#новинки_2025 😅 Побічний ефект від читання Саксонських хронік Бернарда Корнвелла — посилений інтерес до епохи вікінгів❤️ Завдяки Видавництву Жупанського в домашній бібліотеці вже є дві Едди, а скоро має приїхати й Сага про Еґіля. І я дуже сподіваюся на продовження серії🔥 Але я не шукаю простих шляхів — і вирішив взятися за книгу📖 Том Шиппі. Сміючись і помру. Про життя і смерть видатних вікінгів (Фабула)🔥 Насправді книга про світогляд вікінгів — не обов'язково видатних. Шиппі — відомий дослідженням Середзем'я — як і його кумир Толкін захоплювався давньогерманськими мовами. А тому ця книга є історичним аналізом літератури давніх скандинавів.🧐 І вона має бути гарним доповненням до іншої книги, яка має от-от вийти📖 Ніл Прайс. Діти ясена і в'яза (Локальна історія)Прайс — археолог, а тому основна критична заувага до його книги — недостатнє опрацювання текстових джерел. З іншого боку, завдяки археології Прайс дізнається те, що не збереглося в сагах🥳 От якраз текстами Шиппі й займається! Ідеально!
#новинки_2025 🔥 Vivat перевидає Леобург Ірини Грабовської. Раніше книга виходила в КМ-Букс: спершу в двох частинах (в м'якій обкладинці), потім — одним фоліантом в твердій.🔥 І ось нарешті перевидання!🧐 Насправді, в циклу мав бути спіноф-вестерн — "Дикий Захід Теодора Яблонського". Навіть існувала обкладинка! На фото 4 — її дві версії. Книга мала вийти в КМ-Букс в 2021 р., але щось не склалося — і тепер невідомо, чи існує цей роман хоча б у форматі рукопису🔥 Сама ж дилогія "Леобург" — "альтернативна" історія (як в "Кіберджанку" Сергія Пильтяя): Україна розділена по Дніпру (фото 5). От тільки Києва в цій географії немає — замість нього Леобург.ℹ️ Сюжет дилогії обертається довкола "потраплянців": мешканців реального Києва, які потрапляють в альтернативну реальність, де українці борються проти сусідніх імперій.🤔 Я дилогію так і не дочитав: фоліант виявився незручним, а от з двох томиків вдалося купити лише перший❓До речі, цікаво, які зміни в текст дилогії внесла авторка. Можливо, вона якось розкаже 🙂
#відгук #прочитане 📖 Франц Кафка. Замок. Подорожні щоденники. Вісім зошитів➡️ початок🔵 По-перше, це високий модернізм. Автор не розкриває нам мотивацій головного героя — (Йозефа?) К. І через це його одержимість Замком зовсім незбагненна. Також ми не знаємо його передісторії, а тому весь текст губимося, де він щиро розповідає про своє минуле, а де маніпулює.🔵 По-друге, ми маємо опис Замку, а точніше — його бюрократії. Ця частина роману не менш неоднозначна. Що означає ця бюрократія? Як її розкодовувати?🔵 По-третє, мешканці села: їхня мотивація, відносини між ними. Все це нагадує місцями гарячкове марення. І тим не менше, у цьому є система! Але вона завжди вислизає з однозначних пояснень.