Статистика telegram каналу - @booksntalks
2024-07-14
books'n'talks
Кількість підписників:
660
Фото:
763
Відео:
Посилання:
373
Категорія:
Книги
Опис:
Привіт! Мене звуть Данило Судин, я соціолог (викладач, науковець, дослідник). Автор подкасту "Правила гри" Це канал з дуже суб'єктивною підбіркою книг. Художня література, нон-фікшн, прочитане, недочитане, закинуте. Про людей, ідентичності і так далі ;)
Кількість підписників
Середній перегляд на повідомлення
Історія змін лого
Поки що змін не зафіксовано
Історія змін назви
Поки що змін не зафіксовано
Історія зміни типу аккаунта
Поки що змін не зафіксовано
Історія зміни статуса
Офіційно не підтверджена
2024-07-14
Стіна канала books'n'talks - @booksntalks
🤔Вчора завершився збір коштів на видання 11 черги книг від Комубук
🧐І цікаво дивитися, який нон-фікшн українські читачі готові підтримати гривнею
🤔Орієнталізм Едварда Саїда стрімко обігнав Волю до знання Мішеля Фуко. Можна було б поіронізувати, що учень перевершив майстра, адже у вступі до своєї книги Саїд щиро і прямо покликається і опирається на Фуко
🤔Але я думаю, що справа в тематиці: Саїд пише про колоніалізм - і його культурний вимір: як колонізатори створюють образ підкорених
ℹ️Коротко про це я розповідаю в цьому епізоді подкасту Правила гри
🤔А от Мішель Фуко пише про зв'язок влади та знання, які сплітаються в одне ціле, але на прикладі соціального конструювання сексуальності
ℹ️Воля до знання - перша частина чотиритомної Історії сексуальності. Четвертий том вийшов після смерті Фуко, хоча сам Фуко заповів спалити його, бо текст був дуже "сирий". Що ж, Франція вирішила, що текст Фуко важливіший за його заповіт
🤔Втім, в нас Фуко програє Саїду. І шкода, бо це текст, який також варто було б перевидати
🧐І цікаво дивитися, який нон-фікшн українські читачі готові підтримати гривнею
🤔Орієнталізм Едварда Саїда стрімко обігнав Волю до знання Мішеля Фуко. Можна було б поіронізувати, що учень перевершив майстра, адже у вступі до своєї книги Саїд щиро і прямо покликається і опирається на Фуко
🤔Але я думаю, що справа в тематиці: Саїд пише про колоніалізм - і його культурний вимір: як колонізатори створюють образ підкорених
ℹ️Коротко про це я розповідаю в цьому епізоді подкасту Правила гри
🤔А от Мішель Фуко пише про зв'язок влади та знання, які сплітаються в одне ціле, але на прикладі соціального конструювання сексуальності
ℹ️Воля до знання - перша частина чотиритомної Історії сексуальності. Четвертий том вийшов після смерті Фуко, хоча сам Фуко заповів спалити його, бо текст був дуже "сирий". Що ж, Франція вирішила, що текст Фуко важливіший за його заповіт
🤔Втім, в нас Фуко програє Саїду. І шкода, бо це текст, який також варто було б перевидати
248
24-08-16 18:14
🥳Сьогодні день народження Стенлі Мілґрема - відомого американського психолога. Відомого, перш за все, своїм експериментом з покори авторитету
🧐Я про нього розповідав в цьому епізоді подкасту Правила гри
🥳Хороша новина: ця книга перекладена українською! Погана: тираж давно розійшовся, а електронку вже не продають. Вся надія на барахолки та букіністів
🧐Також є фільм про Мілґрема:
📽Експериментатор (2015)
🔵Вперше я його подивився в аматорській озвучці - і він видався дуже нудним. Вдруге - з оригінальною звуковою доріжкою. І наче зовсім інший фільм переглянув: музика та голоси акторів створюють заворожуючий ефект
🧐І кумедний факт: книгу Мілґрема про експеримент, де людей били струмом, я раз побачив в секції "Менеджмент" в одній з книгарень. Після того задумався, як виглядало б управління персоналом у версії Мілґрема
