Осип Леміш

"СБУ необхідно реформувати" - говорять всілякі будівники демократії в Україні. Як саме вони хочуть реформувати службу? Коротко можна пояснити так. СБУ - це колишній КДБ, а КДБ за часів Союзу був таким собі "збройним загоном партії." Тепер тієї партії вже нема, а СБУ залишається "збройним загоном" кожної чинної влади, через який влада може тримати на повідку будь-кого. Псевдореформатори в Україні пропонують позбавити СБУ економічних функцій, а ще військову контррозвідку передати під контроль Міноборони. Такої ж думки дотримується і пан Смешко. Та це ще не все - він вважає чимось ненормальним, що одна ця служба одразу виконує функції агентурного проникнення в інші державні органи та військові формування, може затримувати когось і сам ця служба веде слідство. Начебто, все це разом створює умови для зловживання своїм становищем з боку СБУ.Такі питання, тобто питання державного управління дуже складні через те, що вони дуже важливі. Є різні погляди на те, як краще управляти державою. Проте, досвід та інтуїція мені підказують, що все те, що реформується в нашій державі за останні десятиліття, те погіршується після реформування. А погіршувати Службу, прямим завданням якої є берегти державу, це вкрай необачно та безвідповідально.Нехай живе СБУ нереформована.

🇮🇷🇨🇳 Ігор Петрович Смешко вже коли став Головою СБУ взявся очищувати цю службу та ініціював розслідування контрабанди зброї, що проводилася до цього під "дахом" служби.У 2004 була порушена кримінальна справа в зв'язку з незаконною поставкою в 2000-2001 ракет Х-55 до Ірану і Китаю. Окрім цієї справи пізніше був також депутатський запит Григорія Омельченка про надання повної інформації про цю поставку. Поставка ракет з боку України порушувала українсько-американську угоду від 1993 і Режим контролю за ракетними технологіями (РКРТ), до якого Україна приєдналася в 1998. Сам Ігор Смешко називав це "злочином."По цій справі був арештований і згодом засуджений колишній старший офіцер Головного управління розвідки СБУ (нині СЗРУ) Володимир Євдокимов. СБУ, під головуванням Ігоря Смешка, не тільки стала розслідувати цю справу, а й сповістила про неї західних партнерів.Більше про цю справу читайте тут: https://zn.ua/ukr/LAW/kontrabanda_na_vischomu_rivni_oprilyudneno_deyaki_obstavini_zakritogo_sudovogo_protsesu_schodo_obvin.html📖 Матеріал взятий із книги Віктора Смєлова "Ігор Смешко. Незакінчене досьє генерала розвідки..." (2012)

В коментарях під моїми попередніми дописами зав'язалась дискусія про СБУ та поліцію, в чому між ними різниця і чому я люблю перших і не люблю других.Почну з того, що різниця між цими двома правоохоронними органами доволі суттєва. Процитую себе: "СБУ - державна безпека. Не дрібний криміналітет на вулиці, а саме захист державности. Українці, які століттями своєї державности не мали, мали б сакралізувати її та її захисників.Поліція займається дрібними справами, які часто є конфліктними за специфікою цієї роботи і захистом держави це не є"Продовжу посиланням на думки знаних начальників обох цих органів або їхніх посередників.1. Валерій Кур, легенда УБОЗу, спочатку радянський, а потім український міліціонер (поліціянт) якось в одному інтерв'ю сказав, що СБУ та МВС не люблять один одного з політичних мотивів.2. Віталій Федорчук, голова КДБ УРСР в 1970-1982, далі глава КДБ СРСР (1982), а потім ще й голова МВС СРСР (1982-1986) відчував приниження з боку влади за те, що його, старого чекіста, зробили головним міціонером. Посаду голови МВС він прийняв, бо звик виконувати накази без обговорень, але прийняв він її напевно з огидою.Завершу тим, що Василь Малюк, сучасний голова СБУ, поліціянтів любить і поважає.

