Статистика telegram channel - @OstapDrozdovOfficial

Антиросія. Це й повинно було стати національною ідеєю України з першого ж дня відновлення державності, а для тормознутих -із першого дня російської повномасштабки.Якби вкраїнці були вільною нацією в колі дружніх сусідів, то, ясен пень, можна було б обійтися практичним утвердженням свого національного Я й без протиставлення комусь. Але, на жаль, болотні сусідоньки не визнають нашого права на самобутність, самодостатність і державність. Тим, хто тебе стирає з лиця землі, треба протиставлятися й забороняти будь-які його присутності й прояви насамперед мовно й культурно, бо саме звідти ростуть ноги воєн. Антиросія – це не від слабкості, а навпаки – від сили протистояти загарбнику. Жити й розмовляти так, як це робить твій убивця, можуть лише колонізовані. Нічого спільного з ворогом – ось базова надідея тих, хто не хоче з ворогом мати нічо спільного. Всі інші, треті, гібридні варіянти – не варіянти, а магніти, які гарантують довічну загрозу зі сходу.Одеса (й інші загрожені міста юговосточного пояса) може рити навколо себе сотні кілометрів ровів – але першочергово вартувало би самим собі поставити за ціль бути антиросією. І тоді захисні рови копатимуться з яснішим усвідомленням, що не лише вони (рови) захищають від росії.Набагато легше протистояти тому, з чим ти не маєш нічого спільного.

У роковини профуканого й розмінованого вторгнення, авжежечки, добре звертатися до народу з надійно захищеного бункера, де тихо й спокійно, в такий спосіб своєму народові продемонструвавши свою власну захищеність та убезпеченість у бункері. А народ, на чиї голови й будинки постійно падають ракети, мав би належно зацінити ступінь захищеності свого поводиря. І порадіти, якщо що.Відеозвернення з бункера – поганенький сигнал народові. Не всі ж такі свідомі. Бувають люди заздрісні. Або ще гірше – розумні, бо здатні порівняти захищеність свою і захищеність гаранта війни. А заодно підняти келих за міністра оборони, який на 5-му році війни повідомив, що «Україна розробила план війни». Можна збитися з лічби, який це план за рахунком, але все одно приємно. Вселяє віру в скору перемогу. І назва гарна придумана, лаконічна: просто план війни. Тим часом: усі ракети, які розносять нашу енергетику та міста, виготовлені на згині 2025-2026 років, тобто, по суті, прилітають прямо з заводів. У відповідь наші люди можуть хіба що потішитися прильотам одиничних фламінгів по російських об’єктах: небагато, але прицільно. Логічно буде очікувати, що це дійсно кардинально підриває здатність ворога воювати - і з іскандерами буде покінчено. Так, як Павутина колись покінчила з третиною стратавіяціі (чи став ворог менше літати, хай розкажуть карти таро). Бувають люди ще й спостережливі, які ненароком можуть помітити, що президент вранці каже про заморозку по лінії фронту, а ввечері далі знов «ми вернемо всі окуповані території». Колись. Але точно. Чого тільки не скажеш на 5-й рік.

Виявляється, роковини вторгнення – це Національний День Молитви. Це нам за те, що ми не молились. Молитва – це клянчання навколішки. Молитва – це уповання на чудо. Молитва – це ірраціональна адорація. Молитва – це очікування дива. Молитва – це підставити другу щоку. Молитва – це покірно прийняти свій фатум. Молитва – це хто терпен, той спасен. Молитва – це послух і неопір. Ось такими енергіями тепер прошите поняття війни. Вже не доблесть, не звитяга, не кава в Криму, не парад на красній площаді, не капітуляція москви, не камуфляжі й берці, не брязкіт зброї, не церемоніяльні залпи рушниць, не артилерійські бабахи, не рев турбін бомбардувальників – а молитва як бездіяльний акт смирення й безсилля. Героїчний епос і незламний пафос війни від нас пішов. Він і так надто довго тримався напомпованим. Він був як проміжний спалах у відтинку між шашликами-2022 і тихою молитвою-2026. Бо дивлячись на все це, лишається лише молитися. Так зазвичай кажуть, коли справа закореніло безнадійна. Так зазвичай зітхають, коли всі раціональні засоби вже безсилі. Так зазвичай розводять руками, коли вже запізно. Канібали теж моляться перед трапезою.