ℹ️Ще Мілґрем відомий принципом шести рукостискань: ви можете достукатися до будь-якої людини на світі завдяки ланцюжку з шести знайомств: 1 знайомить вас з 2, 2 - з 3... А 6 - це той, кого ви шукаєте🤯
🧐Я про нього розповідав в цьому епізоді подкасту Правила гри
🥳Хороша новина: ця книга перекладена українською! Погана: тираж давно розійшовся, а електронку вже не продають. Вся надія на барахолки та букіністів
🧐Також є фільм про Мілґрема:
📽Експериментатор (2015)
🔵Вперше я його подивився в аматорській озвучці - і він видався дуже нудним. Вдруге - з оригінальною звуковою доріжкою. І наче зовсім інший фільм переглянув: музика та голоси акторів створюють заворожуючий ефект
🧐І кумедний факт: книгу Мілґрема про експеримент, де людей били струмом, я раз побачив в секції "Менеджмент" в одній з книгарень. Після того задумався, як виглядало б управління персоналом у версії Мілґрема
ℹ️Ще Мілґрем відомий принципом шести рукостискань: ви можете достукатися до будь-якої людини на світі завдяки ланцюжку з шести знайомств: 1 знайомить вас з 2, 2 - з 3... А 6 - це той, кого ви шукаєте🤯
293
24-08-15 06:33
🗓Сьогодні в Австралії відзначають День любові до своєї книгарні
🥳
🧐Австралія від нас доволі далеко, але гарна нагода згадати про невеликі книгарні в Україні
ℹ️Ось мій допис з посиланням на матеріал Читомо про історію невеликих книгарень в Україні
🤔І два фото - двох книгарень у Львові. Однієї вже не існує, хоча там я купив з дюжину рідкісних видань: Наглядати і карати Фуко, біографію Богдана Кістяківського, Джерела тоталітаризму Арендт... Інша є - і бажаю їй функціонувати ще багато-багато років 🙂 В ній я купував менше, але і спеціалізованіше! Марсель Ґране, Філіп Зімбардо...
🙂Все-таки в невеликих книгарень є свій шарм, якого бракує мережевим магазинам
🥳
Love Your Bookshop Day
🧐Австралія від нас доволі далеко, але гарна нагода згадати про невеликі книгарні в Україні
ℹ️Ось мій допис з посиланням на матеріал Читомо про історію невеликих книгарень в Україні
🤔І два фото - двох книгарень у Львові. Однієї вже не існує, хоча там я купив з дюжину рідкісних видань: Наглядати і карати Фуко, біографію Богдана Кістяківського, Джерела тоталітаризму Арендт... Інша є - і бажаю їй функціонувати ще багато-багато років 🙂 В ній я купував менше, але і спеціалізованіше! Марсель Ґране, Філіп Зімбардо...
🙂Все-таки в невеликих книгарень є свій шарм, якого бракує мережевим магазинам
253
24-08-14 15:01
📣Vivat відкрив передпродаж роману Сім місяців Маалі Алмейди Шехана Карунатілаки
ℹ️Це магічний реалізм, але про громадянську війну на Шрі-Ланці в 1990-х рр.
🤔І що тут цікавого? - спитаєте ви
🔥Саме цей роман аналізує Ганна Улюра в своїй книзі Писати війну. Навіть не так: вона відкриває свою книгу аналізом цього роману
🧐Тому передпродаж від Vivat'у мене дуже радує. Адже коли я читав книгу Ганни Улюри, то мене постійно переслідувала думка: якось бентежно читати аналіз художнього твору, який не читав і, можливо, не прочитаєш українською...
📣І ось маємо ледь не унікальну ситуацію: в нас виходить український переклад роману про Шрі-Ланку та їхню громадянську війну! Букерівський лауреат 2022 року про події в іншій частині світу і три десятиліття тому... Неймовірно! Нарешті є змога прочитати текст, а далі - аналіз від Ганни Улюри!
🥳Радію, коли наш книжковий ринок так стрімко розширюється
ℹ️Це магічний реалізм, але про громадянську війну на Шрі-Ланці в 1990-х рр.
