#прочитане #відгук #тед_ченґХоча прочитав її давно, та все відкладав написання відгуку. Тому що книга чудова — і через це я постійно задавався питанням: "Чи мій відгук допоможе іншим її прочитати, чи навпаки — відштовхне?"❤️ Адже це майстерна книга. Вона відрізняється від попередньої — Історія твого життя та інші оповідання. І це важливо пам'ятати: при порівнянні Видих виглядає слабшим, бо в ньому менше оповідань, які вражають одразу. Навпаки, в цій збірці Ченґ пише оповідання, які спершу видаються непоганими, але не вражаючими. І тільки коли ви повертаєтеся до збірки через тиждень чи й місяць, тоді ви усвідомлюєте: ці твори складніші і сильніші, ніж перша збірка. В них довготривала дія ❤️ Ченґ майстер розповідати історії: не притчі, не алегорії, а саме історії — про вигадані світи, але водночас про нас з вами. Тому, з одного боку, вигадані ним світи реальні. З іншого, в своїх оповіданнях він ставить багато питань. Але — на відміну від оповідань-притч, Ченґ не дає "розгадки"➡️ продовження
#відгук #прочитане📖 Невидимі планети. Антологія сучасної китайської фантастики (BookChef, 2025)[Перекладач Євген Ширинос]➡️ початокМа Боюн описує світ майбутнього, де влада контролює всю комунікацію, "витираючи" слова, з допомогою яких можна критикувати владу. В результаті, рух спротиву починає використовувати і звичні слова, але в зміненому значенні. І спонукає владу й ці слова вилучати. Фінал оповідання — німий світ, де всі слова заборонені. Оповідання чудове своєю похмурою атмосферою. І водночас жахливе ключовою ідеєю: якби не марні спроби опиратися владі, людство не втратило б мову. Так, винними в зникненні мови постають борці проти авторитарного режиму, адже це через них "закручують гайки" репресій. Звучить знайомо? Хао Цзінфан пише, на перший погляд, схоже оповідання: про три Пекіни як три світи, що не перетинаються. Звісно, третій Пекін — злиденний світ сміттярів, які переробляють сміття перших двох Пекінів. Але авторка підводить до простої ідеї: так, мешканці третього Пекіна страждають і вважають цей світ несправедливим. Адже існують роботи, які могли б виконувати всю їхню важку й небезпечну роботу. То чому влада цього не зробить? Чому не дасть їм праці, більш гідної?! Висновок жорсткий і абсурдний: мудрий сивий керманич (так в тексті!!!) знає про проблеми бідноти. Але він також розуміє, що роботизація принесе не звільнення, а страждання: тоді всі мешканці третього Пекіна стануть безробітними — і помруть від голоду. А так вони мають дах над головою і роботу. Нехай остання і низко оплачується, є принизливою та небезпечною для життя. Але вона є! І дає їм жити життя!І це, на мою думку, найбільш страшно в цій збірці: вона або прославляє комуністичну владу, або ж вважає, що боротьба проти неї принесе більше шкоди, ніж користі.І це не та фантастика, яка варта читання...
#новинки_2026 #лобстер🔥 Отримав я кілька новинок від видавництва "Лобстер" — для огляду❤️ І сьогодні покажу одну з них 📖 Девід Сондерс. Український вплив на російську культуру, 1750—1850🔥 Класичне дослідження про україно-російські відносини в епоху імперій. Видане 1985 року в рамках ґрантової програми HURI (Український науковий інститут Гарвардського університету)ℹ️ В межах цієї програми вийшло багато цікавих текстів. В 1980-х — 1990-х переважали західні дослідники та дослідниці, а от з 2000-х дуже сильні позиції займають й автор(к)и з України🔥 Сондерс показує, що Україна в культурному плані була розвиненішою від Імперії, яка її захопила. І цим підважує російський імперський наратив — про їх цивілізаторську місію 🔥 Сондерс уможливив появу низки робіт — чи Трубадурів імперії Еви Томпсон, чи В обіймах імперії Мирослава Шкандрія. Обидві книги — про механізми російського імперіалізму. Але точкою відліку є книга Сондерса!❤️ Тому це моя наступна книга в списку читання! А далі чекайте відгук!
#новинки_2026 📖 Роджер.Скрутон. Я п'ю, отже я є (Темпора, 2026)ℹ️ Видавнича анотація інтригує:На світі є лише дві книжки, присвячені філософії вина. Одну з них ви тримаєте в руках. «Я п’ю, отже, я є» знаного англійського філософа Роджера Скрутона (1944–2020) — це не лише викладені з тонкою іронією поради про те, які вина варто вживати з якими філософськими працями, аби ті праці стали зрозумілішими, а й глибоке проникнення у саму суть вина — цього, за висловом Платона, найкращого і найціннішого дару богів. Ця книжка написана на основі глибокого особистого досвіду. З неї ви дізнаєтеся про те, як мислити вино і якою була і лишається його роль в історії людей. Адже вино — напій такий же давній, як і наша цивілізація. Ба більше, на думку автора, вино і є цивілізацією, і розбіжність між цивілізованими і нецивілізованими країнами – це розбіжність між тими краями, де п’ють вино, і тими, де його не п’ють
🤔 Раніше Скрутона видавав "Наш формат" — про консерватизм🧐 Цікавий факт: Гавел нагородив його орденом!
