Обухів first!

​​Маестро з Германівки: історія Івана Домашенка, який виховав покоління музикантів***У рамках рубрики «Екскурс в минуле» Тетяна Грянка розповіла про Івана Федотовича Домашенка — видатного діяча культури, який зробив вагомий внесок у розвиток музичного життя Германівки.Іван Домашенко народився 5 травня 1933 року в селі Мотижин на Київщині в родині колгоспників. У 1955 році закінчив Київське культурно-освітнє училище за спеціальністю духових інструментів. Після цього почав працювати музичним керівником самодіяльного хору села Германівка, а з 1968 року очолив місцевий духовий оркестрЙого талант і відданість справі не залишилися непоміченими: у 1988 році оркестру присвоєно звання зразкового дитячого колективу, а того ж року під його керівництвом створено ансамбль «Барвінок», який здобув статус народного. З 1969 по 1997 рік Домашенко також керував Германівським хором, якому у 1991 році надали звання самодіяльного народного.Особливу увагу маестро приділяв обробці народних пісень. Серед них — «Ой, не вір, паво, тому павичеві» (Макарівський район), «Ой, з-за гори, гори» (Германівка), «Пісня про Довбуша» (с. Микуличі, Івано-Франківщина). За свій внесок у розвиток культури у 1998 році він отримав звання Заслуженого працівника культури.Іван Домашенко пішов з життя 10 липня 2000 року. Його поховано на Германівському цвинтарі. Але музика, яку він подарував людям, звучить і нині — під керівництвом М.В. Кононенка духовий оркестр продовжує виступати, а «Барвінок» на чолі з П.Ф. Захарченком зберігає фольклорні традиції.

КРІНЖ І «СОВОК» - ВСЕ, ЩО МОЖНА СКАЗАТИ ПРО СВЯТКУВАННЯ ДНЯ СЕЛА В ДЕРЕВ’ЯНІЙ***Вчора Дерев’яна відсвяткувала своє 889-річчя. Це значить, що воно «молодше» за Германівку, котрій 929 років, і «старше» за Обухів, котрому 663. ***Я кілька разів про це писав, але, є сенс повторити. Принаймні, тезово.1. Жодна з цих дат немає наукового обгрунтування і по суті видумана в 80-90 біляпартійними колами обухівської інтелігенції.2. Святкування видуманих в радянський час на замовлення партії свят – совок.3. Ігнорування справжньої історії території чи населеного пункта (не тотожно) – крінж.***І саме в ситуації тотальної інтелектуальної немочі і організаційної безпорадності ОМР лишається святкувати придумані комуністами радянські свята.В Обухові, Германівці, Дерев’яні. І це цікаво, бо попри те, що обухівські «семидисятники» потроху відходять, справа їх життя, їх канон – живе і процвітає. Вона як глист, котрий не дозволяє набрати вагу обухівській культурі.Для повного розуміння мого обуреннячитайте весь текст.

​​У Національному музеї історії України відкрилась мінівиставка «Поля поховань» Вікентія Хвойки, приурочена до 125-річчя початку розкопок могильника біля с. Черняхів Обухівського району.***Користуючися нагодою зауважу, що В ОБУХОВІ БУЛИ СВОЇ "ЧЕРНЯХІВЦІ".Обухів має свої залишки цієї культури. І не абиякі, а поселення Обухів 1 і могильник Обухів 1а (т.зв. "Дерев'янський могильник).Пам'ятки ці копала легендарна Н. Кравченко, пікантність знахідок у тому, що жителями наземного (поселення) і підземного (могильника) могли бути вельбарці, іншими словами - готи, парні германського походження і балтійської ойкумени.Жили вони в оточенні поселень київської культури (пр. Обухів 3), котрих дехто вважає історичними "венедами".Певну детективність ситуації надають такі штуки як вождівський бумбон і залишки центуріонської зброї на Обухів 1, і все той же "Обухівський камінь" з чимось схожим на сарматську тамгу на Обухів 3.Це я до того, що артефактів черняхівської культури з Обухова не менше ніж з самого Черняхова. І можливо колись ми дочекаємося на тематичну виставку про жителів обухівського лісостепу 2-5 ст. н.е.А поки можна почитати мій торішній нарис "ГОТИ В ОБУХОВІ або чому не варто придумувати нові обухівські казки"