🤔І що тут цікавого? - спитаєте ви
🔥Саме цей роман аналізує Ганна Улюра в своїй книзі Писати війну. Навіть не так: вона відкриває свою книгу аналізом цього роману
🧐Тому передпродаж від Vivat'у мене дуже радує. Адже коли я читав книгу Ганни Улюри, то мене постійно переслідувала думка: якось бентежно читати аналіз художнього твору, який не читав і, можливо, не прочитаєш українською...
📣І ось маємо ледь не унікальну ситуацію: в нас виходить український переклад роману про Шрі-Ланку та їхню громадянську війну! Букерівський лауреат 2022 року про події в іншій частині світу і три десятиліття тому... Неймовірно! Нарешті є змога прочитати текст, а далі - аналіз від Ганни Улюри!
🥳Радію, коли наш книжковий ринок так стрімко розширюється
286
24-08-13 14:02
😜Деколи в мене відчуття, що будь-яке обговорення літератури - це пошук смислів, яких автор(ка) туди свідомо не вкладали
🧐Але це не означає, що їх не було!
🤔А потім я згадав ось цю давню історію про Ієна Мак'юена, який отримав трійку за аналіз свого роману. Історія феєрична, раджу почитати і посміятися
🧐А потім засудити Мак'юена-молодшого, який вступив у злочинеу змову з Мак'юеном старшим з метою порушення академічної недоброчесності 🙃
🧐Але це не означає, що їх не було!
🤔А потім я згадав ось цю давню історію про Ієна Мак'юена, який отримав трійку за аналіз свого роману. Історія феєрична, раджу почитати і посміятися
🧐А потім засудити Мак'юена-молодшого, який вступив у злочинеу змову з Мак'юеном старшим з метою порушення академічної недоброчесності 🙃
307
24-08-12 15:15
🤯А ви знали, що Сергій Вікторович (той, що Жадан) був дяком?!
ℹ️Якщо ні, то ось пруф. Правда, вся інформація, що там є: в одній з церков Харкова в 1990-і дякував Сергій Жадан
ℹ️Йдеться про Свято-Дмитрівську церкву
ℹ️Якщо ні, то ось пруф. Правда, вся інформація, що там є: в одній з церков Харкова в 1990-і дякував Сергій Жадан
ℹ️Йдеться про Свято-Дмитрівську церкву
372
24-08-09 12:02
#відгук #прочитане #фентезі
📖Тед Вільямс. Трон із драконових кісток (Апріорі, 2022)
[Перекладачки - Лідія Заміховська та Дарія Беззадіна]
➡️початок
⛰Тед Вільямс пише фентезі, яке вже не noblebright, але ще не grimdark
⛰Його новаторство полягає у частковій відмові від ідеалізму вигаданого світу
❗️Частина персонажів не є онтологічно лихими, а лише ситуаційно. Вони егоїстичні, прагнуть особистої влади чи збагачення, але їй байдуже до Зла, яке намагається захопити світ. Втім, це дрібне лиходійство лише сприяє Злу в його планах
❗️Та й позитивні персонажі мають недоліки. Вони не є приємними чи милими, хоча захищають Добро
🔥Завдяки цьому Вільямс описує світ, який до болю нагадує... Вестерос Джорджа Мартіна
⛰Все починається зі смерті короля Джона Пресвітера, який є повністю позитивним: мудрий і справедливий король. Сам Вільямс зізнавався, що списав його з Артура. Деякі епізоди - точна копія з циклу. Наприклад, коли Джон перемагає непокірного лорда, а той у відповідь стає вірним другом і васалом Джона
❗️Щоправда, згодом з'ясовується, що перемога була не такою пафосною і зовсім не благородною: Джон хвицяється ногами і лається як швець. І цим Вільямс додає "реалізму", яким так славиться Мартін. От тільки в Мартіна цей реалізм доведений до крайнощів і зроблений ледь не ціллю оповіді, а у Вільямса - це всього лише обрамлення чи декорація
⛰Власне, сюжет роману і розпочинається з боротьби за владу в Остен Арді. Король Джон помер, а проти його законного спадкоємця починається повстання: один брат воює проти іншого
🤔До болю нагадує Гру престолів
🤔А додайте собі нерішучого претендента на престол, зрадливих та нерішучих союзників, жорстоких васалів законного короля, смерті тих персонажів, яких не очікуєш
🔥О, тут Вільямс захоплює!
