Знаю, що ви любите прості принципи та невеличкі конспектики. Я й сама така. Ось один із них.1. Два головні питання будь-якої історіїМи ж тут типу управляємо комунікацієюЩо я хочу, щоб читач відчув?легше стало, смішно стало, трохи «ага» всередині.Що я хочу, щоб читач зробив?Навіть якщо немає прямого СТА.Годиться і для історій, і для прогрівів чи політичних спічух (що теж — прогрів).2. Три родзинки у кексику історії🍪корисне — думка, яку ви закинули в ментальний простір людиниНаприклад: «Інверсія сили — це коли слабкий тримає за почуття сильного». І ти такий: ого, в чат зайшла нова інформація.🍪факт — дрібне пояснення, через яке читач відчує себе розумнішимКоли ми чуємо історії з конкретикою, мозок активніше реагує і легше закидує це у пам’ять.🍪неочікуване — твіст, гумор, парадоксЦя черга кому завгодно зіпсує настрій, навіть внутрішньому критику.Усі три разом працюють як зміна ритму та тримають увагу. Без них історія, наче жлобська шаурма без начінки — один лавашик.3. Які б емоційні гойдалки не були, ми виводимо людей у плюсНе в сенсі «і жили вони довго та щасливо», а радше як у рядку Mad Heads: «Допоки сонце сяє, надія є».Блогери добре знають це правило. І Pixar теж. Там будь-які емоційні гойдалки мають сенс, бо герой рухається, бореться, отримує шанс. Саме цей шанс ми й приміряємо на себе — можливість хоч трохи вплинути на хід подій.Мало хто смакує безвихідь. Камон.