📚 АвтаркіяЗ-поміж воєнної літератури доволі нетиповою є нова книга "Автаркія. Самодостатність у сучасному світі" (2024), яку написав український ультраправий інтелектуал, засновник організації "Авангард (АКС)," мандрівник і ветеран війни з багаторічним стажем Євген Врядник.Чому ця книга нетипова? Вона складається з трьох розділів-есеїв. Перші два написані так би мовити в дусі європейської правої традиції. Автор звертається і до античности, і до Ніцше, і до менш відомих європейських авторів, вояків та авантюристів. Ці два розділи, як і вся книга, - не воєнна мемуаристика в звичному розуміння як опис власного воєнного досвіду. Це роздуми про те, як потрібно ставитись до війни і до життя загалом.Третій розділ - це східні духовні вчення, йога, індійська філософія. Навіщо це воїну? Для того, аби легше переносити жахи війни та звільнитись від хаосу. Сам автор обов'язково носить із собою "Бгаґават-Ґіту" і в подорожах, і на війні, бо вона йому дає відповіді на нагальні питання, дає те, що потрібно знати на війні.Цю книгу варто читати цивільним, які просто цікавляться війно, проте ще більш варто її читати тим, хто воює чи збирається піти воювати.

📚🇮🇱🚫 Є такий ізраїльський історик Шломо Занд, який написав цікаву книгу з характерною назвою "Хто і як винайшов єврейський народ." Я чув про нього давно, але ознайомився з його книгою, мабуть найвідомішою, тільки щойно. Цікаво ж було почитати єврея-ізраїльтянина, який у чомусь виступає проти євреїв і засуджує політику сіоністів!Однак, як виявилося, Занд дотримується лівих поглядів і стоїть на антинаціональних позиціях узагалі. Він міг би запросто сказати, що й українського народу не існує, або є, але його також "винайшли" нещодавно. Якби він таке сказав, це не було б дивним, бо для нього нація чи народ - штучні поняття. Не дарма, він слова "етнос" і "етнічний" пише в лапках.Проте, єврейський народ у сучасному його розумінні, як його розуміють сіоністи, суттєво відрізняється від українського та інших корінних народів. Що вже й казати, коли різні групи євреїв (ашкенази, марокканські, ефіопські євреї) різнять антропологічно! Шломо Занд у своїй книзі намагається довести, що сучасні євреї це, по суті, різні спільноти з різною культурою, яких об'єднує лише спільна міфологія, але які не є нащадками жителів стародавньої Іудеї, бо їх сьогодні практично нема. Я думаю, з цим варто погодитись і підтримати його.Занд не є антисіоністом. Метафорично кажучи, до Ізраїлю він ставиться як до незаконнонародженої дитини: раз він уже народився, то має право на існування, але існувати далі повинен законно. Якось так. І все ж, його ідеї вельми корисні в боротьбі проти сіоністів. Головне - викрити фальшиву міфологію сіоністів. Це, я думаю, добре вдарить по них. Тому його ідеї повинні взяти на озброєння як ліві так і прихильники Палестини.

Арабські назви чи гебрайські?Свій останній переклад, "До проблеми палестинських біженців," як і всі попередні, я виконав з англійської мови, проте в окремих випадках не полінувався заглянути в арабську версію книги. Я можу прочитати окремі слова, що дозволило мені навіть знайти несуттєву помилку в англійському тексті й урахувати при перекладі українською саме те, що зазначено в арабському тексті. Та набагато більш цікавим є той факт, що майже всі географічні назви Близького Сходу й насамперед Палестини, які прийнято вживати в українській та англійській мовах, мають івритське (гебрайське) походження.Наведу кілька прикладів.Усі напевно чули про Ґоланські висоти в Сирії, які з 1967 окуповують сіоністи. Проте Ґолан - гебрайське слово (הַגוֹלָן), тоді як араби (сирійці) говорять Джулян (الجلان).Далі назву міста Палестини, в тому числі окуповані, за схемою: арабська назва / небажана гебрайська назва.Яффа (يافا) / ЯффоАкка (عكا) / АккоАскалан (عسقلان) / АшкелонАсдуд (اسدود) / АшдодБіер Себа (بئر السبو) / Беер ШеваБейт Лахем (بيت لحم) / Бейт Лехем (Віфлієм)Назви держав українською краще залишити так, як ми їх звикли вживати. Бо говорити й писати українською Филистин, Любнан або Сурія буде дивакувато.Звертаюся передовсім до прихильників Палестини в Україні. Хіба не мудро буде перейти на арабські географічні назви в Палестині й на Близькому Сході загалом? Адже навіть українські симпатики Палестини досі звично вживають івритські (гебрайські), тобто окупаційні, назви. Через незнання. Гадаю, це не тільки українців стосується.В кого які думки щодо цього питання?