🔥І читати його було приємніше, ніж Мартіна! Адже вся ця боротьба ведеться за Добро - проти Зла!
🔥І це друга важлива відмінність від Толкіна: Зло діє підступом. Це не Саурон, який відверто і відкрито хоче підкорити світ своїй волі. Це Зло, яке діє обманом: укладає нечесну угоду з королем, який вірить, що просто отримав новий інструмент та засіб влади, а насправді - став знаряддям в руках Зла
🔥І це зображення Зла є результатом дискусії/революції у фантастиці 1970-х - 1980-х, про що я писав в першій частині
❗️Вільямс розуміє, що Зло не обов'язково має діяти відкрито. Воно радше маскуватиметься під Добро, або ж гратиме на дрібних проступках
❗️Адже частина васалів чинять зло, бо вірні своєму законному королю. Той що, що законний король - лихий. Вони вірні, бо це їхня чеснота!
❗️А інші просто хочуть "урвати" грошей чи влади. Вони ж не чинять Зло, просто хочуть "шматка хліба з масломта ікрою"
🔥Втім, Вільямс не є Мартіном: попри доволі "сірих" персонажів, його світ не є сповненим багнюки, крові та жорстокості. Це й далі світ епосу, де деякі речі зображені доволі умовно. "Лорди визискують народ" - і цим автор обмежується. Ні сцен покарання тих, хто не платить податки, ні розлогих пояснень, як працює податкова система Остен Арду
⛰Вільямс не тільки в цьому залишається вірним Толкіну. І умовніст епосу. Його головні герої залишаються ідеалістами: таємний орден "магів", мета яких - протистояти силам Зла з Півночі
🔥І цим Вільямс вигідно відрізняється від Мартіна! Тому що в нього Зло - це таки онтологічно Зло, яке має на меті знищення всього світу. І його просування відкладено не до останніх томів, а розпочинається одразу!
❗️Втім, Зло у Вільямса не таке зле: воно також є результатом хибного морального вибору. В цьому плані Вільямс відкритіше зосереджується на питанні вибору та відповідальності, ніж Толкін. Хоча і в Толкіна це також є. Просто треба уважно читати
⛰Але найбільшим клопотом для мене була структура роману. Вона дуже диспропорційна. Автор 200 сторінок просто готує ґрунт для подальшого сюжету. І ця підготовка дуже нудна! Ці 200 сторінок я читав стільки ж часу, скільки наступні 500
❓Чому так сталося?
🤔Проблема в жанрі
🤯Так, ми знову вернулися туди, звідки й вирушали. Але нема на то ради
❗️Адже особливості жанру дуже жорстко обмежують набір проблем, які може піднімати фентезі
🙂Але про це в наступній частині
📖Тед Вільямс. Трон із драконових кісток (Апріорі, 2022)
[Перекладачки - Лідія Заміховська та Дарія Беззадіна]
➡️початок
⛰Тед Вільямс пише фентезі, яке вже не noblebright, але ще не grimdark
⛰Його новаторство полягає у частковій відмові від ідеалізму вигаданого світу
❗️Частина персонажів не є онтологічно лихими, а лише ситуаційно. Вони егоїстичні, прагнуть особистої влади чи збагачення, але їй байдуже до Зла, яке намагається захопити світ. Втім, це дрібне лиходійство лише сприяє Злу в його планах
❗️Та й позитивні персонажі мають недоліки. Вони не є приємними чи милими, хоча захищають Добро
🔥Завдяки цьому Вільямс описує світ, який до болю нагадує... Вестерос Джорджа Мартіна
⛰Все починається зі смерті короля Джона Пресвітера, який є повністю позитивним: мудрий і справедливий король. Сам Вільямс зізнавався, що списав його з Артура. Деякі епізоди - точна копія з циклу. Наприклад, коли Джон перемагає непокірного лорда, а той у відповідь стає вірним другом і васалом Джона
❗️Щоправда, згодом з'ясовується, що перемога була не такою пафосною і зовсім не благородною: Джон хвицяється ногами і лається як швець. І цим Вільямс додає "реалізму", яким так славиться Мартін. От тільки в Мартіна цей реалізм доведений до крайнощів і зроблений ледь не ціллю оповіді, а у Вільямса - це всього лише обрамлення чи декорація
⛰Власне, сюжет роману і розпочинається з боротьби за владу в Остен Арді. Король Джон помер, а проти його законного спадкоємця починається повстання: один брат воює проти іншого
🤔До болю нагадує Гру престолів
🤔А додайте собі нерішучого претендента на престол, зрадливих та нерішучих союзників, жорстоких васалів законного короля, смерті тих персонажів, яких не очікуєш
🔥О, тут Вільямс захоплює!
