Дослухала.Elin Hilderbrand, The Academy. Власне, написано разом з донькою Шелбі Каннінґем, але, на відміну від багатьох кооперацій письменників з дітьми (так, сей Кінг, я про вас), це нічого не зіпсувало. Впізнаваний стиль Гільдербранд, тільки сеттінг інший - приватна школа-інтернат в вукойобинах (я вирішила, що сербське слово звучить пристойніше).Годиться і для підлітків, і для дорослих, оскільки вчителі й учні тут рівноправні герої і іноді є учасниками любовних трикутників (УВАГА під спойлером - спойлер). Глибокі проблеми тут, звісно, не зачіпаються, але це прекрасний матеріал для книжкових клубів (не високочолих, а кістки перемити героям) і прекрасний фон для обрізання малини й порічки.Це перша книжка в серії, буде мінімум ще одна — восени. Сподіваюся, з неї ми дізнаємося, що було в сраному мейлі Сінамон.От кого, до речі, я б теж поперекладала. Далі в мене прийшла черга на якийсь трилер, точніше на два — Кайри Руди у вигляді ебуку (очікую чергову казкову — ну тут навіть сербського слова дібрати не можу), а в аудіо Wild Dark Shore by Charlotte McConaghy, якийсь там острівець чи то в Атлантиці, чи в Антарктиці, де живе четверо людей і з'являється п'ята, щоб зіпсувати їм всю каторгу.
Ще один приклад, чому я ненавиджу примітки на примітки йде більше часу, ніж власне на текст.Саурон влив у нього (Перстень) більшу частину своєї природної сили не для того, щоб перетворити майбутнього власника на чахлий напівтруп, що протягом 450 років сидить у сирій печері, мимрить щось до себе й зрідка душить ґобліненят.
І до цього примітка: "Повернення Короля", розділ, сторінка. Додаток В, сторінка. Треба було, звісно, на початку роботи замовити те видання, за яким цитує Драут, але я цього не зробила, а тепер вже сенсу нема. Тому займаємося читанням думок. До чого тут можуть стосуватися ці посилання? Що в цій фразі потребує підтвердження текстом твору Толкіна? Мабуть, те, що там Саурон куди влив, і те, скільки років ґолум сидів у печері.Залишається тільки знайти згадку про перше на 45 сторінках відповідного розділу, потім знайти Додаток В (бо в Астролябієвому виданні в змісті є просто Додатки, а нащо ще вказувати сторінки кожного , хто ж їх читатиме взагалі 👹), а в ньому — дату, коли Ґолума вигнала бабуся, і дату, коли він виліз з-під гір шукати Перстень.
Мене так заспокоює, коли бачу в колег, що переклали 30 000, 45 000 знаків за день і ще почитали. Почуваюся не таким фріком :)Все ще не можу заспокоїтися про Винниченка: велич кохання? Велич кохання?! Я зараз вам заспойлю фінал (під спойлер, звісно), а ви мені скажіть, що це за велич.Героїня Таня вирішує їхати додому "в росію". З героєм Хомою на цей момент статус "все складно". І вона каже подрузі, що буде з Хомою, тільки якщо він поїде туди слідом за нею. Подруга: "Але ж на ньому там смертний вирок висить". Таня: "Ну отож. Нехай ДОВЕДЕ". І це я вам ще не розповідаю про есерів і есдеків і їхні дискусії і срачі. І про сатаністів! А у Светонія все добре, заснула на Августі, вранці прокинулась - дочитала до Тиберія. Згадала, чим він мене в дитинстві бісив: ахронологічністю. Август народився, Август помер, Август переміг, Август знову народився. Ну бо там по темах згруповано більш-менш, але дратує. Найцікавіша для мене тема — Август і мова, потім, може, перепишу кілька цитат.Книжки тим часом вже в Роял Мейл, завтра будуть на складі в Тутингу (мене це все так розважає :) Де я і де Тутинг! В Лондоні я не була), оформила вже посилку на Nova Shopping. Як відправлять і скажуть ціну доставки, напишу тут.Воно все одно дешевше виходить, чим тут купляти, звісно. Навіть секондхенд.