#прочитане #відгук #ґалбрейт📖 Роберт Ґалбрейт (a.k.a. Джоан Роулінґ). Людина з клеймом (Stone Publishing, 2025)➡️ початок➡️ продовження🔵 Персонажі6️⃣ Роулінґ мінімізувала всіх другорядних персонажів. Як колись в комп'ютерних іграх можна було обрати мінімальні налаштування — і фон раптом перетворювався на доволі простенькі текстури (замість промальованих і деталізованих будинків, NPC, природи тощо). Ось так і тут: наче герої є, але я всю книгу вважав, що Дев і Шах — це різні люди. Настільки їх було невиразно описано, що я був переконаний: різні імена — різні герої. Через це детектив перетворювався на пригоди Страйка та Робін, а інші герої були як NPC: вони "оживали" лише тоді, коли в їх полі зору з'являлися Страйк чи Робін.7️⃣ Найголовніша проблема: стосунки Робін та Страйка. Роулінґ не може їх звести разом. На це є причина: в Роулінґ доволі сумна біографія, якщо йдеться про романтичні стосунки. Тому складається враження, що вона просто не знає, як описати люблячу пару так, щоб це було правдоподібно. Зверніть увагу: всі щасливі пари в книгах зображено дуже побіжно. В більшість з не них або вмерли, або розпалися. Тому Роулінґ тягне і тягне, аби тільки головні герої не були разом!В цьому романі це доходить до абсурду. "Роялі в кущах" перетворюються на "Роялі з неба", бо вони звалюються на героїв саме в ту мить, коли вони готові вже зізнатися один одному в почуттях! І щоб "роялі" були дійсно поважними причинами, Роулінґ піднімає ставки. Вона просто убиває та травмує всіх довкола Страйка та Робін. Та й самих героїв теж. Страйк отримує лопатою, ножем і навіть укус зубами. Робін теж зазнає фізичної травми, яка провокує психологічну. Мерфі — з щедрої руки Роулінґ отримує серйозні проблеми зі здоров'ям. Роулінґ не стримується — і новонароджений племінник Робін при пологах отримує ушкодження нерву в руці. На цьому авторка не зупиняється! Заради сюжету доводиться вмерти дядькові Страйка, собаці Робін. Навіть старий лендровер Робін "вмирає", хоча це не фінал. В приступі авторського шаленства авторка вбиває одну акваріумну рибку, хоча ця смерть була вже зайвою... І все для того, щоб тільки в Робін та Страйка виникає момент, де вони можуть зізнатися в коханні, контекст просто не дозволяв.Крім того, Роулінґ наче не знає, як виглядають справжні романтичні стосунки. Робін 32, Страйку 42, але їхні "залицяння" виглядають як в школярів у восьмому класі. Довгі пристрасні погляди — але так, щоб ніхто не помітив! Тривалі роздуми, чи він / вона мене любить. Ці "муки" головних героїв займають ⅓ тому, нікуди не ведуть і під кінець виглядають настільки абсурдно, що аж комічно. 🫠 Підсумуємо. Детектив тримається на двох принципах "рояль в кущах" та "шлях найбільшого спротиву". Без них текст розгортався б швидше. Романтична лінія відповідає жарту: "Заради тебе, кохана, я перепливу океани, здолаю найвищі гори, перейду найстрашніші пустелі. Чекай мене в гості в п'ятницю — якщо не буде дощу, тоді я просто зателефоную". Ось цей дощ лопотить весь том... Тому з 950 сторінок могло бути 300 — і тоді це був би цілісний детективний роман. А так...
🗓 На календарі неділя, а тому в ефірі традиційна рубрика: ❓ #що_читаєте_сьогодні, дорогі підписники та підписниці?
😅 Я читаю другий том оповідань Філіпа Діка, з яким у мене трапилася Діківська історія. Я був прочитав його частину, але загубив закладинку — і не пам'ятав, доки ж я дочитався. Тому я вирішив погортати оповідання — і згадати, де я зупинився. Що ж, в якийсь момент я зрозумів, що жодного з них не впізнаю. Крім першого. «Що ж, — вирішив я, — тоді читаю від початку!»🤯 І далі ловив себе на думці, що я вже читав ці оповідання... Але як? Нехай деякі читав, бо дивився серіал "Електричні сни Філіпа Діка". Але інші... І чому я впізнаю зав'язку, але не пам'ятаю фінал? Що відбувається?!😅 Як виявилося, я прочитав половину збірки, але читав в такий стресовий час, що моя пам'ять вирішила не ганьбитися і вдавати, що я нічого не читав з цього тому. А далі вдавати, що я випадково знаю ідеї оповідань...❓ А що читаєте сьогодні ви?📝 Діліться в коментарях фото чи назвами книг!❤️ Забагато цікавих книг не буває!
