Я ГОСПОДЬ ТЕБЕ
Чи знаю я Господь Тебе
Чи пережив я зустріч із Тобою?
Можливо в жертву я несу слабе?
І у житті,пливу я за водою.
Можливо я те дерево без плоду
Лиш тільки листям гучно шелестів
Чи через грізну бурю й не погоду
Мій плід за вітром в далеч полетів
Не раз казав Тобі я довіряю
Життям моїм Ти сам руководи.
Але не раз з Петром я потопаю
І з ним кричу,Ісус допоможи.
Казав не раз побудь Ти на вечері
Найкращих в світі Ти скуштуєш страв
Але забув я відчинити двері.
А Ти прийшов і на дворі стояв.
На раз казав я йтиму за Тобою
І час для Тебе я завжди знайду
Та закрутивсь земною суєтою
Я протилежно від Тебе іду
Казав,віддам Тобі мої достатки
Мені ж Тобі не шкода віддавать
Але ж на жертву знайшлися лише латки
Бо кращий одяг я нехотів знімать.
Казав що сміло йду я за Тобою
В мені Твій спокій і Твоя любов
Та тільки ворог заричав злобою
І на дорозі я злякався знов.
Я думав що в мені колосся повне
І що комори повні від плодів
Та Ти в мені відкрив життя гріховне
І жертви від мене Ти не схотів.
Я думав що Тебе я розумію
І що в мені є істинна Твоя.
Та Ти сказав «зерно я перевію
Дозрівша нива,стала вже моя»
І я злякався,злякався як ніколи
Невже в полові місце для мене
Думки в мені сильніш мене бороли
Що для мене лиш місце вогняне
І пульс забився в тисячі сильніше
Думки змішались в голові моїй
І Бог відкрив в мені най таємніше
Від слів та діл до неосяжних мрій
Не вже Господь це все про мене
Не вже я легкий на Твоїй вазі
Не вже я листя те зелене
Яке зриває вітер при грозі
Чи знаю я Господь Тебе
Чи пережив я зустріч із Тобою
Перевіряй мій друже сам себе
Чи проти течії ти чи за водою!!!
Автор Андрій Швегло

518
25-04-01 01:41

ІСТОРІЯ ЯКА ЗМУШУЄ ЗАДУМАТИСЬ
Дитяча лікарня. Онкологічне відділення. Палата для тих, кому жити залишилося недовго. Літня, за шістдесят, санітарка зустрілася поглядом з хлопчиком, який лежав на ліжку.
"Я повинен ще трошки пожити.
До неділі. Тьоть Лєна, можна?"
Вся здригнулася. Що говорити?
А він дивиться пильно, тривожно...
Ще дитина, а в погляді стільки:
Біль, приреченість й трішки надії.
До неділі дожити б тільки!
А життя в ньому ледь жевріє.
"Мій хороший", - і сльози ковтає.
Починають руки тремтіти.
Ну хіба до такого звикають?
Ні! Бо діти повинні жити.
"Ти живи, о моя дитино!"
"Мені б тільки ще до неділі.
Привітати маму повинен".
І кладе рученята білі.
В них - останнє, що може дати
Своїй сплаканій з горя мамі.
"Тьотю Лєн, ще не можу вмирати.
Я зробив це своїми руками."
Саморобка з картону. Мій Боже!
Як же мамі усе пережити?
Цей дарунок від сина не зможе
Чимось кращим ніхто замінити.
***
Онкологія. Страшне слово.
Грань між смертю й життям уже стерта.
І щоразу вона знову й знову
Обирає собі нові жертви.
Серед них і дорослі, і діти.
Мов приречені кимось до страти.
Місяць, тиждень чи день іще жити.
Так виходять з цієї палати.
Їм вже більше нічого не треба.
Залишились обірвані мрії,
І змінилися враз всі потреби.
Кожну мить цінувати вже вміють.
Двадцять перше століття. Рясніє
Світ новинками і відкриттями.
Але скільки людей без надії,
І від горя сивіють мами.
Дорожімо життям. Нехай будуть
Усі миті, даровані Богом,
Нами з вдячністю прийняті, люди!
Так багато нам дано від Нього.
І коли навіть все те, що маєм,
Нас вже чимось не задовільняє,
І коли на життя нарікаєм,
Нехай кожен в той час пригадає,
Що є ті поряд нас, для кого,
Аби жити, всміхатись, любити,
Більш не шкода в цім світі нічого.
Тож учімось життям дорожити!
***
А той хлопчик ще жив, і маму
Привітав подарунком щирим,
Що зробив своїми руками.
Через тиждень помер. Щасливим."
Автор Юлія Тонего
#Повчальна_історія

