Купила я, значить, собі Apple Watch.Я б вам сказала, що сподобався бузковий ремінець, але все ж таки люблю я метрики.Дайте мені будь-яку цифру. От будь-яку — і я вже трохи щасливіша.Щоправда, є нюанс: одночасно ненавиджу контроль. Десь ще з часів фізкультури.Тобто мій ідеальний формат життя такий: я сама вирішую, коли що робити, але так, щоб у системі було видно: «Оце ти — бусинка».Перші дні все було дуже цивілізовано. Годинник делікатно повідомляв, що я мало рухалась. Я відповідала: «Оу, дякую, біжу, біжу».Три ж кольорові кола на екрані — це така милота, наче аплікація у дитсадочку.Десь на четвертий день лежу в ліжку, дивлюсь серіал і раптом бачу: бракує 11 хвилин активності.І тут прокидається азарт.Бо якщо залишилось трохи, то треба ж добити.Ну не лишати ж кільце недозакритим, як якийсь слабак.Мама нас дрищами не ростила.І не зчуєшся, як уже нарізаєш кола кварталом ввечері.В цей час на вулиці тільки я і власники здоровенних собацюр.Ну ви розумієте — на пелюшку там не варіант.Ми всі робимо вигляд, що це наш усвідомлений вибір.Сусіди дивляться на мене з обережністю. Я — з підозрою собі під ноги.(Сніг зійшов)І ходжу, бо кільце вже майже закрилось. Годинник каже МЕНІ, коли встати. Я собі така зводжу P&L, пишу текст чи думаю про вічне.А він: time to stand.Трохи моторошно: в усіх тих фільмах про роботів-помічників саме так все й починалось.Спочатку він просто нагадує встати.А потім диктує, коли тобі краще лягти, поїсти і чому Вася тобі не пара.Васю він у фіналі прикокошить якимось хитромудрим способом.Але зараз ти просто встаєш.Щось розробники про людей та й знають.Бо якщо нам сказати: «будь ласка, більше рухайся, це ж для твого здоровЛя» — ми ніфіга не рухатимемось.Однак якщо намалювати три кольорові кола, людинка натягне джогери та поплентається кварталом, щоб їх замкнути.Коротше, живу тепер із маленьким цифровим фашистиком на руці.Ще й треба ввечері дивитись пильно під ноги.