Національний заповідник "Хортиця" official

Ця витончена квітка — справжній символ витривалості та аристократизму в дикій природі. На відміну від своїх пишних садових родичів, тюльпан гранітний виглядає як тендітний вогник, що пробивається крізь суворі розщелини каменів.Його біологічна унікальність вражає: це рослина-ефемерноїд, яка встигає прожити ціле активне життя лише за кілька весняних тижнів. Поки земля ще волога від талого снігу, він швидко випускає вузьке листя та поодиноку золотисто-жовту квітку, яка має цікаву особливість — вона дуже чутлива до сонця і закривається у похмуру погоду, оберігаючи свій цінний пилок.Глибоко під землею ховається невелика цибулина, яка може роками "спати" в очікуванні ідеальної весни, якщо умови стають надто суворими. Цікаво, що цей вид є реліктом — живим свідком епох, що минули тисячі років тому, і сьогодні він занесений до Червоної книги, адже кожен його виступ на гранітних скелях є унікальним мікросвітом.У народній пам'яті та фольклорі дикий тюльпан завжди займав особливе місце, часто виступаючи символом нерозділеного кохання або недосяжного скарбу. Існує легенда, що саме в золотому бутоні дикого тюльпана було замкнене людське щастя, і ніхто не міг дістати його силою — квітка відкрилася лише тоді, коли до неї з щирим сміхом підійшла маленька дитина.В українських традиціях жовтий колір цієї квітки асоціювали з сонцем та відродженням життя після зимового заціпеніння. У давнину люди вірили, що там, де масово зацвітають ці "золоті зірочки", земля має особливу силу, а пастухи вважали появу тюльпанів знаком того, що вигони вже наповнилися життєдайною енергією.А ще, в минулому цибулини диких тюльпанів іноді знаходили застосування в народній медицині завдяки вмісту крохмалю та специфічних алкалоїдів, хоча це було ризиковано через їхню природну токсичність.Проте головним його "використанням" завжди залишалося естетичне натхнення: майстри петриківського розпису та вишивальниці часто переносили контури цих гострих пелюсток на свої вироби, увічнюючи красу, що так швидко минає.Сьогодні ж ми милуємося ним виключно поглядом, розуміючи, що справжня цінність цієї квітки — у її свободі серед рідного каміння.Матеріал підготовлено завідувачем сектору природиМихайлом Муленком

14 квітня 2026 року на базі ліцею «Козацький» пройшла V Міжнародна науково-практична конференція «Козацька педагогіка. Теорія і практика», у межах якої старший науковий співробітник науково-просвітницького відділу Національного заповідника «Хортиця» Олена Палійчук представила виступ на тему «Козацька педагогіка: традиції та сучасне застосування».У виступі розкрито козацьку педагогіку як цілісну систему виховання, що грунтується на духовних, моральних і світоглядних засадах козацтва. Акцентовано увагу на її значенні як моделі формування сильної, відповідальної та національно свідомої особистості.Козацька педагогіка, як джерело національної самосвідомості, закладає основи духовного розвитку, допомагаючи дітям уже в дошкільному віці усвідомлювати себе частиною великого історичного спадку. Це, у свою чергу, є важливим чинником зміцнення обороноздатності, національної безпеки та суспільної єдності.Особливу увагу приділено можливостям адаптації козацьких виховних традицій до сучасного освітнього середовища, зокрема в контексті формування громадянської позиції, патріотизму та стійкості в умовах викликів сьогодення.Звернення до козацької педагогіки є не лише відновленням історичної пам’яті, а й дієвим інструментом виховання молодого покоління, заснованим на збереженні та поширенні споконвічних українських національних цінностей.