Тісні люде, Галина Пагутяк. Прекрасно, як завжди.Авторка в перемишльському архіві шукала документи про епідемію холери 1831 року у своєму й сусідніх селах, натрапила на ім'я греко-католицького священника Петра Мудрака, який ховав померлих у своєму і сусідніх селах, коли помирали тамтешні парохи, почала копати далі про його життя. І, власне, про нього й написала, без якогось особливого сюжету, просто старий священник збирається виїжджати з плебанії, бо його відправили на непочесну пенсію, і згадує своє життя, свої й чужі гріхи.За що я люблю Пагутяк? По-перше, за все, а по-друге, за те, що вона буквально втілення принципу "показуй, не розказуй". Навіть в оповіданні від першої особи, де так легко було б вдатися до розжовування думок, ситуацій і реакцій, вона цього не робить, натомість дає натяк, обривок думки, ворону на дереві, з яких постають абсолютно живі, зрозумілі 3D фігури.Кілька обривків-цитат :)...сховав хустку за пазуху, ніби змерзлого кота.
...я вже скрутив своє життя в сувій, лишилося Господу скріпити його печаттю і кинути в скриню, там його миші струблять.
...чоловік він з добрими мухами, впадає у фурію...
З реальних свідчень селян на суді інквізиції над реальним о. Мудраком:Я того не видів, аби наш ксьондз коли танцьовали перед своїми парафіянами, а до того по п'яному, таж вони вже дуже слабі і старі, от ту колись не могли до церкви вилізти на горбка, то ж та як би танцьовали.
Словом, п'ять зірок з п'яти, і треба перечитати "Урізьку готику".
А ще, мабуть, треба коротко пояснити для тих, кто недавно приєднався або приєднається, хто я взагалі така і чому щось пишу. Бо переглядати всі пости й збирати посилання на інформативні довше вийде.Звуть мене Марина, в особисті мені можна писати на @PennyWize. Тут я пишу про книжки, які читаю і перекладаю, і трохи про себе і свою кішку Марусію, раніше відому як Дурна Маруся. Я головним чином перекладачка, яка років 25 перекладає різне кіно (настільки різне, що навіть не буду розписувати — просто скажу, що від українських кіно і серіалів на англ. субтитри до будь-яких іноземних на укр. дубляж, але з англійської, це єдина іноземна мова, яку я знаю добре).З цих 25 років я ще кілька років на початку перекладала статті англійською з української, а останні десь півтора року перекладаю книжки. І зараз я напишу список, який буду потім апдейтити, а посилання на цей пост буде в профайлі.Видано:"Площа Вашинґтона", Генрі Джеймс, Readberry."Перше різдвяне дерево", Генрі ван Дайк, у збірці "Дари волхвів", Readberry.Вийде зовсім скоро:"Черчилль, лідер і командир", Ендрю Такер-Джонс, Атена https://atenabooks.com/product:peredprodaj_cherchill_lider_i_komandir"24 години у світі вікінгів", Кірстен Вольф, Атена"Імператори Візантії", Кевін Лайґо, АтенаМає вийти цього року:"Академія єдинорогів: Під чарівним місяцем", Джулі Сайкс, Артбукс.Підлітковий трилер, ще не анонсований, ReadberryУ роботі, всі назви не остаточні:"Вежа і руїна", Майкл Драут, Атена"24 години в шьоґунській Японії", Марк Гадсон, Атенакозі фентезі, також відоме як "козине фентезі" :), ще не анонсоване, Атена (тимчасово відкладене до завершення перших двох).У черзі:не скажу скільки, бо мені соромно 😁
Словом, я вчора ненароком дочитала майже до "Мови ремесла скальдів", тобто десь третину "Едди". Маю дещо додати до вчорашнього.1. Про мотузки (насправді ланцюги). Їх було три. У кожного було власне ікейське ім'я. У останнього (яким, власне, і зараз зв'язаний Фенрір) імена мали також окремі його частини, але Снорре милосердно повідав нам не всі з них.2. Про Тюра. Взагалі я, звісно, всю цю міфологію більш-менш знала — приблизно на тому рівні, що античну, тобто частково з дитячих книжок, частково з недитячих, але все одно то були адаптації, а в дикому сирому вигляді, звісно, все це має набагато більшу розважальну цінність. Наприклад, коли зв'язували Фенріра востаннє і він зажадав, щоб хтось з асів поклав йому руку в пащу як заставу (щоб не намахали, як зазвичай), зголошується Тюр, вовчика, звісно, таки намахують, і тут: "Всі засміялись, окрім Тюра". ❤️3. Про гриби. Подумала, що треба навести приклад :)Коли описуються діти Локі від велетки (Фенрір, до речі, один з них. Так, вовк. А чому ні?), про Хель пише: "наполовину синя, наполовину кольору м'яса". Окей. А далі: "Її можна впізнати по тому, що вона горбиться і має похмурий вигляд". Ну тобто ви розумієте: серед усіх бабів наполовину синіх, наполовину кольору м'яса, яких ви зустрінете, — ось вам вірні прикмети, не помилитеся.4. Ще приклад грибів + реально прекрасного перекладу, і я це пишу абсолютно щиро, а не тому, що перекладач може прочитати :) Локі в черговій спробі богів когось намахати перекинувся кобилою і відволікав коня жертви. Шахрайство не вдалося, жертву все одно довелося добивати молотом, але:"А Локі, який був у подобі кобили, до того доскакався зі Свадільфарі, що трохи згодом народив дитину". Курсив, звісно, мій, а дитина, звісно, восьминогий Слейпнір. Все, треба працювати, бо в 10 таки вимкнуть нас, хоч і ненадовго, а я набрала роботи понад будь-яку міру. Але все встигну :) І Едду дочитаю, і Старшу куплю, коли знайду. А поки що всім плідного дня!