🔥І читати його було приємніше, ніж Мартіна! Адже вся ця боротьба ведеться за Добро - проти Зла!
🔥І це друга важлива відмінність від Толкіна: Зло діє підступом. Це не Саурон, який відверто і відкрито хоче підкорити світ своїй волі. Це Зло, яке діє обманом: укладає нечесну угоду з королем, який вірить, що просто отримав новий інструмент та засіб влади, а насправді - став знаряддям в руках Зла
🔥І це зображення Зла є результатом дискусії/революції у фантастиці 1970-х - 1980-х, про що я писав в першій частині
❗️Вільямс розуміє, що Зло не обов'язково має діяти відкрито. Воно радше маскуватиметься під Добро, або ж гратиме на дрібних проступках
❗️Адже частина васалів чинять зло, бо вірні своєму законному королю. Той що, що законний король - лихий. Вони вірні, бо це їхня чеснота!
❗️А інші просто хочуть "урвати" грошей чи влади. Вони ж не чинять Зло, просто хочуть "шматка хліба з маслом
🔥Втім, Вільямс не є Мартіном: попри доволі "сірих" персонажів, його світ не є сповненим багнюки, крові та жорстокості. Це й далі світ епосу, де деякі речі зображені доволі умовно. "Лорди визискують народ" - і цим автор обмежується. Ні сцен покарання тих, хто не платить податки, ні розлогих пояснень, як працює податкова система Остен Арду
⛰Вільямс не тільки в цьому залишається вірним Толкіну. І умовніст епосу. Його головні герої залишаються ідеалістами: таємний орден "магів", мета яких - протистояти силам Зла з Півночі
🔥І цим Вільямс вигідно відрізняється від Мартіна! Тому що в нього Зло - це таки онтологічно Зло, яке має на меті знищення всього світу. І його просування відкладено не до останніх томів, а розпочинається одразу!
❗️Втім, Зло у Вільямса не таке зле: воно також є результатом хибного морального вибору. В цьому плані Вільямс відкритіше зосереджується на питанні вибору та відповідальності, ніж Толкін. Хоча і в Толкіна це також є. Просто треба уважно читати
⛰Але найбільшим клопотом для мене була структура роману. Вона дуже диспропорційна. Автор 200 сторінок просто готує ґрунт для подальшого сюжету. І ця підготовка дуже нудна! Ці 200 сторінок я читав стільки ж часу, скільки наступні 500
❓Чому так сталося?
🤔Проблема в жанрі
🤯Так, ми знову вернулися туди, звідки й вирушали. Але нема на то ради
❗️Адже особливості жанру дуже жорстко обмежують набір проблем, які може піднімати фентезі
🙂Але про це в наступній частині
358
24-08-08 13:32
📦І ще один пакунок приїхав
📖Метафізика Донецька - легендарна збірка текстів про Донецьк, написана ще 2012 року. 2016 її перевидали (на фото друге видання). Серед авторів - Станіслав Асєєв та Ігор Козловський! І не тільки! Є ще низка імен, широко відомих у колах спеціалістів.
