Повідомлення telegram каналу - @christian_poems_2

НА СЕБЕ ВІН ЗАБРАВ МОЮ ВИНУ
На Себе Він забрав мою вину,
За всі мої гріхи Він розплатився!
На хрест Голгофський дивлячись стогну,
До верху цвях в Його долоню впився.
Мій Цар і Бог в короні із шипів,
З любов'ю в мої очі споглядає,
Що падаю до ніг Його без слів,
І знов Святою Кров'ю омиваюсь.
Сьогодні, згадуючи Його смерть,
Беру шматочок хліба обережно
Життя так не важлива круговерть,
Так наодинці буть з Христом тривожно.
Він все зробив, щоб мене врятувать,
Коли промовив слово те: «Здійснилось»,
Він все зробив, а що я можу дать?
Як перед Ним душа моя схилилась?
А чи відкрита повністю Йому?
І чи виконую усі Його Завіти?
І що приношу, я щодня Йому?
Чи довіряю все Йому на світі?
О, мій Господь, дай руку і веди,
Я без Тебе нікчемний, дрібний атом,
Усім життям моїм керуй завжди,
Буть вірною дай серцем й жити свято.
Вина ковточок я роблю й скорблю,
Далеко так від мене досконалість...
Та Ти з любов'ю Кров пролив Свою.
І дарував блаженство мені й радість!
Ти витерпів побої і плювки,
Мою ганьбу від мене заховав Ти,
Розплутав всіх гріхів моїх клубки,
І добровільно Ти прийняв розп'яття.
Ти випив чашу гніву за мене
До смерті хресної Ти полюбив Своєї.
Схиляюся я низько до Тебе,
Ти став життям моїм і піснею моєю.
Подяку і хвалу Тобі несу!
І п'ю з Твоєї чаші щастя сладість.
Всім людям, в цьому світі говорю:
«Бог є любов, у Ньому справжня радість !»
Переклад Чернишової Ольги
(з російського вірша Любов Бондаренко)