#толкін🥳 Сьогодні 134-та річниця від народження Джона Роналда Руела Толкіна, більш відомого у вузьких колах шанувальників та шанувальниць як Професор😍 Моя улюблена історія: як він "познайомився" з Крістофером Лі — виконавцем ролі Сарумана. Оскільки обоє британці, то познайомилися вони... в пабі! Але не так, як можна було б подумати: Лі випивав з друзями, аж тут в кімнату Інклінгів пройшов Толкін — на зустріч їхнього товариства. Лі аж завмер від захвату: він був студентом перших курсів, а тут — жива легенда. Аж раптом друг Лі каже: — Тю, та я в нього пишу дипломну роботу. Хочеш, я вас познайомлю?Лі, ясна річ хотів. Так і сталося. За хвилину Професор вийшов до бару і спитав Лі: що вивчаєте? Лі щось пролепетав у відповідь, на що почув: "Славно, молодець". А далі Толкін вернувся до свого товариства.😅 Втім, цю історію скорочують до: Лі був знайомий з самим Толкіном!❓ А ви читали Толкіна? Дивилися екранізації? Як ставитеся до творчості Професора? Який Ваш улюблений його твір?📝 Пишіть в коментарях!
😅 Оскільки goodreads вже прислав інфографіку мого читання в 2025 року, то годі намагатися ще там щось дочитати, навіть якщо до кінця книги залишилося 65 сторінок пора публікувати #підсумки_читацького_року⚠️ Насправді, я прочитав 45 книг, але дані для інфографіки goodreads розраховує в середині грудня, тому маємо, що маємо🤓 Більш розлогі підсумки будуть в наступному дописі😅 А в цьому зосереджуся на кількісних показниках🤔 Середній обсяг прочитаного тримається на рівні: в 2025 р. — в середньому прочитана книга мала 327 сторінок, а протягом 2022-2024 рр. — 329, 315, 314 сторінок😅 Книга з найвищим рейтингом — Греція — усміх життя (Піраміда, 2024) Михайла Посацького. Щоправда, в неї всього дві оцінки. Тому вибірка нерепрезентативна🧐 Найтовстішою виявилася книга Руаля Амундсена Південний полюс (Бородатий Тамарин, 2025) — 680 сторінок. Але радості вона принесла набагато менше...😍 Цьогорічні "відмінники" також є на слайді😅 І три найбільш читані мною жанри. Хоча найкращі книги — зовсім не звідти 🤔
🔥 The Ukrainians Publishing перевидають книгу Віри Курико🤔 І хоча про неї логічніше було б писати в моєму каналі про нон-фікшн — Соціолог і книжки, але, на мою думку, це книга, яку має прочитати якомога ширше коло людей1️⃣ Книга написана як захоплюючий детектив! Віра Курико "розслідує" справу: хто доніс на Левка Лук'яненка, коли він вернувся зі свого першого заслання до рідного Чернігова? Лук'яненко, якби що, побув на свободі трохи більше року! А далі на нього швидко відкрили нову справу!ℹ️ Перше ув'язнення — 15 років. Далі знову 10 років...🔥 І от Віра Курико шукає сліди — говорячи з сусідами, колегами та друзями Лук'яненка🔥 Важливо, що йдеться про події сорокарічної давнини!2️⃣ Але ця книга також про інше. Віра Курико паралельно намагається з'ясувати: а чому мешканці саме тієї вулиці, де і жив Лук'яненко, проти того, щоб на його честь назвали вулицю?❤️ Це дуже сильна і страшна книга!😍 Я радий, що її перевидали. З новим розділом — про те, як все-таки в Чернігові з'явилася вулиця Лук'яненка!
#новинки_2025😅 Вже кілька тижнів, як приїхала ця книга, але я не мав часу про неї написати📖 Ніл Прайс Діти ясена і в'яза (Локальна історія, 2025)❤️ Одна з найновіших книг про історію вікінгів. Її перевага: автор є археологом, а тому опирається не лише на літературні джерела, які часто були записані кілька століть після описаних подій — та ще й з усної традиції! Використовує матеріальні артефакти, які дозволяють реконструювати події і, в першу чергу, побут минулого. скандинавські саги використовує як доповнення та пояснення археологічних знахідок😅 Як завжди в Україні ця книга не обійшлася без скандалу: видавництво затримало її вихід на кілька місяців. В тім причина була поважна: недоліки перекладу, які довелося виправляти і переробляти. 🤔 Чи виправлення перекладу вартувало трьох місяців? На мою думку — так. Аж в Україні нон-фікшн часто має лише один переклад, який згодом просто перевидають. Тому, нмд, краще зачекати на кілька місяців довше, ніж потім десяток років читати книгу в хибному перекладі.
TGLIST.COM.UA