Це (соціально-)філософські есе про Донецьк до війни. 2016 збірку було вирішено перевидати, не доповнюючи текстами, написаними протягом 2013-2016 рр. Як зазначає упорядник Олександр Білокобильський - це документ епохи. Але до другого видання він додав декілька есе, які було написано до війни, але які не потрапили у перше видання
📖Микола Зеров. Сонети і Елегії. Антологія. Kамена (Час, 1990). І ще розвідка Сергія Білоконя про Миколу Зерова. Репринт трьох збірок поезій Зерова. Насправді, Сонети і Елегії - рукописна збірка. Тому це факсиміле. Як не захотіти мати таку красу в бібліотеці! Тим більше, що за форматом якраз відповідатиме чотиритомнику Семенка та збірці Плужника від Темпори
📖Метафізика Донецька - легендарна збірка текстів про Донецьк, написана ще 2012 року. 2016 її перевидали (на фото друге видання). Серед авторів - Станіслав Асєєв та Ігор Козловський! І не тільки! Є ще низка імен, широко відомих у колах спеціалістів.
Це (соціально-)філософські есе про Донецьк до війни. 2016 збірку було вирішено перевидати, не доповнюючи текстами, написаними протягом 2013-2016 рр. Як зазначає упорядник Олександр Білокобильський - це документ епохи. Але до другого видання він додав декілька есе, які було написано до війни, але які не потрапили у перше видання
📖Микола Зеров. Сонети і Елегії. Антологія. Kамена (Час, 1990). І ще розвідка Сергія Білоконя про Миколу Зерова. Репринт трьох збірок поезій Зерова. Насправді, Сонети і Елегії - рукописна збірка. Тому це факсиміле. Як не захотіти мати таку красу в бібліотеці! Тим більше, що за форматом якраз відповідатиме чотиритомнику Семенка та збірці Плужника від Темпори
317
24-08-07 16:37
📣Ого, Сімміс Ніла Стівенсона збираються екранізувати!
🤔То пора вже нарешті прочитати давно куплену книгу!
PS. Цікаво, як там справи з екранізацією Нейроманта Ґібсона
🤔То пора вже нарешті прочитати давно куплену книгу!
PS. Цікаво, як там справи з екранізацією Нейроманта Ґібсона
338
24-08-06 15:58
#відгук #прочитане
ℹ️продовжую відгуки на прочитане давніше. Про завершення відгуку на Трон із драконових кісток пам'ятаю, але він ще в процесі написання
📖Роберт Ґалбрейт. Чорнильно-чорне серце (КМ-Букс, 2023)
[Перекладачка - Наталія Ференс]
🔵І Роберт Ґалбрейт is back! І я маю на увазі спосіб закрутити, а потім - розв'язати детективну загадку. На жаль, цей роман найближчий до
Кар'єри лиходія та Убивчого білого. А якщо точніше - він є поєднанням обох.
🔵З одного боку, ми маємо розслідування, яке більшу частину книги "топчеться" на місці.
🔵З іншого - несподіване викриття / відкриття наприкінці.
🔵Найбільш образливо, що після Бентежної крові я вирішив вести "щоденник" розслідування, щоб спробувати самому викрити злочинця. В п'ятому романі це спрацювало. В шостому - ні. Роулінґ викидає "на смітник" частину зібраних доказів, а частину раптом доповнює на останніх сторінках. Найгірше, що все це відбувається через те, що Страйк порушує свій принцип: спочатку можливість - потім мотив. Якщо йти від можливості, то коло підозрюваних мало б дуже швидко звузитися. Але вони рухаються від мотиву і... Виявляється, що мотив вони так і не вгадують, а тому цей шлях вів їх в нікуди.
🔵В цьому романі читачі та читачки також мають змогу бачити те, чого не знають і не бачать Страйк та Робін. Це створює цікаве відчуття, що ми знаємо трохи більше. Але наприкінці Роулінґ розуміє, що Страйк має дізнатися те, що вже відомо читачам, і... він магічним чином це "вираховує". Як? Та якось... Доволі примітивне рішення проблем, які Роулінґ накопичила в цьому романі.
