Нічого не приваблювало так, як його дипломат.Для тих, хто не народився в минулому сторіччі, дипломат — це такий ніби кейс з фільмів, у якому передавали гроші за сумнівні справи.Цей краш з 7-Б або видний мужчина, як сказала б моя Ба, носив у ньому підручники та зошити.Ходили вони трійкою: Саша, дипломат та його дружбан. Зараз уже не згадаю, як його звали. Пам’ятаю тільки прозорі вуха. Настільки прозорі, як і його пубертатні думки.У нас була дружба з перевагами.І це не те, що ви подумали.Я йому — твори та всілякі доповіді. Він мені — геометрію. Коротше, бартер.Бог дав усім нам різні таланти: комусь просторове мислення, комусь уяву, а декому — здатність запивати йогуртом солоні огірки.Що, до речі, по життю було дуже вспоміжне.А от перед зимовими канікулами сталося дивне.Замість розлогих міркувань про непросту селянську долю кулькова ручка почала виводити маленькі серденька на полях.Щось пішло не так. Не пишеться.Бізнес-модель нагорнулась об касету з Тоні Брекстон і летить у тартарари.Але перше правило капіталізму —не плутати вигоду з почуттями.Un-Break My Heaааrt.От же триклятий сексі-дипломат!Зараз згадую, хай йому грець, я — чьотенький комерс з 90-х.Та хай би вже стався той збитковий проєкт.