Ще раз про внутрішніх силовиківПрикру історію розповів ветеран-інвалід Володимир Рудковський. Ідеться про досвід спілкування з биком у військовій формі. Детальніше на відео https://www.youtube.com/watch?v=lUxPN2s-BUUЯ про це колись написав допис "Воїни vs жандарми." Рудковський вживає іншу термінологію і говорить про воїнів і жмихів. Але суть, я думаю, та ж сама. Коротко ця суть полягає в тому, що озброєна людина на передовій, яка боронить свій народ від зовнішнього ворога, і озброєна людина в тилу, яка зверхньо та брутально розмовляє з цим самим народом, мають зовсім різну професійну психологію. Байдуже, що і перший, і другий формально вважаються військовослужбовцями. Важливо, хто що робить, а не яке в нього посвідчення чи яку він форму носить.Щодо другої групи "службовців," то важко сказати навіть, чи це така робота робить їх биками, чи на таку роботу биків спеціально відбирають. Але якщо колись відбудеться справжня, а не імітаційна реформа, то вона має бути спрямована на скорочення саме такої роботи.

Демографія та пріоритети націїДемографічна ситуація в Україні через війну стає дедалі гіршою, подеколи звучать голоси про "необхідність" прийому мігрантів. І знову, як до початку війни, говорять про низький рівень життя як чи не головну причину демографічної слабкости. Це, звісно, крім війни, внаслідок якої безлік українців, молодих сімей передовсім, виїхали за кордон.Сучасні суспільствознавчі науки надають найбільшого значення саме економіці. Навколо економіки все обертається. Як і в теорії марксизму, між іншим. Але, якщо головною причиною демографічного скорочення вважати погану економіку й низький рівень життя, тоді все стає безнадійним! Україна ніколи, навіть після війни, не стане світовим лідером за ВВП на душу населення. Бодай до середньоєвропейських показників зможе наблизитись ще дуже нескоро. До початку російсько-української війни в 2014 чимало працездатних українців їздили на заробітки. Куди їздили найчастіше? До рф, не треба забувати, а ще в Польщу і в Чехію. Проте, багато поляків так само їздять шукати кращого життя в Англію. Німці та англійці переїздять до Америки. А серед американської молоді, як кажуть, багато хто також планує емігрувати. Цікаво куди?Який із цього висновок? А висновок такий, що відтік працездатного населення і зокрема цінних спеціалістів - це зовсім не українська проблема, а загальносвітова, мабуть. Як свої демографічні проблеми вирішують інші європейські держави? Та по суті ніяк, якщо йдеться про відтворення саме їхніх титульних націй. Ще одна згубна тенденція - переїзд жителів сіл і маленьких міст до великих міст. Ця тенденція також існує чи не в кожній країні світу.Я думаю, головна причина поганих демографічних тенденцій - це якраз те, що сучасні люди найбільше прагнуть до особистого комфорту, хочуть жити на широку ногу, а ще, буває, лінуються виховувати дітей. Як не дивно, а насправді це напевно логічно, саме підвищення рівня життя та поширення вищої освіти, особливо серед жінок, і призводить до демографічного скорочення. Хочете змінити демографію - треба міняти пріоритети в житті. Ба більше, треба змінювати сучасну профанну матеріалістичну цивілізацію, її цінності.Рене Ґенон критикував сучасний світ за його профанність та відхід від сакрального. Певно, він мав рацію, хоча зайшов занадто глибоко. Ще в 20 ст європейські нації, в тому числі українська, мали позитивну демографію, та то вже була інерція поколінь. Цивілізація довго і поступово йшла до матеріалізму, який життя людей перетворював на зайву метушню.Кожен, хто закликає після війни завозити в Україну сонмища чужинців - ворог нації! Пам'ятайте, що демографічне скорочення це геть новітнє явище в історії. Не треба впускати сюди чужинців із чужими культурами та обличчями. Треба прости жити як зможемо тут і з тими людьми, що є поряд.

