#2Я перебирала всі комбінації. Куди стати.Між Юлею і Танею? Там нерозлучники.Між Анею і Анею? Та чи вони у вас множаться?!Врешті-решт нахабно влізла між двома хлопцями.Стратегія, яка виручала мене ще не раз. І, як виявилось, не тільки в школі. Так я, власне, і опинилась в IT.І от нам віддають фотографії. Лєна дивиться на свої і каже: — Триндець, які ж у мене граблі.Я тоді зависла. Які граблі? Де? Що це взагалі таке? Це про руки? Про ноги? Про характер?У жіночого, здається, є базове налаштування: соромно має бути за все.За нитку на спідниці. За те, що бовкнула щось дурне в четвертому класі. За те, як ти стоїш. Як смієшся. Як дихаєш, якщо раптом занадто голосно. І за вигадані граблі, звісно.Я б, звичайно, зараз сказала, що всі ці граблі треба стиснути в кулак та йти вперед. Але, чесно кажучи, тут більше підходить інша фігура. Дулька. Дужее допоміжне.І, мабуть, Лєна її таки скрутила — зробила карколомну кар’єру четвертої дружини місцевого авторитета.А нас, ботанів, якось рознесло планетою.Ані шпагату тобі, ані предселів.
Ми всі трохи з різних маркетингових світів, але зійшлися на одному: любимо, коли текст чіпляє, комунікація працює, а креатив не залишається просто ідеєю.Тому в своїх каналах ділимось тим, що реально використовуємо: спостереження, інструменти та знахідки, які хочеться застосовувати 🔥🌶 ЦеГра — канал Ганни Ліхман про комічний сторителінг. Техніки створення жартів та історій, незаюзані вправи для прокачки креативу (Зараз ви тут🤘)🐦⬛️ Кар, копіки! — канал про копірайтинг і маркетинг у цілому. Інфоприводи на місяць, анонси навчань, розбір креативних кейсів, мовні правила й слова-знахідки.✍️ Українські копірайтери — навчальні матеріали / база + розмови про інструменти й тренди копірайтингу, маркетингу, комунікацій + підноготна працевлаштування та фрилансу.📲 Як назвати кнопку? — канал про те, як писати інтерфейсні тексти (усі ці кнопки, підказки та сповіщення в застосунках і на сайтах) та як створювати класний користувацький досвід за допомогою UX-райтингу.♟ неПіарник — канал про стратегічні комунікації як інструмент впливу: позиція, меседжі, довіра й кризи через фрейми та реальні кейси в бізнесі та держсекторі.🗂 404 | сторінку не знайдено — колекція сторінок 404. Ідеї та натхнення для райтерів, дизайнерів та усіх, хто створює цифрові продукти.📇 Сила слова — авторка каналу поставила собі за ціль створити найбільшу базу знань про силу слова — і законспектувала 40+ книжок. Психологія. Риторика. Нейробіологія. Сторителінги. Особистий бренд і т. д.🧐 А твоя мама шарить у SMM? — канал про SMM, креатив і комунікації. Розбір досліджень, корисні інструменти та лайфхаки, як адаптувати тренди під реальні проєкти.
#рекомендансйон Це така історія, коли мене реклама більше відштовхнула, ніж привабила подивитися цей серіал.А він вартий уваги.Отже, драмеді «Півень» (Rooster) від HBO розповідає нам про Грега Руссо (Стів Керелл) — популярного письменника комерційних романів, який приїжджає до університету, де працює його донька Кеті. Вона переживає складний період: її шлюб розпадається після того, як чоловік залишає її заради аспірантки.Грег отримує тимчасову позицію запрошеного автора в університеті та залишається на кампусі. Паралельно він намагається налагодити стосунки з донькою та адаптується до нового середовища.Як на мене, в цьому серіалі класно підтриманий баланс сил: Стів Керелл не переграє (взагалі подивилась нього іншими очима після «Ранкового шоу»), відносини з донькою виглядають живими. Інша ситуація з героями другого плану: вони ексцентричні, але без глибини. Коротше, як декорації. Якщо герой нарцисяка, то нам це прям підкреслюють жирною лінією.А знаєте, за що цей ситком критикують? Йой, за занадто інтелігентний гумор. Хоча, як на мене, там весь набір: і незручні ситуації, і комічні діалоги, і ситкомівські вади героїв. А ще ви заціните сильний сторителінг (про Тедді Рузвельта, як знайти підхід до доньки).Приємного перегляду🍿
Купила я, значить, собі Apple Watch.Я б вам сказала, що сподобався бузковий ремінець, але все ж таки люблю я метрики.Дайте мені будь-яку цифру. От будь-яку — і я вже трохи щасливіша.Щоправда, є нюанс: одночасно ненавиджу контроль. Десь ще з часів фізкультури.Тобто мій ідеальний формат життя такий: я сама вирішую, коли що робити, але так, щоб у системі було видно: «Оце ти — бусинка».Перші дні все було дуже цивілізовано. Годинник делікатно повідомляв, що я мало рухалась. Я відповідала: «Оу, дякую, біжу, біжу».Три ж кольорові кола на екрані — це така милота, наче аплікація у дитсадочку.Десь на четвертий день лежу в ліжку, дивлюсь серіал і раптом бачу: бракує 11 хвилин активності.