🔵Тому я не зміг вирахувати злочинця. Але досі вважаю, що всі докази вели до іншої особи. І якби вона виявилася Аномією, то це було б шикарно! Але ні, Роулінґ в останній момент (рояль в кущах!) дає декілька важливих доказів - і весь шлях починає вести до іншої людини. Нечесно щодо читачів
🔵Але сам роман складено чудово! Якщо не сприймати його як детектив, а також не очікувати багато від "лінії" Страйка та Робін (невже хтось ще сподівається на щасливе освідчення до останнього тому? Мені здається, що Роулінґ триматиме інтригу до останньої сторінки останньої книги), то це цікава історія про онлайн-фендоми, токсичне спілкування в інтернеті, але також - про милі дурниці, які об'єднують тисячі людей по всьому світу. Роулінґ вигадала спільноту анімаційного фільму "Чорнильно-чорне серце", але ми можемо легко уявити будь-яку іншу спільноту фанатів. І за спілкуванням модераторів було цікаво спостерігати.
🔵І, як не дивно, це була найбільш емоційна частина роману.
🔵А також несподіванкою було "зустріти" томик класика соціології Еміля Дюркгайма на сторінках роману Роулінґ.
🔵Загалом, у мене відчуття, що починаючи з п'ятого роману Роулінґ починає писати сюжетно різні романи, але всі вони доволі легко втягують читачів у свій світ
ℹ️продовжую відгуки на прочитане давніше. Про завершення відгуку на Трон із драконових кісток пам'ятаю, але він ще в процесі написання
📖Роберт Ґалбрейт. Чорнильно-чорне серце (КМ-Букс, 2023)
[Перекладачка - Наталія Ференс]
🔵І Роберт Ґалбрейт is back! І я маю на увазі спосіб закрутити, а потім - розв'язати детективну загадку. На жаль, цей роман найближчий до
Кар'єри лиходія та Убивчого білого. А якщо точніше - він є поєднанням обох.
🔵З одного боку, ми маємо розслідування, яке більшу частину книги "топчеться" на місці.
🔵З іншого - несподіване викриття / відкриття наприкінці.
🔵Найбільш образливо, що після Бентежної крові я вирішив вести "щоденник" розслідування, щоб спробувати самому викрити злочинця. В п'ятому романі це спрацювало. В шостому - ні. Роулінґ викидає "на смітник" частину зібраних доказів, а частину раптом доповнює на останніх сторінках. Найгірше, що все це відбувається через те, що Страйк порушує свій принцип: спочатку можливість - потім мотив. Якщо йти від можливості, то коло підозрюваних мало б дуже швидко звузитися. Але вони рухаються від мотиву і... Виявляється, що мотив вони так і не вгадують, а тому цей шлях вів їх в нікуди.
🔵В цьому романі читачі та читачки також мають змогу бачити те, чого не знають і не бачать Страйк та Робін. Це створює цікаве відчуття, що ми знаємо трохи більше. Але наприкінці Роулінґ розуміє, що Страйк має дізнатися те, що вже відомо читачам, і... він магічним чином це "вираховує". Як? Та якось... Доволі примітивне рішення проблем, які Роулінґ накопичила в цьому романі.
🔵Тому я не зміг вирахувати злочинця. Але досі вважаю, що всі докази вели до іншої особи. І якби вона виявилася Аномією, то це було б шикарно! Але ні, Роулінґ в останній момент (рояль в кущах!) дає декілька важливих доказів - і весь шлях починає вести до іншої людини. Нечесно щодо читачів
🔵Але сам роман складено чудово! Якщо не сприймати його як детектив, а також не очікувати багато від "лінії" Страйка та Робін (невже хтось ще сподівається на щасливе освідчення до останнього тому? Мені здається, що Роулінґ триматиме інтригу до останньої сторінки останньої книги), то це цікава історія про онлайн-фендоми, токсичне спілкування в інтернеті, але також - про милі дурниці, які об'єднують тисячі людей по всьому світу. Роулінґ вигадала спільноту анімаційного фільму "Чорнильно-чорне серце", але ми можемо легко уявити будь-яку іншу спільноту фанатів. І за спілкуванням модераторів було цікаво спостерігати.
🔵І, як не дивно, це була найбільш емоційна частина роману.
🔵А також несподіванкою було "зустріти" томик класика соціології Еміля Дюркгайма на сторінках роману Роулінґ.
🔵Загалом, у мене відчуття, що починаючи з п'ятого роману Роулінґ починає писати сюжетно різні романи, але всі вони доволі легко втягують читачів у свій світ
349
24-08-05 16:26