Статистика telegram channel - @OstapDrozdovOfficial

Хочу привернути увагу нормальних людей до наявності 16% ненормальних поряд. 16% бидлонасєлєнія (недавнє опитування КМІС) нарікають на те, що в нас шото забагато демократії розвелося, тож треба негайно закрутити всім гайки й остаточно оконцтаборити країну. Ні – розгулу демократії! Ні – правам і свободам! Ні – Вільному Громадянину! Нам потрібен цар, вождь, тиран. Нам потрібен авторитаризм, сильна рука. Нам потрібна залізна дисципліна. До стінки кожного, хто проти. А влітку той сам КМІС у дещо іншому формулюванні показував ще страшніші цифри. На теоретичне запитання «Що в цілому краще було би для України» 36% відповіли: сильна рука. Здебільшого запит на тиранію й деспотію формують мешканці Сходу (54%) й Центру (53%), ну і традиційно – пенсіонери, в головах яких ніяк не здохне сталінізм (56%).Україна перетворюється в синьо-жовту росію, де авторитарія не лише толерується, але й вітається. Як так далі піде, війна набуде відверто мазохістичних самобичувальних ноток, адже воювати за українські цінності доведеться в умовах внутрішньої Північної Кореї. Усяка позиція за сильну руку – це прояв слабкості. Сильну руку вимагають якраз-таки слабкі, неповноцінні, не самоорганізовані народи. Чим самодостатніший народ – тим менша потреба в самодержцях. Чим дієвіший народ – тим коротший жезл правителя. Найпросунутіші народи взагалі поміняли персоніфіковане президентство на інституційний парламентаризм, обставивши найвищу посаду потужними червоними лініями. Де сильний Громадянин – там держава підпорядкована йому.«Я знаю, як перемогти ворога, але не знаю, як жити серед своїх».І побігли вʼязні пишатися своєю вʼязницею.

Почнемо з азів: Волонтер – це людина, яка БЕЗКОШТОВНО й без вигоди займається чимось суспільно корисним. Волонтер не отримує ні зарплати, ні відсотка від обігу пожертв. Волонтер – це всього-навсього безкорисливий посередник між чужими грішми й конкретним потребуючим. Волонтер не повинен ні перед ким звітувати, бо він не чиновник, а пожертва жертводавця – не інвестиція чи оплата послуг.Отже:Волонтерів у нас нема в чистій дефініції цього слова. Наші волонтери – взагалі не волонтери, оскільки вони НЕ працюють на безоплатній основі, а волонтерство стало для них основним і часто єдиним видом діяльності. Волонтер автоматично перестає бути волонтером, коли з зібраних коштів оплачує свій офіс, автівку, персонал і приватні витрати. А отже:Наше волонтерство давно переросло в різновид професійної діяльності з похідними від цього наслідками. Одна з них – вимога звітувати: суспільство абсолютно правильно трактує справжню природу волонтерства, бо та природа волонтерською не є за визначенням. Крупні фонди з багатомільйонним оборотом вимагають такого ж батога над собою, як і будь-який державний орган, який бере гроші від народу, а далі – як совість дозволить.Було б волонтерство волонтерством у первинному значенні – не було би вимог звітувати. Ми самі роздули волонтерство й благодійність до масштабів альтернативної економіки. Звідси й відповідне ставлення.