Наш товарообіг. Звіт за 2025 рік.• Товарообіг України – 125 млрд доларів.• Ми продаємо за кордон на 40 млрд доларів, а закупляємо на 85 млрд. Розрив – удвічі. Ми – типова імпортозалежна країна.• Експорт упав на 3%, а от імпорт стрибнув на 20%.• У фізичному вимірі товарообіг упав на 13%. • На 32% обвалився експорт продовольства.• Вичерпалися запаси минулих урожаїв і впали обсяги соєвих бобів, ріпака, олії.• ЄС обмежив торговельний режим з Україною і ввів квоти. • Номінальне збільшення експорту маємо лише за рахунок чавуну та прокату.• 40% усього імпорту – це машини, устаткування, транспорт. • 15% усього імпорту – хімія.• Фізично імпорт товарів зріс на 23% у всіх групах, крім мінеральних продуктів, хутра й кераміки.• На 48% зріс імпорт паливно-енергетичних товарів (результат енергетичної війни, вигідної іноземним виробникам).• Утричі збільшилася закупівля газу.• У 2,5 раза – вугілля.• 56% доходів від торгівлі – вивіз с\г-продукції.• Другий після ЄС торговельний партнер – Китай (товарообіг з ним - 21 млрд доларів, або 17% загального товарообігу). • 70% китайського імпорту – машини й устаткування.• Третій партнер – Туреччина. • 43% нашого експорту в Туреччину – кукурудза.• Єгипет – основний ринок збуту нашого зерна.• Росія суттєво наростила свої показники експорту за рахунок сировини з окупованих територій.• Торік росія вивезла з окупованих територій 2 млн т зерна, яке пішло в Єгипет (54%), Бангладеш, Ліван, Туреччину, Сирію, Джибуті, Саудівську Аравію та В’єтнам.• Росія також вивозить із окупованих територій вугілля, кокс, каолін, руду, соду, сталь.

Енергетика в багатостраждальному січні.• Січень – чорний місяць для енергетики: обрушилися 6000 ударних дронів, 5500 керованих авіабомб, 158 ракет.• Мета ворога – поділити енергосистему на окремі острівці, користаючись із радянської централізації, яку давно треба було дробити.• Із настанням морозів ворог вивів із ладу централізоване опалення у Києві, Харкові та Дніпрі. • 9 січня було збито тільки 2 з 18 ракет (це й призвело до обвалу).• На додачу ще й сталася каскадна аварія 31 січня (одночасне вимкнення ліній між Румунією й Молдовою та між Західною й Центральною Україною).• Половина споживаної енергії – куплена за кордоном (рекорд за 6 років).• 41% імпорту прийшло з Угорщини, 31% зі Словаччини. • Україна не продає електрику за кордон з 11 листопада 2025 р.• Держава постійно качає російську нафту (до удару по Дружбі). • Нафтогаз залучив 50 млн євро довгострокового фінансування від ЄврІнвестБанку. • У лютому прийдуть 100 млн кубів американського скрапленого газу.• Аварійним бригадам доплатили 20 тисяч грн за кожний відпрацьований місяць. • Вимикання вуличного освітлення – дурний популізм (це економить лише 3%).• Уряд продовжує завалювати розбудову розподіленої генерації у містах і громадах, скасовуючи анонсовані конкурси на будівництво нових потужностей.• 80% нової генерації запущено приватними компаніями за свій кошт лише для власних потреб, тому до енергосистеми це не має ніякого стосунку.• Введено в експлуатацію лише третину наданого Заходом обладнання.• Уряд не хоче здешевити вартість під’єднання до мережі.• Без захисту неба не має сенсу відбудова енергооб’єктів – бо вони наступного місяця знову руйнуються.

Бойові дії й аналітика війни за січень.• У січні відбулося 5316 боїв.• У середньому – 171 бій на добу по всій лінії фронту.• Це на 4% менше, ніж у грудні, та на 15% менше, ніж у листопаді.• Ворог окупував у січні 245 кв км.• Ворог оконфузився з Куп’янськом, поспішно оголосивши про його захоплення, а це взагалі не так.• Сухопутний театр воєнних дій кваліфікується як глухий кут.• Саме тому ворог більше зосередився на повітряному терорі.• 9, 13, 20 і 24 січня відбулися масовані ракетно-дронові атаки.• У січні росія запустила 148 ракет та 4438 дронів.• Відсоток збивання ракет - 46% (ситуація плачевна).• Відсоток збивання дронів – 83% (теж не дуже). • У січні зафіксовано рекорд балістичних ракет – 91 (їх фактично не збивають).• Наявних Patriot бракує навіть для прикриття Києва (решта країни повністю безборонна перед балістикою).• 9 січня вдруге за час війни прилетів орєшнік (пустий, без заряду).• Наші удари про російських НПЗ – дошкульні, але мало на що впливальні.• В енергетичній війні наші збитки – неспівмірно більші, ніж збитки ворога.

Публікацією про те, як доблесні козаки (10 шт.) розгромили цілий підрозділ НАТО на полігонних навчаннях, The Wall Street Journal добряче змастив посічені серця наших співвітчизників такою потрібною в цей час самоповагою, самозахопленням і гордощами.А більше пасувало би холонути від жаху й витирати зимний піт. Бо кожна така хвалебна публікація, в якій натівські «професіонали» виглядають лузерами навпроти синьо-жовтих гераклів, ще більше цементує й укріплює без того вкорінену думку європейців: сам Бог велів воювати вкраїнцями, раз вони такі вправні, потужні, натреновані, майстерні, вмілі, навчені, обкатані реальними боями вояки, супроти яких натівські ніженки – то є прищик на пупці.«Ми в дупі», – цитує The Wall Street Journal одного з командирів НАТО після тих навчань. І від тих слів нашим бравим людям, роздутим від єлейного самопишання, аж душа розцвітає. Хоча рівно навпаки: це ми в дупі! Бо кожне утвердження себе в іпостасі непохитних, непереможних, нездоланних, консеквентних, залізних «псів війни, природжених воювати», означає довічний тягар воювати за цілу Європу, поки вона підтягнеться до рівня атлантів і титанів з України, які вже готові, досвідчені, обстріляні, віртуозні, моторні й прудкі. Якраз таким і треба довірити довічну місію воювати, доручити захист усього континенту, адже саме таким є міжгалактичне покликання українців – воювати, воювати і воювати.За безсмертних кіборгів ніколи ніхто не переживає. Ними пишаються і закриваються.