Власне, в "Замку" є три головні течії пояснень.1⃣ Це абсурдистське зображення модерного суспільства — з його наголосом на стандартизації та уніфікації. Соціологічний відповідник цього роману — дослідження "МакДональдизація суспільства" Джорджа Рітцера. Модерне суспільство — світ дегуманізуючих правил, де людина вже не особистість, а "одиниця" — споживання, обліку, використання. В цьому не-гуманному світі не лише головний герой, але й інші намагаються жити: десь зберігаючи людяність, десь її втрачаючи. Найбільш моторошним є змішування цих "режимів" існування: одна й та ж людина в різних ситуаціях поводиться зовсім інакше. Дехто починає будувати свою мікро-диктатуру, хтось — ненавидіти сусідів. Кафка, фактично, описує явище, яке стане ендемічним в ХХІ ст.: нерозуміння людьми заплутаних соціальних процесів, що веде до ксенофобії.2⃣ Релігійні пошуки. Це найбільш неочевидна інтерпретація, яка мені найбільше до вподоби. Замок — як недосяжний об'єкт віри, який герой бачить на початку роману, але далі — в ході щоденної рутини! — вже перестає помічати. Навіть більше, якщо на початку роману ми ще бачимо сонячний день, то далі дія відбувається лише вночі... І ось в цій темряві головний герой шукає способів дістатися Замку. Але його відділяють химерні правила та абсурдні "вартові".3⃣ Самотність. Цю інтерпретацію запропонував Керуак. І вона мені здається найбільш поверховою. Так, К. дійсно самотній весь твір. Але хто є причиною його самотності? Часто це він сам і його одержимість Замком. Втім, роман дійсно передає відчуття ізольованості і неможливості порозумітися з іншими.🔥 "Замок" — шедевр, який я не знаю, чи перечитуватиму. Він надто важкий та виснажливий для читання. Але щонайменше один раз в житті його прочитати треба, нмд
ℹ️ Видавництво "Богдан" перевидає два твори Сімака:📖 Всяке тіло — трава📖 Резервація гоблінів❤️ Обидва твори — мої улюблені. Але порівняйте старі та нові обкладинки. На мою думку, нові зовсім не відображають духу Сімакаℹ️ Сучасники називали його стиль пасторальною фантастикою: мовляв, в ній нічого не відбувається, а місце дії — якась глушина, та ще й головні герої — лузери❤️ Стара обкладинка Всяке тіло — трава має ідеальну ілюстрацію: сині квіти на тлі неживого пейзажу. І це паралельний світ, в який потрапляє головний герой! Чому він такий моторошний? Це задум Сімака — і він чудесний!❤️ А Резервація гоблінів взагалі не про гоблінів. Вона є дарк академією: Сімак описує університетське життя. Це дуже ламповий твір в плані ностальгії за університетськими часами. Тому дракон на старій обкладинці — це таки спойлер, але його золотавий колір — це і є барва повісті. Дія відбувається восени в університетському містечку серед лісів (біля резервації гоблінів)❓ А які обкладинки Сімака вам більше подобаються?
#прочитане Сексистський, наївний, сентиментальний БредберіВ ХХІ столітті 451 за Фаренгейтом часто звучить як погано налаштований музичний інструмент: десь фальшиво, десь неприємноІ водночас цей твір досі вміє міцно вхопити за серце і спитати:Хто ти? Що ти робиш на цьому світі? Чим ти допомагаєш зробити світ кращим?
Від деяких сцен досі мурашки по шкірі чи сльози в очахЗ одного боку, твір морально застарів. З іншого, він досі ставить правильні питання...І наостанок — цитата, яка вразила мене зараз, але яку я пропустив, коли читав повість підліткомВоістину, твори Бредбері дорослішають зі своїми читачами!Сонце горить щодня. Воно спалює Час. Всесвіт мчить по колу і обертається круг своєї осі, а Час спалює роки й людей, спалює сам, без допомоги Монтега. Отже, якщо він, Монтег, разом з іншими пожежниками спалюватиме те, що створене людьми, а Сонце спалюватиме Час, то згорить геть усе!Хтось із них мусить зупинитися. Сонце, звичайно, не зупиниться. Отже, виходить, повинен зупиниться він, Монтег