Стрес і вигорання. Соціологія від Gradus. • 44% українців відчувають величезний стрес• 47% - помірний.91% населення живе у стресованому стані. Це зашкальна цифра, яка не має аналогів у світі за останні кілька десятиліть. У центрі Європи живе ціла нація стресу. Що характерно, маємо одразу 3 в одному: джерелами стресу вкраїнці називають укупі 3 чинники: війна як така (51%) + проблеми з роботою (45%) + безгрошів’я (43%). Лишається кревно заздрити британцям, які своєю проблемою №1 називають виховання дітей (28%). Чи середньостатистичному європейцеві, який на перше місце викликів ставить своє фізичне самопочуття (31%). Маємо тотально зранений війною народ унаслідок довгої війни, який ще навіть не починав пропрацьовувати всі свої вигорання й депресії, адже попереду нас чекає довжелезна ковзанка ПТСР-ів та пост-стресових розладів масово-епідемічного характеру.З війни виповзе (якщо йому дадуть) суцільно травмований народ, який, окрім усього, ще й не має сталих традицій психотерапії й практик психологічного розвантаження. На це накладається шизоїдний патерн маскулінізації, бруталізації й висміювання проблем ментального здоров'я як результат наскоком нав'язаного культу Героя, Кіборга, Бетмена, Супермена, Незламної Залізної Людини. Бажано з криці найвищої проби, з ковкого чавуна, з найтривкішої сталі марки S355.

40 млн доларів. 35 млн євро. Готівкою товстими пачками. 9 кг золота. Екс-генерал в якості супроводу.Так виглядає інкасація. Через пів Європи возять немислимі суми живих грошей під генеральським наглядом. Може, й так. Але розбиратися в цьому мало хто буде. «Звичайно, відмив грошей. Звичайно, гроші мафії», - скаже пересічний єврообиватель, звиклий до епохи цифрових транзакцій та електронного міжбанку, і непідробно здивується, що відставний генерал, як квочка-насідка, везе під своїм крильцем живий кеш, купу купезну валюти.«Там одні мародери й злодії», - безрозбірно ствердить пересічний євромешканець, опираючись на новини з України: як не на енергетиці розікрали 100 млн доларів, то випустили підозрюваних в Ізраїль, то спіймали на хабарях керівника Прикордонної Служби, то заступника міністра, то заступника іншого міністра. «І потім вони ще виклянчують із простягнутою рукою по всьому світу гроші», - відмахнеться пересічний єврогромадянин, дивлячись на мільярди залитих в Україну коштів, а віз і нині там, де був кілька років тому. "Ніхто не хоче скинути 100 грн на мавік?" - позловтішається кожен другий наш співвітчизник, який краще за всіх розуміє розмах рідненької мародерії. Угорська історія одним подувом вітру розкрутить тему відмивання грошей правлячою кастою, і це дивовижно лягає на злодійське реноме кліки. "Росія планує наступ", - на 5-му році війни гнусавий голос попередив, перебуваючи в Дружківці. Навколо України не лишилося нікого з сусідів, з якими все було би гладко. Всередині України не лишилося нікого, хто може осмикнути весь цей стендап.

Посольство України в Султанаті Оман має опубліковані рекомендації стосовно дипломатичного протоколу одягу в Омані. Існує сувора вимога консервативності, поваги до ісламу та скромності. Цей протокол прописує жінкам лише закритий балахонний одяг, який повністю має прикривати руки та ноги. Також – ніяких обтислих фасонів, а лише вільний, спадний одяг по всьому тілу. Ніяких високих підборів, лише низьке взуття. Бажано – легкий шарф на кшталт палантину.В якому вигляді наша послиця в Омані прийшла на іфтар – вечірнє розговіння під час Рамадану, що традиційно проводиться після молитви?З голими руками і плечима. В облягаючих, вузесеньких штанах, близьких до лосін. Без шарфа. З розпущеними патлами по груди. В тісній блюзочці секонд-хендного вигляду по пояс. У крикливому макіяжі а-ля ескортниця по виклику. Так виглядає кварталівська дипломатія, коли послами в жирні країни призначають коханок без найменшого досвіду й освіти, зате з навиками робити повногруді селфі в вишуканих сукнях у напівлежачих позах.Кварталівська дипломатія - це коли пігмеї розсварюються з усіма навколо, виростаючи у власних очах на 1 мм.