15 квітня 2026 року у Передмісті історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» Національного заповідника «Хортиця» відбулася презентація виставки авторських плакатів «Великий Луг — козацький дух!», присвячена 4-й річниці від дня створення славетної 65 ОМБр ЗСУ «Великий Луг».Художній проєкт виник за ініціативи військовослужбовця цієї бригади Ігоря Захаренка. Ідеєю Ігоря надихнулися відомі українські художники Нікіта Тітов та Андрій Єрмоленко. Спеціальний шрифт для плакатів створив Богдан Бринський.Зі вступним словом перед присутніми виступив співробітник Національного заповідника «Хортиця», ветеран війни Олександр Цегельник. Про ідею проєкту та його реалізацію розповів Ігор Захаренко. Його побратим, офіцер 65-ї ОМБр Сергій Скібчик у своєму виступі наголосив на мобілізуючій ролі таких культурно-мистецьких проєктів, які поєднують в нерозривне ціле пам’ять, традицію і сучасність України.Ідея експозиції виставки належить Анні Головко, завідувачці інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Хортиця». Серія із 18 ексклюзивних плакатів, поєднана із артефактами козацької доби і предметами сучасної амуніції та озброєння ЗСУ, підкреслює тяглість і невмирущість козацької сутності української Нації, створює цілісний образ українського воїна-захисника, який століттями стоїть на сторожі України і її волі. Цементує цей образ козацька мудрість, закарбована у прислів’ях та приказках, що розміщені на мистецьких роботах. 65-та бригада чотири роки нищить ворога-окупанта на запорізькій землі, де народилося запорозьке січове лицарство. Цей славетний підрозділ, по-козацькому вміло, мужньо і успішно веде боротьбу з російським агресором, за що заслужено отримав почесну назву «Великий Луг». А Великий Луг, як всі знають – батько козацький.Відкриття цієї виставки на священному для кожного українця козацькому острові Хортиця є символічним заходом, який засвідчує і утверджує нашу ідентичність  - «ми, браття, козацького роду». Козацький рід був, є і буде. Дякуємо 65 ОМБр ЗСУ «Великий Луг» за ваш подвиг! Нехай ваш незламний козацький дух і сила ведуть нашу Націю до Перемоги!  Виставка триватиме до червня місяця п.р.

Писанка – один із найдавніших мистецьких і обрядових елементів української культури, що зберігається донині. Для українців вона є не лише атрибутом свята, а й особливим символом, коріння якого сягає глибокої давнини.Археологічні матеріали свідчать, що вже в епоху енеоліту трипільська культура мала прообрази писанки – глиняні яйця-торохкальця, всередині яких містилася кулька, що створювала звук. Ці предмети виконували не лише декоративну функцію, а й мали сакральне значення – їх використовували як обереги. Орнаменти на них, зокрема зображення Дерева Життя, відображали уявлення давніх людей про світобудову та безперервність життя.У часи Русі писанкарство набуває поширення і виходить за межі локальної традиції: писанки стають предметом обміну й торгівлі. На території сучасної України археологами знайдено десятки керамічних писанок – пустотілих, виготовлених із глини та вкритих поливою. Усередині таких виробів також містилася кулька, що надавала їм функції брязкальця. Орнаментика давньоруських писанок не була випадковою: найпоширенішими були мотиви у вигляді фігурних дужок, смуг, петлеподібних елементів.Давня керамічна писанка невипадково мала форму яйця. У традиційних уявленнях різних народів воно символізувало життя та осмислювалося як праобраз Всесвіту. Із запровадженням і поширенням християнства цей символ не зник, а зазнав переосмислення – давні уявлення трансформувалися у християнську віру у воскресіння.Писанка відігравала важливу роль у повсякденному та обрядовому житті. Її використовували як оберіг, закладали у фундамент будівель, вкладали до поховань як символ віри у відродження, дарували на знак приязні та побажання добра. Вірили, що вона здатна захищати від зла, приносити врожай і добробут.Сьогодні писанка є частиною української культурної спадщини і водночас живою традицією, що передається з покоління в покоління.Тому вже завтра 11 квітня об 11:00 запрошуємо всіх охочих доторкнутися до цієї давньої традиції та відчути її силу на майстер-класі із писанкарства в Історико-культурному комплексі «Запорозька Січ»https://www.facebook.com/share/v/1GVfd8QvzN/

На 64-му році життя завершив свій земний шлях наш колега і добра людина, старший науковий співробітник відділу музейних комунікацій Національного заповідника «Хортиця», один із кращих фахівців музейної справи Михайло Чередниченко. Михайло Анатолійович плідно працював в різних відділах заповідника: очолював відділ музею історії запорозького козацтва після його створення, яскраво проявив себе під час роботи у відділах історико-культурного комплексу «Запорозька Січ». Науково-дослідницька діяльність Михайла Анатолійовича була присвячена темі традицій та звичаїв запорозьких козаків у XVI - XVIII ст. Він був зосередженні на відтворенні "живої історії" запорозького козацтва і формуванні відповідного експозиційного простору січового комплексу: під його кураторством створені інтер'єрні експозиції "Пушкарня", "Пластунівський курінь", малі архітектурні форми "Польова кухня", "Перше козацьке житло – курінь/шалаш". Колектив Національного заповідника «Хортиця» висловлює свої співчуття родині Чередниченка Михайла Анатолійовича. Він назавжди залишиться в нашій пам’яті як людина високої культури і глибоких знань, щиро віддана справі збереження української культурної спадщини, залюблена в острів Хортиця і козацьку історію.