Збираюся, як злодій на ярмарок (с) мама. Не в сенсі, що красти щось, а в сенсі ретельності приготувань. І все одно щось забуду.Згадую, як в дитинстві збиралися у відпустку тощо, особливо якщо з бабусею. Списки з викреслюванням зробленого і запакованого, шість багажних місць на двох. І як сама собі обіцяла, що виросту — подорожуватиму з однією сумкою (слова бекпекер ще не було, принаймні в нас) і легкою душею.Якийсь час так і подорожувала, та, власне, і зараз я можу поїхати на два тижні з рюкзаком, навіть взимку. І їжджу. А от з легкою душею щось не працює, поїздка менше ніж на добу менше ніж за 150 км вимагає складної логістики, списків і непозбувної бентеги. Шкода, що Твардох такий важкий (дописую: у фізичному сенсі, в кілограмах. Хоча в моральному теж). Тільки я розчиталася, і треба розлучатися. Але я тут згадала, що мені ще три книжки Кінга треба перечитати для наступного нонфіку. От думаю, що брати з собою, "Салімове лігво" чи "Сяйво" — що мене більше розважить і зміцнить мій дух у мандрах 😁 Зважу на кухонних вагах, візьму ту, яка легша.
Ну читати це, звісно, цікаво. Але треба пам'ятати, що книжку написано в 1996 році, коли бурхливі процеси ще не закінчилися, і навіть основні тенденції ще важко було визначити. Словом, коменти не настоялися.Наприклад, вона дуже, дуже багато пише про те, що Хорватія ризикує перетворитися на націоналістичну мало не фашистську державу. Я розумію, чому їй тоді так здавалося (мені не здавалося, але я і в Хорватію вперше поїхала за пару років після виходу книжки, і не жити там, звісно), але цього не сталося, як ми всі знаємо.Ну тобто на це треба дивитися як на книжку про Україну, яку написали б у 2018, наприклад, році.Про туалетний папір, звісно, знову згадується, але є більш цікаві для нас моменти, доведеться ручками переписувати, нема ел. версії.Про "ну а вот німці, всі ж забули і пробачили і німецьку вчать". Славенка народилася в 1949."Коли в п'ятому класі треба було обрати іноземну мову для вивчення, лише кілька учнів наважилося спинити свій вибір на німецькій. Всі, хто обрав англійську, з жалем дивилися на цих нещасних, яких до німецької змусили батьки. Єдиною мовною групою, меншою за німецьку, була російська..."Цікавий також розділ про її візит до Ізраїлю і почуття колективної провини, але то треба весь розділ передруковувати, тому ось ще одна сумна цитата про інше."Боснійці були такими болісно наївними. Пам'ятаю, як дехто з них казав, уже навіть після початку війни: "Європа не дозволить, щоб нас поділили". (...) Якщо не знати, що таке "Європа", то можна було подумати, ніби вони говорять (...) про якусь могутню богоподібну істоту. (...) Парадоксальним чином, сотні тисяч із них стали біженцями в європейських державах, і лише тоді їм нарешті погодилися допомогти".Такі справи. Прочитати книжку, мабуть, варто, але здебільшого як документ свого часу. Якщо хочете прочитати одну книжку Дракуліч (з тих двох, що я читала 😁), візьміть краще ту іншу, як вони пережили комунізм з сірим туалетним папером і навіть сміялися.І на цій оптимістичній ноті починаємо робочий день (власне, я вже поредагувала всякого зранку). Сьогодні середа, день лекцій з античної літератури і вивозу сміття. Почну з другого. Доріжка до воріт повністю перетворилася на лід, піду цілиною :)