Не до нас тепер. Ми хіба що можемо робити вигляд, ніби можемо навчати збивати іранські шахеди, хоча в самих не ідеально це вдається, інакше вони не врізалися б у багатоповерхівки. Також можемо зловтішатися на тему: от бачите, не так то просто – розраховувати на одне, а реалії виявляються набагато складнішими.За світ не варто хвилюватися: вони гуртом доб’ють ісламсько-ядерну загрозу й вернуться до звичного життя. А ми так і зостанемся на десятиліття супроти війни, яка світові не сильно то й шкодить: від нашої війни бензин удвічі не стрибнув, валюти не попадали, виробництво скрапленого газу не припинилося, біржі не обвалилися, торгівля не обнулилася, логістичні протоки не заблокувалися, танкери не йшли на дно, економіки не редукувалися. Цілком безневинна війна, ба навіть вигідна: Америка продає зброю й забирає рідкісноземельними скарбами, Європа кредитує під відсотки, Китай усміхнено продає все всім і тішиться, Україна попри війну своє збіжжя вивозить на мільярди доларів, росія попри війну свою сировину продає третьому світові через треті прокладки на мільярди доларів, Глобальний Південь нарощує свою економічну й політину міць стаханівськими темпами – така війна, від якої світ не сильно то й страждає, може тривати вічно в теперішній інтенсивності.

«Я не віддам Донбас", - каже пан Я. А перед тим рівно тиждень сказав: "Військовим шляхом вернути загарбані території неможливо».А потім генштаб уселяє іскорку оптимізму, ніби ми вертаємо території на Олександрівському напрямку. А потім пан Я попереджає про масштабний весняний наступ ворога. І все, що він візьме, ми військово не повернемо (читай вище).Маніт, маніт, маніт карусель. Путішествіє по замкнутому кругу. Народ, якби був розумний, то уже давно би закрив тему війни як такої, припинив би всі фантазування про мету війни, присік би всі домислювання - й застановився би на твердженні свого правителя про неспроможність повертати втрачене. З уст правителя сенс війни вже визначений: успіхом уважатиметься максимум стояння на місці, щоб не втратити більше. Всі цілі у війні – оприявнені й заявлені: стояти насмерть, щоб колись закінчити на тому ж місці, що й зараз (якщо поталанить) – але з кратно більшою кількістю смертей та руйнувань. Верховною метою війни стає будь-якою ціною втримання залишків (30%) Донбасу, які ворог хоче бонусом, у якості трофею, забрати якщо не перемовницьким, то військовим способом, й на це кине всі свої зусилля.Отже: людям, які пачками кидатимуться в пащу неприпиняльної війни, держава має так само виразно й карбовано розтлумачити, що ціна загибелі – територія, яка житловою не стане навіть у випадку заморозки війни, бо тоді ця територія в дефініціях Трампа буде або демілітаризованою зоною, або «вільною економічною». Народ у відповідь має акцептувати таку постановку цілей у війні й усвідомлено погодитися мотилятися в каруселі.

Страшні речі кояться в Дубайському котлі.Незламні україночки, які працюють в ескортах емірів, постять розпачливі відеорілси, як їм несамовито страшно жити на 19-му поверсі елітного хмародера. Вкраїнські туристи, переважно з числа мажорних тьолок, усі, як на підбір, схожі лицем на середньостатистичну людмилу-міндіч, знімають ролики про те, який жах спіткав їх у 5-зірковому готелі. До усрачки страшно ГалиночціUA заходити в басейн із позолоченим поруччям. Пляжі спорожніли – нарікають жони й дочурки українських корупціонерів, які поскупляли в ОАЕ найдорожчу нерухомість. Дехто з цих богопомазаних дів, уявіть-но лише на хвилинку, пів ночі провели на паркінгу і навіть на підлозі (який кошмар!). Синочки високопоставлених українців, будучи інвалідами ІІ групи, скаржаться на жахливу задимленість повітря після прильотів реактивних шахедів в Абу-Дабі. Накрилися мідним тазом плани на нічний клуб та сафарі в пустелю. Даремно хлопчики вкладали зачіски бріоліном і прасували сніжно-білі сорочечки з глибоким декольте до половини накачаного торсу.Дубайська м’ясорубка, не іначе.