Одну з найбільших толока було проведено на Хортиці за ініціативи Запорізької обласної державної адміністрації. Роботи охопили кілька локацій і об’єднали понад 300 учасників.Прибирання одночасно тривало в різних частинах острова. Біля Історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» працювали команди Запорізької обласної державної адміністрації спільно з Запорізьким академічним ліцеєм № 23 та Запорізькою спеціалізованою школою № 100. Про західне узбережжя (пляж ЗАлК) попіклувалися викладачі та студенти Запорізького національного університету та Хортицької національної академії.У районі Запорізького муніципального театру-лабораторії «Ві» та санаторію-профілакторію ДСС до толоки долучилася команда Запорізької міської ради.У результаті очищено значні території Національного заповідника "Хортиця" від побутового сміття, впорядковано прибережні зони.Захід продемонстрував ефективність взаємодії  у питаннях збереження природного й культурного середовища. Така спільна робота формує відповідальне ставлення до довкілля, яке потребуєпостійної уваги та дбайливого ставлення.Дякуємо кожному!

З 1 квітня до 15 червня в Україні триває сезон тиші — період розмноження диких тварин.Відповідно до статті 39 Закону України «Про тваринний світ», у цей час обмежується проведення робіт і заходів, що є джерелом підвищеного шуму та можуть спричиняти занепокоєння тварин. Острів Хортиця є домівкою для значної кількості видів дикої фауни. У період розмноження вони особливо вразливі, тому навіть незначний вплив може призвести до втрати потомства або залишення місць гніздування.Нагадуємо, що відповідно до рішення Ради оборони Запорізької області на час дії воєнного стану цивільним громадянам заборонено перебування в зонах лісових насаджень, прибережних смуг та мілин уздовж острова Хортиця.Для відвідування відкрита лише територія у північно-східній частині острова — в районі туристичних локацій: «Козацьке коло», «Пагорб Єдності», історико-культурний комплекс «Запорозька Січ».Правилами відвідування території заповіднмка зокрема, заборонено:— з’їжджати транспортними засобами з асфальтованих шляхів;— паркувати автомобілі на зелених зонах;— створювати шум, що порушує спокій тварин і відвідувачів;— встановлювати намети, розпалювати вогнища та користуватися відкритим вогнем;— збирати рослини, полохати, відловлювати чи знищувати тварин;— рибалити.Під час перебування у природних екосистемах закликаємо дотримуватися тиші та відповідальної поведінки.Порушення вимог природоохоронного законодавства тягне за собою адміністративну відповідальність.Збереження природних комплексів, збереження природи Хортиці —  наша спільна відповідальність.

29 березня на острові Хортиця з ініціативи Українського центру реабілітації рукокрилих (м. Харків) та за участі співробітників Національного заповідника «Хортиця».відбувся випуск кажанів у природне середовище.Український центр реабілітації рукокрилих з 1999 року здійснює порятунок кажанів, які опинилися у критичних умовах, об’єднуючи фахівців і волонтерів по всій УкраїніРукокрилі — унікальна група ссавців, що в процесі еволюції зайняли окрему екологічну нішу: усі європейські види є нічними мисливцями на комах і відіграють важливу роль у функціонуванні екосистем.Водночас це одна з найбільш вразливих груп тварин. Повільні темпи розмноження, залежність від наявних сховищ, складна терморегуляція та сезонні переміщення роблять кажанів чутливими до будь-яких змін середовища.Кажани не створюють власних сховищ, використовуючи природні та антропогенні укриття — дупла дерев, печери, тріщини, елементи будівель. Саме тому трансформація ландшафтів і втручання в ці простори часто стають для них критичними.Упродовж останнього року (з березня по березень) спільними зусиллями волонтерів центру та небайдужих людей в Запоріжжі було врятовано та передано на реабілітацію рукокрилих чотирьох видів: нетопир середземноморський, руда вечірниця, пергач пізній та вухань сірий.Після проходження реабілітації тварин повертають у природне середовище. Цьогоріч на Хортиці випущено близько 300 особин двох видів — нетопиря середземноморського та рудої вечірниці.Фауна рукокрилих України налічує 28 видів, усі вони потребують охорони. На острові Хортиця зафіксовано перебування шести видів.Повернення кажанів у природне середовище — це не лише порятунок окремих тварин, а й послідовна робота зі збереження біорізноманіття та підтримання природної рівноваги.