🇮🇱🇵🇸🇱🇧 Итак, за неполный месяц Израилю удалось убить двух лидеров ХАМАС и полевого командира "Хезболлы". Что это значит?🔸 Означает ли это, что ХАМАС и "Хезболла" сильно ослабнут? Скорее всего, нет. Исмаил Ханийя был политико-символической фигурой для ХАМАС. Мухаммед ад-Дэйф действительно стоял за многими атаками на Израиль, хоть нам неизвестно, до какой степени он всё микро-менеджил, и насколько его гибель будет катастрофична для того вида войны, который ХАМАС ведут против Израиля. С "Хезболлой" тем более. 🔹 Означает ли это, что Израиль победил ХАМАС? В зависимости от того, что такое победа. Теоретически, гибель политического и военного лидеров ХАМАС можно подать как логическое завершение военной кампании и удовлетворение запроса на возмездие со стороны израильского общества. Однако Нетаньяху ставит планку "полного разгрома" ХАМАС и, судя по всему, захвата всей территории сектора Газы, а не быстрого завершения операции. Но, если он захочет, он может подать смерть лидеров ХАМАС как промежуточную точку в этой истории. 🔸 Означает ли гибель лидеров ХАМАС крах самого движения?На мой взгляд, вряд ли. Большинство современных организаций полу-партизанского характера (insurgencies), переплетённых с местным населением, на который они опираются, имеют децентрализованную структуру и не зависят от 1-2 людей. Ханийя и Ад-Дэйф являются скорее яркими символами и масштабными фигурами в истории организации, каким также был, например, Абу Бакр аль-Багдади, лидер "Исламского государства". Их смерть необязательно влечёт за собой гибель самой организации, особенно когда остается её социальная и идеологическая подпитка, как это случилось с "ИГ" после 2018 года. 🔹 Означает ли это, что ХАМАС пойдет на уступки Израилю?Думаю, наоборот. Усилится популярность радикальных "силовиков", которые выступают за войну даже ценой собственного гибели. Переговоры об освобождении заложников будут заморожены просто потому, что у ХАМАС не так много рычагов давления на переговорах, и это один из них. Они будут надеяться, что Нетаньяху в итоге либо согласится на перемирие, либо уйдет и придёт более сговорчивая оппозиция. 🔸 Решает ли их гибель израильско-палестинский конфликт? Нет. В сознании части палестинцев это создает новых "мучеников" в их пантеон, героизируя тот экстремистский токсик, который лидеры ХАМАС заложили в основу своей политической идеологии. Корень конфликта не в ХАМАС. Я бы сказал, что ХАМАС — производное от этого конфликта, один из многих плохих симптомов, который стал возможен в той среде, которая сложилась в Газе в 1970-1980-х годах. Тоже самое можно сказать о "Хезболле". #Израиль #Палестина #Ливан

Шкода, що чимало українців, навіть освічених, навіть начебто самосвідомих, знають про неї тільки в зв'язку з кількома відомими скандалами. Рівень українського суспільства - то окрема тема, зараз я не писатиму про це, напишу про неї.Ірина Фаріон, без перебільшення, була інтелектуалом великої ваги. Її культурно-просвітницьку роботу мабуть важко буде переоцінити. Хто дивився її передачі з циклу "Ген українця" або її відео-блог на ютубі, той зрозуміє про що я. Заслуговують на увагу широкого загалу її монографії, приміром, про Степана Бандеру та про Івана Пулюя. Вона виступала проти гендерної ідеології, лівого неолібералізму, підтримала українців Придністров'я. Вона не добре зналася на міжнародній політиці. Вона, як і майже всі галичани, різко засуджувала пакт Молотова-Ріббентропа - от цього я ніяк не можу зрозуміти. Проте, визнання і пошану вона здобула саме як філолог і борець за українську мову.Її часто звинувачували за "напади" на змосковщених українців. Особисто в мене московська завжди, хоч я і чую її все своє життя, викликає антипатію. Щоразу як я її чую, це вказує мені на те, що такі як я в цій країні не панують, на задають свій тон. А хто панує? Хтось чужий мені. Московська завжди викликала в мене огиду, та я майже ніколи цього не виказував. Але тому я пристав до націоналізму. Це одна з основ мого світогляду. Я розповідаю це для того, аби пояснити, що я ніколи не сприймав Ірину Фаріон як якусь провокаторку чи епатажну жінку. Для мене вона була кимось близьким і зрозумілим, її слова мали в мені відгук.Жаль, що я ніколи не писав про неї, поки вона жила.https://t.me/OsypLemish/938