Повідомлення telegram каналу - @christian_poems_2

І знову про дітей
Не раз себе на осуді спіймаю,
Про підлітків, про молодь, про дітей.
Я рими пісень їхніх не сприймаю,
Зовнішній вигляд й сенс їхніх ідей.
Осуджую я, а також і інші,
А в матерів безмовний крик іде:
Не бийте по рукам! Душа—цінніша,
Не погубіть насліддя молоде!
Не бийте по рукам, не розтопчіть ви,
Ту тонку́, тонесеньку стеблину.
Та Богом люблячи, благословіть ви,
Щоб до Христа тяглась кожна дитина.
Нам просто атмосфера невідома,
У якій діти змушені зростать.
Можливо темінь там у хнім домі,
Що вабить в цьому світі погулять.
Багато пропонується сьогодні:
Комп'ютер, фільми, ігри, інтернет.
І все так зроблено окультно й модно,
Що цей же дух і в школах—не секрет.
За тиждень в світі, де вони блукали,
Їх треба в домі Божім відігріть.
Дати заряд добра їм,щоби мали,
Вони закалку«світом» не хворіть.
Вчити їх треба вдома мудро й строго,
Не дозволяти жить на самоплив.
Нехай вони з дитинства знають Бога,
Щоб шлях Господній потім їх манив.
Так, дикі паростки із них проб'ються,
То тут, то там пахне від них «світським».
Та до Христа слова молитв несуться,
Про кожного й права тепер за Ним.
Обов'язково Бог їх поміняє,
Штрих за штри́хом їх буде шліфувать.
Він Той,Який галузки обрізає,
А нам в молитві треба їх триматть.
Тримати так, щоб не було втрачання,
Можливо труд їх попросить звершать...
Бути для них, як приклад сподівання
І віри, щоб хотілось перейнять.
Нехай вони відчують, що їх люблять,
Що їм тут добре, що сім'я тут є.
Овечку молоду, ні ні,не гублять,
Її вчать пам'ятати, де своє.
Нажаль, є в багатьох досвід печальний,
В якому біль батьків і матерів:
У відповідь хтось скаже щось безжальне
І ніхто в церкву із дітей вже не ходив.
Вони пітьмою світу так покрились,
Їх вабить дискотека дотепер.
Вони ще із гори не народились,
Чи не спізнилися вони тепер?
О Боже, дай нам мудрості всім мати,
Допоможи нам так не поступить.
Дай з ними гарну й ніжно розмовляти,
Щоби вони змогли цим дорожить!
Прийде той день, як виростуть ті діти,
Збагнуть за них Христа пролиту Кров.
І будуть після нас іще тут жити
Й про Божу проповідувать любов.
Бо Бог подасть духовне їм прозріння,
Дорогоцінний дар розвине в них.
Тих, за кого несли ми сльози і моління,
Він їх долу́чить до дітей Своїх! Амінь
Автор Анна Вельк—Деєр;
Переклад Ангеліни Ющук