Сьогодні 24 березня 2026 року ОГОЛОШУЄТЬСЯ Бліц-конкурс на концептуальну ідею  тимчасового пристосування загальнодоступної частини Поштової площі ,організований ГО "Музей Однієї Нації на Поштовій площі" за підтримки: Національного заповідника «Софія Київська», Національного заповідника «Хортиця», Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця», Національного музею народної архітектури та побуту України, Національної спілки архітекторів України.Поштовій площі потрібно повернути майбутнє, захистивши унікальну історичну місцину! Мета бліц-конкурсу – тимчасове пристосування публічно доступної недобудованої частини Поштової площі для убезпечення пам’ятки археології та історії національного значення «Ділянка прибережного міського кварталу Середньовічного Києва» (ХІ-ХІХ ст.), яка охоплює близько 6000 кв.м у підземній частині. Унікальна Пам’ятка, пов’язана з Хрещенням Русі-України, потребує захисту від вандалізму та його наслідків.Тимчасове пристосування виконується для напівзруйнованої недобудованої споруди колишнього входу в підземний простір, включає розчищення та ремонт системи збору води з поверхні площі, для створення безпечних умов користування площею відвідувачів та акцентування уваги на особливому історичному значенні визначної місцини виконується означення трасування Музею з середньовічною пам’яткою, розташованою в підземному просторі, на поверхні плити перекриття площі. Особливістю реалізації цієї мети є тимчасове пристосування частини публічного простору найпопулярнішої центральної площі Києва, що з 2016 року відкритий для відвідувачів, водночас недобудований та є наслідком неправомірного будівництва підземного торговельно-розважального центру, містобудівні умови та обмеження на будівництво якого скасовані постановою Верховного Суду України 27.07.2022 (справа № 826/16076/18).Бліц-конкурс на концептуальну ідею тимчасового пристосування загальнодоступної частини Поштової площі проводиться в один тур.Для виявлення найкращої і неформалізованої ідеї організатори прагнуть долучення широкого загалу, студентів профільних кафедр та сертифікованих фахівців до надання в конкурсному форматі власних ідей про можливі варіанти тимчасової реабілітації цього унікального простору. Поштова площа має бути безпечним та цікавим публічним простором!Програма та умови Бліц-конкурсу:https://drive.google.com/file/d/1bcg1t9tq2mWXaJAER2RZ1NAllwgBaAX_/view?usp=sharingРеєстрація заявок на участь в бліц-конкурсі триває до 15 квітня 2026 року за реєстраційною формою:https://forms.gle/ZoojZgt2res5JRas9Прийом конкурсних пропозицій триває до 31 травня 2026 року  на е-mail: [email protected].Виставка конкурсних пропозицій з 8 по 20 червня 2026 року.Підведення підсумків та оголошення переможців 20 червня 2026 року. Координатор бліц-конкурсу Ольга Рутковська,  +38 (093)195 3431

У цьому матеріалі ми хочемо розповісти вам про чорнильниці (каламарі) козацької доби із фондового зібрання Національного заповідника «Хортиця», які сьогодні, нажаль, не представлені в наших експозиціях.Ці предмети мають значну історичну, культурну та мистецьку цінність і є важливим джерелом для вивчення матеріальної культури та художнього ремесла XVII–XVIII ст.Колекція каламарів складається з 18 предметів, серед яких 8 цілих виробів і 10 фрагментів.Формування колекції розпочалося у 70-х роках ХХ століття. Предмети надходили з археологічних досліджень, передавалися з інших музейних установ, а деякі з них були куплені у приватних осіб. Останнє поповнення колекції відбулося у 2021 році.Наші каламарі представлені двома основними типами: підвісними та «запоясними». Більшість предметів виготовлено з мідних сплавів у техніці литва з подальшою механічною обробкою, гравіюванням та декоративним оздобленням. Для окремих виробів характерне використання емалі. Орнаментальні мотиви представлені рослинними композиціями, геометричними елементами та сюжетними зображеннями, зокрема сценою боротьби лева та єдинорога, поширеною в європейській геральдичній традиції.Частина експонатів має складну конструкцію, що включає ємність для чорнила, футляр для пера, кришки та підвісні елементи, які спаювались між собою, а потім декорувались в різних техніках: емалі- перегородчастої та виїмчастої, гравіюванням, дражировкою.Технологічні особливості виготовлення чорнильниць свідчать про високий рівень розвитку бронзоливарного ремесла на українських землях у козацьку добу.Матеріал підготовлено старшим науковим співробітником науково-фондового відділу Національного заповідника "Хортиця"Тетяною Шелеметьєвою