І тут прокидається азарт.Бо якщо залишилось трохи, то треба ж добити.Ну не лишати ж кільце недозакритим, як якийсь слабак.Мама нас дрищами не ростила.І не зчуєшся, як уже нарізаєш кола кварталом ввечері.В цей час на вулиці тільки я і власники здоровенних собацюр.Ну ви розумієте — на пелюшку там не варіант.Ми всі робимо вигляд, що це наш усвідомлений вибір.Сусіди дивляться на мене з обережністю. Я — з підозрою собі під ноги.(Сніг зійшов)І ходжу, бо кільце вже майже закрилось. Годинник каже МЕНІ, коли встати. Я собі така зводжу P&L, пишу текст чи думаю про вічне.А він: time to stand.Трохи моторошно: в усіх тих фільмах про роботів-помічників саме так все й починалось.Спочатку він просто нагадує встати.А потім диктує, коли тобі краще лягти, поїсти і чому Вася тобі не пара.Васю він у фіналі прикокошить якимось хитромудрим способом.Але зараз ти просто встаєш.Щось розробники про людей та й знають.Бо якщо нам сказати: «будь ласка, більше рухайся, це ж для твого здоровЛя» — ми ніфіга не рухатимемось.Однак якщо намалювати три кольорові кола, людинка натягне джогери та поплентається кварталом, щоб їх замкнути.Коротше, живу тепер із маленьким цифровим фашистиком на руці.Ще й треба ввечері дивитись пильно під ноги.
Надибала нову кав’ярню з дахозносними пляцками. Стою перед вітриною й згадується мені Сільві з «Emily in Paris». Пам’ятаєте, як вона фиркає: «Чому американці не можуть їсти менше?»Ой, Сільві.То ти не бачила цей мастерпіс з ружею.Хіба ж то тортик? То ціла архітектура.Гуцульське бароко, що пройшло сувору школу життя в Інстаграмі.З кремовими завитками-звабами, ніби зробленими вручну в стані легкої закоханості.Шість шарів і жодного сорому.Якби це була будівля, ЮНЕСКО вже готувало б табличку.Ні, Сільві, ми тут не купуємо просто пляцки.Ми шукаємо привітності за гроші.І для нас це так само природно, як хмарочоси поруч з хрущовками.Пам’ятаю, як мій колега, кремезний бородач з поглядом податківця, прийшов на якусь надцяту київську зустріч.У «The Burger» спритний офіціант спитав, як у нього справи, запропонував водички з лимоном і по полуничному морозиву.Шкода ж дядьки, спекотно, а він — в костюмі.Ще трохи і йому б винесли обійми та психолога.Клянусь, він би не відмовився.Сільві, повір, ми можемо їсти менше. Але як там звучить твій стереотипний жарт? Хто ми без задоволення? Німці. А-а… Мені, будь ласка, оці два з собою.
Нічого не приваблювало так, як його дипломат.Для тих, хто не народився в минулому сторіччі, дипломат — це такий ніби кейс з фільмів, у якому передавали гроші за сумнівні справи.Цей краш з 7-Б або видний мужчина, як сказала б моя Ба, носив у ньому підручники та зошити.Ходили вони трійкою: Саша, дипломат та його дружбан. Зараз уже не згадаю, як його звали. Пам’ятаю тільки прозорі вуха. Настільки прозорі, як і його пубертатні думки.У нас була дружба з перевагами.І це не те, що ви подумали.Я йому — твори та всілякі доповіді. Він мені — геометрію. Коротше, бартер.Бог дав усім нам різні таланти: комусь просторове мислення, комусь уяву, а декому — здатність запивати йогуртом солоні огірки.Що, до речі, по життю було дуже вспоміжне.А от перед зимовими канікулами сталося дивне.Замість розлогих міркувань про непросту селянську долю кулькова ручка почала виводити маленькі серденька на полях.Щось пішло не так. Не пишеться.Бізнес-модель нагорнулась об касету з Тоні Брекстон і летить у тартарари.Але перше правило капіталізму —не плутати вигоду з почуттями.Un-Break My Heaааrt.От же триклятий сексі-дипломат!Зараз згадую, хай йому грець, я — чьотенький комерс з 90-х.Та хай би вже стався той збитковий проєкт.
І тут в чатик заходить король гумору та сучасності — пан Абсурд.Як це працює?1. Логічна форма, нелогічний змістАбсурд завжди маскується під щось розумне: факт, дослідження, статистику, поради.2. Причинно-наслідковий зламСвинина ніяк не може впливати на шанси шлюбу в 9 років.Але фраза подана так, ніби між цими речами існує зв’язок.Тут, до речі, подвійний абсурд, якщо помітили)3. Нуль емоцій в подачіDeadpan (ми до цього терміну ще повернемось) Ніби це нормальна річ і чого взагалі дивуватись.Якщо хочете поГРАтись:🌶Візьміть серйозну оболонкуФакт дняПораду експертаНаукове спостереженняСтатистику🌶Зіставте з несумісним, наприкладКвіти та довголіттяКосмос та стосункиГроші та мікрофон🌶Додайте фальшиву логіку, ніби між ними є зв’язок.Нагенерила сьогодні в темуЯкщо покласти лаванду в гаманець на молодика, великі шанси, що гроші таки з'являться. Щоправда, у продавця лаванди.*** За статистикою, бюджет майже завжди сходиться, якщо не рахувати.***Маловідомий факт, але у прибульців всі жінки — «тарілочниці».І нічого, популяція при цьому не зникла.