🥳 5 та 12 вересня 1990 відбулася прем'єра фільму Розенкранц та Ґільденстерн мертві Тома Стоппарда — за п'єсою того ж Тома Стоппардаℹ️ В українському перекладі п'єса виходила спершу в журналі "Всесвіт" (наприкінці 1990-х), а потім — через десятиліття! — і окремою книгою. Обох видань вже не знайти...❗️ Якщо Ви ще не бачили, то дуже рекомендую!📽 Ось відомий фрагмент про гру в питання🤔 Якщо коротко про сюжет, то це "Гамлет" Шекспіра, але написаний з перспективи двох другорядних персонажів — Розенкранца та Ґільденстерна — які прибувають в Ельсінор на прохання матері Гамлета, щоб зрозуміти, що його мучить / в чому причина його божевілля🤔 Гамлет вирішує, що вони — шпигуни його дядька (і вбивці батька Гамлета), а тому нічого їм не розповідає. А далі відправляє їх на смерть❤️ І от з такими вихідними даними Стоппард написав п'єсу, яку критики назвали і екзистенціалістською, і гострою критикою екзистенціалізму. Як на мене, то вона взагалі за межами будь-яких поділів, бо ставить набагато більше питань
🥳 Сьогодні день народження Станіслава Лема!ℹ️ У вікіпедії та в новинах писали, що день народження Лема, але Войчех Орлінський в біографії Лема (яку видав "Човен" кілька років тому, і яку ще можна придбати і прочитати, якщо ви цього ще не робили, то дуже багато втратити) встановив, що Лем народився 13 вересня, але його батьки записали в метриці "12.09", бо 13 — нещасливе число🔥 На фото — дрібка книжок Лема з нашої сімейної бібліотеки. Сюди не вмістилися біографія від Орлінського "Життя не з цієї Землі", книга інтерв'ю "Лемові леми", вибрані твори 1990 від "Дніпра" (де "Голем XIV", "Голос Неба", "Кіберіада", "Казки роботів", "Сім полорожей Трурля і Кляпавція" та "Нежить"), "Фіаско", "Розповіді про пілота Піркса" і, звісно ж, два видання "Високого замку" — перше українське та красиве від "Богдану". Тут бракує "Фантастики і футурології" 😅 Ще є видання "Апокрифів" від "Літопису", але вони перевидані в "Шестикнижжі"❓ А у вас є улюблений твір Лема? Або які твори плануєте читати?📝 Діліться в коментарях!
Подивився я відео "Суспільного", що українська література в школах надто депресивна, перечитав один з прикладів "журби і туги"І скажу, що це важливий твір для шкільної програми, хоча я згоден з "Суспільним": не в 7 класі — в 10-11!ℹ️ Короткий переказ сюжету — в коментарях❗️ Климко актуальний саме зараз, бо піднімає питання:🔵 деколонізації та "сили безсилих": кримські татари та українці гуртуються, щоб протистояти окупації🔵 колабораціонізму🔵 імперіалізму та "закорінення": всі негативні персонажі — не-місцеві, бо чи німецькі та італійські окупанти, чи росіяни, які намагаються обдурити своїх же сусідів (українців, киримли та білорусів)🔵 ідентичності: дія відбувається між Бахмутом та Дебальцевим, але ніхто з українців не говорить російською❗️ На основі Климка можна годинами зі школярами (і не тільки) міркувати про сучасну Україну і нашу Велику війну❓ А що ви думаєте про українську літературу? Вона депресивна чи ні? І потрібно в школі вивчати наш літературний канон?📝 Діліться думками в коментарях!