​​Російський мільярдер хоче відсудити конфіскований у нього завод в Обухові***Компанія Aeroc Investment Deutschland GmbH, що належить російському мільярдеру Андрію Молчанову через LSR Group, подала позов до Міжнародного центру з вирішення інвестиційних спорів (ICSID) проти України. Причиною стала конфіскація двох газобетонних заводів компанії «Аерок» у Київській області — в Обухові та Березані.Позов було зареєстровано 18 червня 2025 року, повідомляє Forbes Ukraine з посиланням на Global Arbitration Review. Компанія оскаржує націоналізацію підприємств не лише в міжнародному арбітражі, а й у Конституційному суді України, стверджуючи, що санкційний механізм порушив право власності та принципи правової визначеності.До повномасштабного вторгнення РФ «Аерок» був найбільшим виробником газобетонних блоків в Україні, з річною виручкою у 2021 році понад 1,8 млрд грн. Після конфіскації у червні 2023 року активи передали Фонду держмайна, виробництво зупинили, а виручка скоротилася до 1,16 млн грн.У грудні того ж року підприємства продали через онлайн-аукціон за $45 млн компанії, пов’язаній з бізнесменом Геннадієм Буткевичем. На початку червня 2025 року виробництво на обухівському та березанському заводах відновили під новим брендом.

​​Українська міська рада вшанувала пам’ять воїнів загиблих у боях***Під час засідання виконавчого комітету Української міської ради родини шістьох загиблих військовослужбовців отримали ордени «За мужність» ІІІ ступеня, якими їхніх близьких було відзначено посмертно згідно з указом Президента України.Нагороди вручили за особисту мужність, самовідданість і героїчне виконання бойових завдань під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.Орденами нагороджено:Андрія Воробйова (1997 р.н.), загинув 18 вересня 2023 року під мінометним обстрілом;Людмилу Шкуренко (1980 р.н.), загинула 29 травня під час виконання завдання на Куп'янському напрямку;Віктора Гурка (1977 р.н.), загинув 26 травня 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу на Покровському напрямку;Павла Тимофеічева (1982 р.н.), загинув у бою 16 липня 2024 року під час захисту Батьківщини;Тараса Тарасюка (1994 р.н.), загинув 13 жовтня 2024 року у стрілецькому бою з противником на Курщині;Олександра Опанасенка (1977 р.н.), загинув 6 вересня 2024 року внаслідок ворожого обстрілу.Світла пам’ять і вічна вдячність Героям, які віддали життя за свободу України.

Ветеран із Обухова навчає дітей керувати дронами***У місті Обухів запрацювала школа електроніки для дітей, де навчають FPV-пілотуванню. Проєкт створили ветеран Харитон Глінянов разом із дружиною Ганною. Вони отримали грант від Українського ветеранського фонду і відкрили навчальний клас на шість місць. За один потік тут можуть навчатися 36 учнів.Інструктором став ветеран війни Сергій Назаренко. Його служба у війську розпочалася ще у 1994 році, а з 2014-го він воював у зоні АТО. Повномасштабне вторгнення зустрів у військовій частині, після чого був на фронті в найгарячіших точках. Згодом — звільнення зі служби за станом здоров’я.Після повернення додому Сергій шукав себе в цивільному житті. Звернувся до служби зайнятості, і саме тоді подружжя Глінянових шукали викладача з бойовим досвідом. Сергій пройшов стажування і офіційно став інструктором.Що пропонує школаDrone-up School — це курси, яких досі не було на Київщині. Навчають дітей віком від 8 до 17 років. Програма побудована з трьох модулів: вивчення типів безпілотників, симулятори Liftoff і DCL, а також практика на FPV-дронах діагоналлю 2,5 дюйма.Важлива частина — зустрічі з військовими та ветеранами. Це не про лекції, а про живий діалог і можливість поговорити про досвід, війну, рішення і вибір.Умови навчанняПроєкт соціально відповідальний. Є такі умови:- безкоштовне навчання для дітей загиблих військових;- 20% знижка для дітей з родин військовослужбовців;- окремий безкоштовний двотижневий курс;- пробне заняття без оплати для всіх охочих.Наразі у школі навчаються понад 50 дітей. Вони не просто керують дронами, а отримують навички, які можуть стати у пригоді у майбутньому.Drone-up School — не просто місце навчання, а приклад того, як ветерани можуть повернутися до життя й бути корисними в новій ролі. Без гучних слів і патетики — просто робота, яка має результат.***Контакти: +38(098)1206006Автор(ка): Ірина Юхимчук***Детальніше дивіться в сюжеті Хронік Обухова