603
25-03-31 02:01

Притча про заблукану овечку
Куди не глянь, говорить все про те,
Що в цім життю кінця й кра́ю немає.
Пастух ось по землі з батого́м йде,
Овець Своїх загублених шукає.
У вас ж бо благодатна стежка є
Й струмок, що в прохолоді протікає.
Що ж рветесь ви,де вогнище чуже,
Що ж вам на лузі ще не вистачає?
Він не щадить для нас Свого бича,
Карає і завжди попереджає:
«Якби були б ви свині—Я б мовчав,
Та ви Мої овечки»—промовляє.
У Пастуха аж сльози на очах,
Рахунку тим Його сльозам немає.
І скільки трав прекрасних на лугах,
А народ Божий по багні блукає.
Несуться,бродять,там де їм«красиво»,
Від світла і від істини святої.
Забули,що їх Пастир Милостивий,
Чекає і шукає у любові.
За станом одні страхи є лише:
Ві́вці—то блага їжа для вовків.
Інший пастух забув б про них і все,
А Цей шукає, бо їх полюбив.
«Куди ж то ти овечко забрела,
Як можна про тебе зниклу забути?
Раз щастя ти при світлі не знайшла,
Хіба в пітьмі його зможеш набути?
Я знаю, що ти чуєш голос Мій
І не дивлюсь,що ти у кігтях ночі.
Все ж хочу повернуть тебе в дім Свій,
Та тільки, якщо цього ти захочеш.
Можливо ти десь плачеш у тиші
І стогне і болить твоє сердечко.
Ну не мовчи, дай відповідь Мені,
Дай відповідь заблукана овечко!
Я від тебе почути лише хочу,
Що ти втомилась по багні бродить.
Тебе на руки Я візьму охоче
І знову почну рани всі цілить.
На пасовисько Я тебе верну,
Там для душі знайдеш благословіння.
О,відізвись,тебе Я пригорну,
Всіх кличу до життя і до спасіння.
Ну не мовчи!Дай відповідь з боліт,
Не забувай,що час є швидкоплинним.
Чекаю Я тебе багато літ,
Не нехтуй часом ти дорогоцінним.
А на лугах Моїх одна краса,
Над водопоєм зіронька сіяє».
Овечка на руках у Пастуха,
Від щастя Він ридає і ридає... Амінь
Автор —Станіслав Матковський;
Переклад Ангеліни Ющук

651
25-03-30 00:41

Затишний християнський канал 🫶🏻
Де ти знайдеш цитати для душі❤️‍🩹
Заходьте👇🏻
https://t.me/Godismyhopee

Зображення до поточного посту у каналі "Християнські вірші 🌿" - @christian_poems_2
313
25-03-28 08:03

Іди до Мене, не дивись на хвилі,
Дивись на Того Хто тебе зове,
Ти будеш по воді ходити в вірі,
Бо Він з тобою Він тебе веде!
Іди по морю, шторм реве, не бійся!
Мені підвладне небо і земля,
Дивись на Мене, так завжди дивися,
Бо Я серед стихій поміч твоя!
Ступай із вірою, нічого не лякайся,
Я твій Творець, дитя, не забувай!
Лиш взір свій в небо направляй і не вагайся,
Ступай по хвилях, Петре так ступай!…
І ось вже ноги по воді ступають,
Такого чуда ти не знав в житті
І очі на Ісуса споглядають,
Ідеш ти по воді як по землі…
Та злії буревії не стихають,
І шторм реве, наводить жах і страх,
Та що це ?Твої ноги утопають,
Спаси лиш закричав тону в штормах!
О маловірний чом ти усомнився,
Чому від Господа ти погляд свій відняв
ти йшов по морю, на Христа дивився,
Поглянувши на шторм, тонуть почав!…
Так в нашому житті часто буває,
В човні життєвім ми с Христом пливем
І бурі, шторми Він всі усмиряє ,
По хвилях до Христа тихенько йдем.
І очі наші звернені до Бога,
Хоч бурі урагани на шляху,
Коли поглянем вниз на бурні води,
Спаси ми кричимо, Ісус тону!
А віру Бог у штормі провіряє,
У бурях, у пустелях , в тісноті,
Питання як ми Богу довіряєм,
Чи можемо тоді йти по воді?
До неба нелегкою є дорога,
І часто виє вітер і штормить,
Якщо дивитись будем ми на Бога,
По морю будем наче по землі ходить!
Марина Візнюк.