Ну і про 23.02.2022. Як нагадує мені фейсбук, того дня я вирішила подивитися фільм не по роботі, що зі мною буває дуже рідко. Обрала "Сталеві магнолії", які колись любила. Але це була помилка, бо я абсолютно забула, що в героїні діабет, і вже через кілька хвилин вона в перукарні ловить гіпи, їй наливають сік, а я починаю переживати, як вони потім перевірять, чи не переборщили, бо 80-ті роки і глюкометрів ще нема. Словом, закинула я той фільм. Наступного дня ми з сином-підлітком були записані до ендокринолога в дитячу поліклініку — виписувати черговий інсулін на 3 місяці.Останню цигарку на балконі я курила, читаючи в телефоні, що путін фактично оголосив війну, і з одного боку розуміла, що завтра ми не підемо ні до якого ендокринолога, а з іншого - абсолютно не розуміла.Ендокринолог жила в Бучі.Наступного дня ми все ж таки встигли вхопити інсулін без рецепта за гроші, скільки дали, тобто на два-три тижні. Чоловік відвіз нас до села, а сам повернувся в ТРО. І всі перші місяці майже вся моя голова була зайнята одним - де здобути інсулін. Я читала новини, чула вибухи і навіть артилерію тихими ночами, робила волонтерські переклади, потім вже і працювала на своїй роботі, а паралельно шукала той інсулін і добувала то у волонтерів, то в аптеці раптом з'явився, то в лікарні. Сиділа в чаті батьків дітей діабетиків, у багатьох ситуація була ще гірше, бо вони були ближче до фронту і до них взагалі нічого не довозили. В Києві інсулін був, але потрапити туди було неможливо.Потім, звісно, все налагодилося. Але коли я читаю де-небудь в соцмережах пости про те, як от німцям же все пробачили, і мову вчать, і їздять до них. Ну не знаю, я цього пробачити не можу і навряд чи зможу. А що казати про багатьох, багатьох людей, кому прийшлося набагато гірше.Перепрошую за TMI, але десь мусила це висказати.
Та йо. Вчора всі книжки підготувала для відправлення, перевірила шипи на взутті й альпійські палки 😁 зараз почало світати — бачу, там знову сніг валить. Причому в прогнозі не було і навіть зараз нема. Ну побачимо, може, почистять все-таки."Вовчі землі" прочитала до половини, подобається! Є те, що не подобається, але бажання дізнатися, що буде далі, переважає.Також далі слухаю дрібними порціями "Гаррі Поттера і Келих вогню" і знову виникло питання. В завданні з драконами — чому б було не accio яйце, а не мітлу?І дійшла черга в бібліотеці на новий трилер Alice Feeney "My Husband's Wife", але від нього засинаю через 10 сторінок. Треба щось з цим робити, бо вже минуло 2 дня з 14, а я на 30 сторінці з 300+. Що за цей час відбулося: жінка з чоловіком переїхали до Корнволлу, купили гарний будиночок, жінка почала займатися малюванням, у неї сьогодні перша виставка, вона пішла на пробіжку перед вернісажем, повертається додому, а там чоловік поміняв замки й дружину. Словом, треба дочитати. Ну, може, таки вдасться в неділю собі зробити вихідний.А щоб вдалося — треба назад у соляні копальні, як Джим казав. План на сьогодні: пів серії шведського реаліті, де вони всі мусять одружуватися, і хоча б 8+5 книжок. Сильмариліон поки що не полюбила :(П.С. Нових слідів на снігу не з'явилося, хоча вчора ввечері хтось завивав у тому районі, звідки вони прийшли. Також вчора мені порадили застосунок для визначення слідів, який звузив коло підозрюваних до собаки, лисиці й койота 😂 Ми з Марусією вважаємо, що це койот! Бо так цікавіше).
TGLIST.COM.UA