​​КОВЗАНИ, САНКИ І СТУСОВА ГОРА АНДРІЯ МАЛИШКА***Ось, наприклад, таке розповідає Ганна Юхимівна (дружина брата, прим авт.): … від двору Малишків іде дорога на північну околицю містечка. Зараз же за кладовищем вона круто спускається вниз з дугоподібним поворотом праворуч — це Стусова гора. Користувалися цим спуском лише літньої пори; взимку, коли випадав і притоптувався сніг, він був небезпечний і для людей, і для худоби. Тільки найвідчайдушніші хлопчаки могли на санчатах спускатися з цієї кручі, а серед них і Андрійко, невеличкий, але міцний і спритний. Розжене санчата, стрибне на них перед самим обривом і вчепиться, як реп’ях. Санчата тільки мелькають, аж дух захоплює, коли дивишся, як вони мчать. Старші теж приходили, щоб подивитися, особливо у святкові дні, дехто й собі встрявав до цієї забави. Та краще за Андрія ніхто не міг з’ їхати цим крутояром. А ще Андрій і його товариш Володимир Войтенко були завзятими ковзанярами. Це була не проста річ. Ковзалися не по кризі, а по дорозі, накатаній саньми, і не по рівному, а згори, де часом були досить круті перепади і небезпечні вибої.Однак це не лякало, а тільки розпалювало азарт, збуджувало волю до перемоги.***Що ми маємо?1. Малишко катався на санках (це вміли всі) і ковзанах (впевнений, вони були інші ніж сьогоднішні).2. В обох випадках автор вказує на видатні якості юного спортсмена, втім, будьмо об’єктивними: багато поколінь обухівців влітали з усього маху з гори в канаву або грали в хокей на низьких, дволезових ковзанах. 3. З топоніміки згадується Стусова гора – вона дійсно крута. Я писас про модальність її назви, кому цікаво – тут (https://surl.li/puzjdi). 4. Ще у тесті згадується кладовище. Безумовно, цікаве місце, варте обсервації у майбутному.***Фоточка раритетна, з книжечки.

​​Влада ігнорує, активісти діють: Семенівський млин подали на статус культурної спадщиниУ селі Семенівка Обухівської громади стоїть унікальна споруда — останній дерев’яний водяний млин Київської області. Допоки міська влада демонструє повну байдужість до його долі, за справу взялися історики й активістиКоманда проєкту Україна Інкогніта повідомила, що облікову картку щойно виявленого об'єкта культурної спадщини подано до Київської обласної державної адміністрації. Розгляд відбудеться 12 травня на консультативній раді, до якої входить, зокрема, Роман Маленков. Документ склали кандидати архітектури та історичних наук Анатолій Ізотов та Денис Яшний.За словами ініціаторів, картка підготовлена бездоганно.Семенівський млин має всі підстави отримати охоронний статус — але поки що він лишається напризволяще, без жодного кроку чи рішення з боку Обухівської міської ради, зокрема відділу культури. Учасники Україна Інкогніта відкрито звинувачують місцеву владу в нехтуванні своїми обов’язками щодо збереження культурної спадщини.Незалежно від рішення ради, активісти не зупиняються: вони анонсували створення цифрової копії млина та підготовку наукового дослідження, яке має стати першим кроком до фахової реставрації.Це — шанс зберегти не просто стару будівлю, а частину історії Київщини. Чи скористається ним держава і місцева влада — покаже найближчий час.