756
25-03-28 03:39

ПЛАЧЕ МОЯ ЗЕМЛЯ
Плаче моя земля, сльози не вгамувати.
Плаче мале дитя, плаче старенька мати.
Гірко плаче вдова - коханого не забути...
Невтішно рида сирота - батьків вже не повернути.
Це наробила війна... Стогне земля від болю.
Радіє лиш сатана - нищить людей в двобої...
Та армія є Христа, вона завжди на колінах.
Вона, у Христі, свята. У Ньому вона єдина.
В молитвах іде на брань, йде на допомогу людям.
Всім безліч несе сподівань, що Бог завжди поруч буде.
Біді покладе кінець, як всі на коліна стануть.
Як ще багато сердець до Нього прийдуть в проханні.
Ти бачиш всі сльози, Отець. Ти чуєш душі ридання.
Пробач нашу землю за все, Тобі що були неслухняні.
Не славили у добрі і не величали Бога.
Усе у гріхах брели, по грішних своїх дорогах.
Помилуй, Господь, пробач! Молитви вже в небо линуть.
Всю силу ворог зібрав, щоб знищити Україну.
Та Ти - милосердний Бог! І Люблячий, і Справедливий!
І ти не залишиш ніколи, орду ворожу зупиниш.
Надія на Тебе вся, у Тебе в руках вся влада.
Почуй нас - молимося! Почуй нас Ісуса ради!
Почуй нас Отець небес! Спини це велике горе.
Ти чуєш стогін сердець, до Тебе вони говорять.
Тіла і душі врятуй від ворога злого сили.
Почуй нас, Боже, почуй! Вступись за нас і помилуй!
Я вірю, настане день і Ангелів легіони
На землю мою пошлеш і піде назавжди ворог.
Автор Л. Шпак

832
25-03-26 22:06

БЛАГОВІЩЕННЯ
Благовіщення - добра новина!
Я усіх вас вітаю з цим святом!
Й хочу з вами в цю радісну днину
Ту подію святу пригадати.
Назарет... Галілейське містечко, -
Проживала там діва Марія,
Яка Бога любила сердечно
Й покладала на Нього надію.
Богобійна і духом смиренна,
Непорочна і совістю чиста.
З нею сталася річ незбагненна -
Ангел Божий звістив їй врочисто:
"Бог з тобою! Радій, благодатна!
Ти знайшла у очах Його милість,
Бо тебе поміж інших обрати
Зволив Він..." - А вона розгубилась...
І подумала: "Що все це значить?"
Ангел каже: "Не бійся, Маріє!
Бог твоє чисте серце побачив,
Ти зачнеш і народиш і Месію...
Йому ім'я - Ісус мусиш дати,
Сином Господа Він наречеться,
Й над Ізраїлем всім царювати
Буде вічно, і світ Ним спасеться..."
А Марія у відповідь каже:
"Як це станеться? Не розумію...
Народить Дитя, мужа не знавши?...
Як відбудеться вся ця подія?"
"На тебе зійде Дух Святий з неба
Та обго́рне Всевишнього сила
І, Дитя, що народиться в тебе,
Буде зватись святим Божим Сином.
Поділюся з тобою секретом:
Неможливого в Бога немає!
Й твоя родичка Єлизавета
В своїй старості сина чекає..."
І Марія промовила знову:
"Я - Господня раба! Хай же стане
Мені згідно з твоїм святим словом..."
Й відступився від неї враз ангел...
З року в рік християни всі радо
Відзначають цю славну подію.
Разом з ними і я у це свято
Утішаюсь і щиро радію.
Як Марія, скажу я сьогодні:
Величає душа моя Бога,
Бо й мене врятував Він з безодні,
В світ пославши до нас Сина Свого.
За Спасителя дяку і шану
Щиросердну Творцеві приношу,
І в святкову цю днину весняну
Для Вкраїни я миру попрОшу...
Боже! Глянь на мій край, на руїни!
Скільки крові невинної ллється!
Підніми з тих руїн Україну,
Я прошу Тебе щиро, від серця.
В це величне і радісне свято,
Отче! Вчуй усі наші моління!
Хай прийде спокій, мир в кожну хату!
Хай настане в серцях воскресіння!
Катерина Бойко

927
25-03-25 06:06