Кожна війна, яка спалахує на інших червоних цятках планети, нашу війну робить ще більше проблемною й малозрозумілою для світу.Трампу цілком ясно, що воювати мають вороги, непримиренні глиби, різноідеологічні субстанції, відмінні й нетерпимі. Війна має бути протиборством різних полюсів, сутичкою засадничих різностей.Було б усім легше, якби наша війна була саме такою. Натомість ворог успішно подає нашу війну абсолютно протилежно – як ПОГЛИНАННЯ. Він каже, що це не є завоювання ментально, релігійно, культурно, мовно ІНШОГО, антагоністичного простору – він каже, що це війна двох православних народів (а не мусульман і юдеїв), війна, в якій окопи розмовляють однією мовою (наші ще й випʼячують це), де обидва населення дивляться спільний для обох контент в ютубі, виховане на однаковій музиці, вчилося по однаковій шкільній програмі й не відрізняються поміж собою так фундаментально, як американець відрізняється від іранця чи венесуелця. В Ізраїлі нема проіранських регіонів. Іранці не можуть завербувати місцеве населення на Землі Обітованій (й навпаки) для здійснення терактів у себе вдома. Іранці не коригують ракетні удари про своїх містах (і навпаки). Американського солдата в Бахрейні не сплутаєш із місцевим мешканем.Небензя не випадково напередодні американо-юдейських ударів по Ірану розіграв цілу антрепризу «я українець, ми єдиний народ». Це – підступна, хитра й вивірена стратегія з презентації нашої війни як «братовбивчої». Акцентується на тому, що ця війна базується не на відмінностях, а на СПІЛЬНОСТЯХ. Війна зрозуміла світові тоді, коли вона є війною РІЗНИХ світів, бажано ще й протиставних. Тому наша війна є тяжко пояснювана в частині фундаментальної відмінності від ворога. Наші рускоязичні біженці в Європі досі нічим не одрізняються від етнічних російських нацменшин там. Дональд Трамп із легкістю може відрізнити американську демократію від «жорсткого режиму в Тегерані» - але не може відрізнити ідентичну авторитарну модель обох Володимирів. Трамп може культурно-мовно відрізнити янкі від латиноса чи араба – але не відрізнить одесита від петербуржця, бо одесит говорить мовою петербуржця й досі перебуває в його культурній матриці. Близькосхідна війна – це війна протиборчих світів, релігій, культур, історій, мов. Цей заміс настільки ж масакричний, наскільки й гранично зрозумілий світові. А в нас усе набагато підступніше, й у цьому підступі значна доля «заслуг» нашого власного малоросійства, хохляцькості й колонізованості.

7,7 млн українців за кордоном.Це найбільша за 100 років навіть не зміна демографії, а ЗАМІНА на нову. 20% населення тю-тю за кордон. Треба забути про попередню структуру населення, до якої ми звикли. Її нема. Є повністю новий демографічний портрет, під який підтягнуться і соціяльна політика, і виборчі технології. 5,3 млн – в ЄС. Українці стануть другою-третьою нацменшиною в основних країнах Європи. Українська діяспора переплюне турецьку, мусульманську, африканську. Для Європи це значний виклик, бо їхня друга меншина буде значною мірою православна, рускоязична й пост-совєтська. 4,4 млн мають статус тимчасового захисту. Це означає глибоке вкорінення наших біженців із перспективою набуття громадянства інших країн. Цифра 4,4 млн є цифрою неповернення. 290 тисяч виїхали торік. Це означає стійкий тренд на еміграцію, який стрельне з відкриттям кордонів. Звідти люди передумали вертатися, допоки тут не видко просвітку. ...Маємо засаднично нову демографію. І в ній зіяє величезна діра у статево-віковій структурі: повний провал працездатного населення у сегменті 25-60 років, повний провал чоловічого населення, повний провал молодих хлопців у віці 18-22 – і надмір непрацездатного населення, яке лише споживає блага, а не створює їх.У випадку вибору вічної війни вивезти такий дисбаланс буде неможливо.