​​СЕМЕНІВСЬКИЙ МЛИН: ОБУХІВСЬКА ЕКСПЕРТИЗАМене премного зацікавила інформація щодо консультацій міськради з фахівцями. Саме на їх висновки опирається голова комісії, заявляючи, що єдиний вцілілий на усю Київщину дерев’яний водяний млин не має ознак об’єкта культурної спадщиниВчергове згадувати висновки місцевої комісії не буду, ну бо це вже навіть не смішноОднак, на одній з депутатських комісій заступниця міського голови заявила, що відділ культури Обухівської міськради консультувався з Департаментом культури та туризму КОДА та Київським обласним центром охорони і наукових досліджень пам’яток культурної спадщини. А також з місцевими краєзнавцями.КОНСУЛЬТАЦІЇСьогодні я отримала відповідь на свій запит хто ж усі ці чудові люди і що вони кажуть. В документі йдеться, що листування з порушеного питання між вищеозначеними інстанціями не відбувалось. Консультувались в усній формі. Тож, що саме запитували, яку відповідь отримали і чи взагалі ці самі консультації відбувались – залишається таємницею.КРАЄЗНАВЦІІмен опитаних краєзнавців також не вдалось дізнатись. У відділі культури зазначили, що консультації з ними також відбувалися в усній формі і основні їх висновки викладені в Історичній довідці, яка є одним з додатків до рішення сесії про розгляд електронної петиції Антоніна Забарна.ДОВІДКАА видана вона Обухівським краєзнавчим музеєм імені Ю. Домотенка. Якщо коротко, там йдеться, що водяний млин у селі Семенівка ймовірно існував ще з часів Гетьманщини або ХІХ століття, про що згадується в історичних джерелах 1854 та 1900 років. У виданні «Д.П. Де ля Фліз» (1854) та довіднику «Повіти України» (1900) зазначається наявність млина на річці Красна, але детального опису чи згадок про власників немає. У книзі Л. Похилевича (1864) інформації про млин немає, що може свідчити про його періодичний занепад і відновлення.Млин, імовірно дерев’яний, неодноразово ремонтували.Місцеві жителі, зокрема Анатолій Плахотній (ексголова колгоспу) та його дружина Тамара Семенівна (1940-х р.н.), підтвердили, що млин працював до Другої світової війни, зазнав кількох реконструкцій, остання – у 1990-х. Легенд чи історій, пов’язаних із млином, не збереглося.Наразі споруда в аварійному стані, а історичні креслення чи фото відсутні, що ускладнює підтвердження її первісного вигляду.ВИСНОВКИВочевидь ніхто не хотів морочитись. Музей видав наявну у них інформацію, що лежала на поверхні. Місцеві жителі стверджують, що опитані старожили не такі вже й старожили. Ну і залишається таємницею відповідь Департаменту і Центру, звичайно, якщо у них хтось, щось запитував.Тільки чомусь на гербі Семенівки зображений саме млин. Поки так, рухаємось далі.Авторка Iryna.Yukhymchuk.

​​ЧИ ВАРТА ІСТОРІЯ УВАГИ? ОБУХІВСЬКА ГРОМАДА МОЖЕ ВТРАТИТИ УНІКАЛЬНИЙ МЛИНСьогодні на сесії Обухівської міськради, а перед цим на профільних депутатських комісіях, чиновники вкотре продемонстрували своє бачення розвитку туризму в громаді і культури загалом***Все, що не вписується у їх світогляд – не на часі. Здавалося очевидною необхідність збереження історії та культури в часи, коли росія постійно руйнує і знищує пам’ятки в України. Виявилось, що ні.Профільна заступниця від імені спеціально створеної комісії повідомляє, що в унікальному дерев’яному млині немає ознак об’єкта культурної спадщини.Магістр мистецтвознавства, кандидат архітектури, архітектор-реставратор Анатолій ІЗОТОВ, кандидат історичних наук Денис ЯШНИЙ, активісти ГО «Україна Інкогніта», дослідник і журналіст Мирослав ЧАЙКОВСЬКИЙ – бачать ознаки, а група чиновників – ні.КОМІСІЯЯк аргумент, очільниця комісії заявляє, що вони напрацювали в багатьох векторах багато матеріалу. Тобто, комісія, в складі якої: двоє заступників голови, начальниця та двоє спеціалісток відділу культури, юристка, спеціалістка відділу економіки, начальник відділу господарської групи відділу культури і староста села зібрались і зробили певні висновки.Але не самі, ще консультувались з місцевими краєзнавцями, з Департаментом культури та Київським обласним центром охорони і наукових досліджень пам’яток культурної спадщини.***Проте імена і кваліфікацію цих краєзнавців не зазначає. І це цікаво, бо до відомих мені дослідників ніхто за консультацією не звертався.Дивлячись на це так і хочеться запитати: а ці краєзнавці, вони зараз тут, з вами в одній кімнаті?ТУРИЗММожливо настав час усвідомить, що не шароварщина, а всі оці незрозумілі вам еко-стежки, млини тощо можуть стати цеглинкою у створенні інвестиційної привабливості громади.Відомі приклади створення туристичного потенціалу буквально з нічого. Відновлена альтанка з фрагменту старої фотографії, тематичні скульптури в парку, створені за легендами про викрадачів золота з маєтку панів, легенди про фундаментальну споруду, призначення котрої досі невідоме тощо.І таких прикладів насправді безліч, було б бажання.***І поки влада, не відчуваючи запит громади, відкладає рішення на потім, млин поволі руйнується, про що свідчать світлини активістів ГО «Україна Інкогніта» за 2018 і 2024 роки.Згодом рятувати вже не буде чого…***Фото просто так, там 19.03.2021 Мирослав Чайковський і Богдан Поліщук шукають в Обухові туризмАвторка: Iryna Yukhymchuk