Ніц дивного в тім нема, що росія присвоїла наш історичний корінь-первень собі, й на цій крадіжці будує свій імперський реваншизм. Бо наші правителі – хто вони? українці? знавці своєї історії? щось про Русь вам розкажуть? чи, може, про національно-визвольні змагання? Щоби грамотно воювати за ІСТОРІЮ – не треба бути перекотиполем. Чи можуть нащадки колонізаторів поважати історію краю, куди занесло їхніх дєдов? Чи можуть зайди плекати минувшину цієї землі? Чи може покоління без ідентичності примножувати українське в Україні? Чи можуть пофігісти опиратися на національну історію, якої вони не знають? Чи можуть мажорні неуки перейнятися звитягами попередніх генерацій? Чи можуть приблуди, яким усе одно де жити, лиш би з баблом, реалізовувати концепцію національної держави? Чи можуть бункерні збагнути всю велич і масштаб українського? Чи можуть космополітичні пігмеї усвідомити важливість бути особистостями з історичним мисленням, а не просто піною? Чи можуть піонери дбати про національну свідомість воєнного покоління майбутніх українців? Чи може денаціоналізована залатая маладьож культивувати пошану до справжнього, а не спотвореного більшовиками минулого? Коли нема свого голосу – лунає рик ворога.Історичне лайно - це коли ворог знімає фільм про Ярослава Мудрого з Безруковим у головній ролі, а наш правитель про Ярослава Мудрого знає хіба що зі старої купюри 2 грн.

Пливе кача по Тисині.18 лютого – поминальний день Розстріляного Майдану, й якщо раніше в цей день ми роздратовано побивалися через непокараність злочинів і марність жертв – то тепер ми це просто констатуємо.Люди на Майдані погинули просто так. І це так.Вони, Люди Майдану, завше були статистичною похибкою у порівнянні з насєлєнієм підданих холопів. Дивлячись на Революцію Гідності, не варто тебе задурювати, ніби народ у нас такий свідомий і прогресивний. Ні. То був бенефіс кращої меншості на тлі азартних спостерігачів кривавого спектаклю «ну подивимся, чим то всьо ся скінчить». І щойно краща меншість Майдану згодом перекочувала в окопи – азартні спостерігачі взялися за своє улюблене діло: гадити на виборах і приводити до влади клоунаду, яка жартувала на тему ебонітових паличок, коли на пагорбах Інститутської лежали трупи. Краща меншість і зараз німо гине. Вона, очевидно, ніколи не буде обраною, бо куди там… Не буде віддяченою, бо хто там… Не буде пошанованою, бо де там… Вона просто буде тихенько орати це дике закам’яніле поле безпам’ятства, безпринципності. І, може, колись, коли наші нащадки через 100 років вивчатимуть історію загальнонаціональної деградації, вони окреме слово замовлять про тих, хто у ті мряковинні часи щодня змушував себе тупити свій плуг об дурний камінь. День розстрілу Майдану – це день кращої меншості, яка просто мусить бути. Заради тих, хто через 100 років дивитиметься на наш мряковинний час із часу набагато світлішого.Можливо. Не факт.

Чисто з зоологічної цікавості: скільки ще разів європейці мають прямим текстом, без загортань у різнокольорові фантики, просто в лоб сказати, що Європі ВИГІДНЕ продовження війни на третій буферній території???Спочатку це сказав Вольфґанґ Ішинґер, очільник Мюнхенської конференції, модератор від ОБСЄ щодо мирного діялогу в Україні, екс-посол Німеччини у США й Великій Британії: «Припинення вогню в Україні несе ризики для НАТО. Щойно в Україні припиниться вогонь, путін продовжить свою програму озброєння, і ситуація зі загрозою на східному фланзі НАТО погіршиться. Доки Україна захищає Європу, небезпека не така вже й велика». Тепер це щиро й відкрито сказав британський прем'єр Кір Стармер: «У разі мирної угоди зросте загроза для Європи: переозброєння рф значно прискориться». Європейці завше відверті й чесні у своїх помислах: треба гнати українців на погибель, аби Європа могла в спокої й достатку пожити чимподовше. Це цілком правильна з ракурсу Європи логіка, далекоглядна й дієва. Допоки між росією та Європою буде незламний потужний буфер у вигляді закривавлених нас – доти Європа буде до останнього нашого схлипу пакувати сюди зброю й гроші, лиш би непохитна, відчайдушна й відважна Україна своїми тілами зупиняла нашестя орків.«Припинення вогню невигідне». А у вас там що?