#новинки_2025 📦 Вчора приїхала новинка, яку ми дружиною чекали від моменту, коли прочитали Цей химерний світ Кейма МакДоннелла. Наразі в циклі 5️⃣ романів, українською маємо вже 3️⃣ з них 🔥🥳 Якщо коротко, то це гумористичне міське фентезі. Тобто дія відбувається в сучасному Манчестері (тут існують смартфони, додатки для побачень тощо). І головна героїня — під впливом особистих обставин — опиняється в складі редакції Stranger Times — газети, яка висвітлює паранормальні події. Важлива частина етики видання: не вигадувати ні слова, а просто переказувати слова "очевидців". Звучить химерно? Тому в українському перекладі "Цей химерний світ"❓ А де ж інтрига? — спитаєте ви🔥 МакДоннелл — як стендапер зі стажем — вирішує додати абсурду: і редакція "Химерного світу" має тепер розслідувати справжні магічні злочини... Адже в місті починає коїтися "чортівня": то з'являються вовкулаки, то містом шастають вампіри...🥳 Трохи в стилі Пратчетта, але не зовсім. І так, в назві відсилка до британського пост-панку 🧐
#прочитане #відгук #фентезі #бенкрофт📖 Джосая Бенкрофт. Сходження Сенліна (Вавилонські книги, том 1) (Апріорі, 2025)📝 «Корабельний журнал. Запис за 14 серпня 2025 р. Після 13 днів безнадійної боротьби з цим текстом, я вирішив припинити мучити і себе, і книгу — і просто відпустити її.»❓ Ви можете спитати про причини такого рішення. Як-не-як, йдеться лише про перший том, а тому історія може розгорнутися в наступних, набути глибини та барви. Невже не боязко покидати її ось так на пів дорозі? Невже не страшно не прочитати неймовірне і оригінальне фентезі? Адже в книги рейтинг — 4,11!🤔 Що ж, в мене немає відповіді, яка вас влаштує. Адже текст просто "не мій". Я спершу навіть поставив оцінку, а потім усвідомив: я ж оцінюю не книгу саму по собі, а її відповідність моїм очікуванням. Але ж автор не завинив, що я собі нафантазував різного вражаючого і захопливого!🤔 Якщо ж вам такої відповіді буде недостатньо, то маю більш розлогі аргументи. Але пам'ятайте: я попереджав, що всі мої пояснення, чому книга не зацікавила мене — похідні від розходження очікувань з самою історією.1⃣ Головний герой. Хоча йому 40 років, він поводиться як людина, яка щойно зіткнулася зі світом за межами свого дому. І поступово здобуває суб'єктність та дієздатність. Так, це типовий фентезійний сюжет — роман-становлення. Але мені такий тип історій менш цікавий. Це сюжет для YA-фентезі.2⃣ Історія. Вона дійсно має багато від Кафки. Але є одна суттєва відмінність. В Кафки абсурд є тотальним: по-перше, з нього просто так не вирватися, по-друге, він ніколи не отримує жодних пояснень. І під останнім я маю на увазі не лише те, що абсурдні події НЕ виявляються логічними та виправданими (просто на початку ми не знаємо всього контексту, а тому не можемо проінтерпретувати те, що нам показує автор). Кафка не дає історії жодної "шпаринки", через яку герої могли б "втекти" в осмислену діяльність. На жаль, Бенкрофт порушує ці принципи абсурду. Безглузді події виявляються наслідком тиранії, а тому герой отримує місію — боротися за звільнення невинних. І так ми знову стаємо на рейки стандартної фентезійної історії — мономіфу (за Кемпбелом) про подорож героя. Але мої очікування були більш абсурдистськими.3⃣ Світ. Власне, з попереднього пункту вже зрозуміло, що є клопоти і зі світом. Знову ж таки, відчувається вплив Кафки, але деталі... Кафка витримує баланс між детальним описом абсурдних процесів, в які потрапляють герої, і схематичним зображенням всього решта. Натомість Бенкрофт намагається бути і Кафкою, і Мартіном / Толкіном. Тобто він пише абсурд, але свою увагу зосереджує не на тих деталях. Замість наголосу на абсурді, він вдається до стандартних фентезійних описів: пасажів, з яких читачі та читачки мають уявити місце дії та інших учасників. Чи це погано? Ні, але одразу породжує питання про решту світобудови. Наприклад, якщо нам описали вистави з Зали, то як логістично організовано цей процес — без сучасних систем стеження? Але це дурниця: хто підтримує "інфраструктуру" вистав? Наприклад, головний герой на кухні знаходить величезний штат щойно спеченої шинки. Хто її спік? Коли? Як це було зроблено непомітно для інших учасників вистави? Самі по собі ці питання не є аж такими руйнівними. Але коли її провокує ледь не кожен опис місця дії (і не дає жодної відповіді)... Тоді текст починає "розсипатися".🤔 Якщо коротко, то ось і всі причини. Їхнє поєднання зробило текст Бенкрофта нецікавим для мене. Шкода, звісно. Корисно виходити за межі власних читацьких звичок. Але цього року забагато невдалих читацьких експериментів. Тому я просто відпускаю цю книгу. Просто я не її читач.
TGLIST.COM.UA