Ельф повільно зісковзує у своєму трико з дивану.В руках планшет, нога на ногу. Схоже, Санта дав вихідний.Магічних істот на рецепції тренажерки я ще не зустрічала, але практика показує: у цьому житті можливо все. Особливо в обід.Судячи з обгортки «Равлика Боба», сидить він тут давно. Я не знаю, скільки це в ельфійських, але в людських — рівно одна вічність плюс ще трохи.В зал залітає мультипу. Починається весела возня.Дай Боже, костюм не на прокат.Резидентам спортклубу байдуже. Це ті, хто бачить живих людей лише на касі супермаркету і тут. Бачать, як німе кіно. Вони ж у навушниках.Зиркає лише ельфо-мамця.Вона водночас тримає на плечах штангу і цілий магічний світ.Гра ельфиняті швидко набридає.Він знову напівсидячи-напівлежачи занурюється в цифровий світ. Щоправда, ненадовго.«Мам» — смик-смик за футболку.«Маам» — голосніше, прилипає до ноги.Нуль реакції.Мама не ведеться. У мами витримка і оплачена година тренера.Ельфеня змінює стратегію.Заходить з людського.— Мааам, ну коли вже додому?Мама присідає.І робить те, що ми всі врешті робимо, коли аргументи закінчились.Вона дає хабар.Взагалі-то в дитинстві нам казали, що хабарі — це погано.Але ніхто не уточнив, що з часом доведеться торгуватись навіть з ельфами.Здається, домовились. Щось там таке йому обіцяне. І явно це не євро по 48 гривень.В маминих очах читається — світ несправедливий. Чому так: не можна одночасно чемних дітей та стрункі ноги. Але вона не втрачає надії.Респект.
Не чіпайте. То на вечір😀В номінації «місцями смішно» перемагає свіженький ситком «Перемикання передач» (Shifting Gears).На вас чекає незамислуватий сюжет. Механік-вдівець змушений жити з дорослою дочкою та її двома дітьми, які повертаються в його дім після розлучення.Трохи підбішує закадровий сміх та неловкий крен зі смішного у зворушливе. Місцями ніби не вирішили, це жарт чи вже майже сімейна терапія. Але актори витягують.Тут є Кет Деннінгс з «Дві дівчини без копійчини» І той самий Стіфлер з «Американського пирога», Шон Вільям Скотт.Не паліться, що знаєте, хто це🤭 І так, він — красунчик.Є приємні свіжі відсилки до Тімоті Шаламе та сучасної поп-культури. Без відчуття «давайте швидко пожартуємо про зумерів, бо так треба».Окремо я кайфонула від фрази:«Важливо навчитись робити це, а не просто на це дивитись».Тут можна було б розгорнути мільйон жартів про наше сендвіч-покоління, але сценаристи з цим поскупились.Як на мене, серіал підходить для людей з легкою втомою від світу. Норм.Дивіться та діліться думками. Цікаво, де вам буде смішно.
Знаю, що ви любите прості принципи та невеличкі конспектики. Я й сама така. Ось один із них.1. Два головні питання будь-якої історіїМи ж тут типу управляємо комунікацієюЩо я хочу, щоб читач відчув?легше стало, смішно стало, трохи «ага» всередині.Що я хочу, щоб читач зробив?Навіть якщо немає прямого СТА.Годиться і для історій, і для прогрівів чи політичних спічух (що теж — прогрів).2. Три родзинки у кексику історії🍪корисне — думка, яку ви закинули в ментальний простір людиниНаприклад: «Інверсія сили — це коли слабкий тримає за почуття сильного». І ти такий: ого, в чат зайшла нова інформація.🍪факт — дрібне пояснення, через яке читач відчує себе розумнішимКоли ми чуємо історії з конкретикою, мозок активніше реагує і легше закидує це у пам’ять.🍪неочікуване — твіст, гумор, парадоксЦя черга кому завгодно зіпсує настрій, навіть внутрішньому критику.Усі три разом працюють як зміна ритму та тримають увагу. Без них історія, наче жлобська шаурма без начінки — один лавашик.3. Які б емоційні гойдалки не були, ми виводимо людей у плюсНе в сенсі «і жили вони довго та щасливо», а радше як у рядку Mad Heads: «Допоки сонце сяє, надія є».Блогери добре знають це правило. І Pixar теж. Там будь-які емоційні гойдалки мають сенс, бо герой рухається, бореться, отримує шанс. Саме цей шанс ми й приміряємо на себе — можливість хоч трохи вплинути на хід подій.Мало хто смакує безвихідь. Камон.
TGLIST.COM.UA
