Національний заповідник "Хортиця" official

18 грудня 1575 року помер Марцін Бельський - польський хроніст, письменник, військовий. Його перу належать визначні праці того часу “Хроніка всього світу” та “Хроніка польська”. Перша ще за життя автора видавалася тричі (1551, 1554, 1564 рр). Друга була видана вперше у 1597 році сином Марціна Йоахимом, який відредагував і значно доповнив “Хроніку” батька. Імовірно, саме йому належить важлива згадка: “Неподалік є й інший острів, котрий зветься Хортиця, на якому Вишневецький перед тим мешкав і татарам на великій перешкоді був, так що за нього не сміли вони так часто до нас удиратися”.“Хроніки” Бельського містять відомості про ранній період козаччини. Зокрема, в описі військового походу королевича Яна Ольбрехта на татар у Східному Поділлі в 1489 році, Бельський підкреслює, що успішність операції була зумовлена тим, що шлях польському війську показували місцеві козаки. Автор відзначає швидке зростання чисельності козаків і репресії польського уряду по відношенню до них за його сучасника Стефана Баторія. Також М.Бельський розповідає про боротьбу козацтва із турецько-татарською агресією.“Хроніки” Бельського стали важливим джерелом для польських та українських істориків.Ілюстрації:1. Марцин Бельський2. «Хроніка всього світу»3. «Хроніка польська»Матеріал підготовлено науковим співробітником науково-екскурсійного відділу Іриною Жаковою

21 грудня 1801 року народився Тимко (Тиміш) Падура - поет, композитор і мандрівний бард доби романтизму, який став одним із найяскравіших голосів так званої української школи в польській літературі. Народжений на Поділлі, він творив на перехресті української та польської культур, перетворюючи козацький образ на живу поезію. Падура писав пісні та вірші українською і польською мовами, сам їх виконував під кобзу чи бандуру, мандруючи в образі кобзаря по селах. Його герої - козаки, гайдамаки, мандрівники степу; його теми - воля, шляхетність, туга за втраченою державністю та ідеалізована козацька минувшина. Деякі його вірші привертали увагу професійних композиторів - як польських, так і українських. Так, Микола Лисенко поклав на музику його “Лірника”. Пісні Падури виконував торбаніст Григорій Відорт. Падура говорив: «Міцкевич великий поет, але хто його знає, а мене співає ціла Польща і Україна». Йому навіть приписували авторство пісні “Гей, соколи”, проте, це було хибне припущення. Т. Падура також займався перекладами, зокрема, переклав українською поему А. Міцкевича «Конрад Валленрод». В 1825 р. Падура був доповідачем на з'їзді декабристів та польського «Патріотичного товариства» у Житомирі, де порушив питання необхідності української незалежності. З того ж 1825 року він перебував на службі у Вацлава Жевуського - волинського магната, який так захоплювався козацтвом, що створив у себе при дворі козацький загін. З нього, за уявленням засновника, мало початися відновлення козацтва та боротьба за польську й українську незалежність. Загін і справді приєднався до польського повстання 1830 року. Падура був при ньому поетом-кобзарем. Для Жевуського повстання закінчилося загибеллю, для Падури - ув’язненням. В 1848 році Т.Падура був делегатом від Польщі на панславістичному з'їзді в Празі. Помер 20 вересня 1871 року у Козятині, похований у с. Махнівці на Вінниччині. Постать Т.Падури, а також української школи в польській літературі - напрямку в романтизмі, де польські автори писали про Україну: козаків, степ, гайдамаків, козацькі війни, народні пісні й міфи - є красномовним явищем тієї доби. Ця творчість відображала замилування героїчними сторінками історії, однією з найяскравіших з яких було козацтво. Вона стала важливою ланкою в поширенні козацької тематики в європейському контексті, а також підтримувала її присутність в українському середовищі. Це надихало сучасників - як українців, так і поляків - до самоусвідомлення та боротьби за незалежність.Матеріал підготовлено науковим співробітником науково-екскурсійного відділу Іриною Жаковою. Ілюстрації: 1. Тиміш Падура 2. Пісня “Козак” зі збірки «Ukrainky Tymka Padury». - Варшава, 1844 р.

Таємний Санта для тваринок»Таку назву має акція, спрямована на допомогу безпритульним котикам та песикам, організована ГО «Кицькин дім Запоріжжя» та підтримана Національним заповідником «Хортиця».На вході до історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» встановлено кошик для подарунків нашим чотирилапим друзям, які втратили свою домівку. Найчастіше домашні улюбленці губляться через отриманий стрес від повітряних тривог та вибухів, а також мігрують з територій охоплених бойовими діями.  Комусь з них пощастило опинитися в притулку, а хтось, шукаючи прихисток і місце спокою, забрів на острів Хортиця. Та домашнім тваринам вкрай складно самим добути собі їжу на острові, тим паче – в зимовий період.  Давайте разом потурбуємося про цих загублених домашніх тваринок!Йдучи на острів Хортиця, візьміть з собою святковий подаруночок для них і залиште його у спеціальному кошику на Січі.Що можна подарувати чотирилапим? Насамперед, сухий та вологий корм, наповнювач, спеціальні іграшки для тварин, мисочки, лежаночки тощо.Організатори акції подбають, щоб всі подарунки були передані з рук у лапи котиків і песиків.

У Запоріжжі 10-11 грудня 2025 року пройшла 45-та обласна краєзнавча конференція учнівської молоді «Краєзнавчі нариси Запорізького краю».Робота секцій була зосереджена на питаннях «Природниче краєзнавство», «Військово-історичні події на території Запорізької області: з найдавніших часів до новітнього часу», «Запорізький край та Незалежність», «Гуманітарне краєзнавство».Серед запрошених учасників пленарного засідання конференції була і наша колега – Тетяна Шелеметьєва, старша наукова співробітниця відділу науково-фондової роботи Національного заповідника «Хортиця».У своїй доповіді Тетяна Шелеметьєва акцентувала увагу на останніх здобутках заповідника в питаннях дослідження та збереження історико-культурної спадщини – проведені експедиції, поповнення музейних фондів новими артефактами, організація виставок. Також Тетяні Шелеметьєвій дісталася почесна місія бути членом суддівської колегії.Цей форум учнівської молоді, зацікавленої історією свого краю, надихає оптимізмом щодо перспектив розвитку краєзнавчої справи на запорізькій землі: досвідченим фахівцям є кому передавати свій досвід і знання, а роботи учасників продемонстрували талановитість авторів і заслуговують на професійну увагу.

09 грудня 2025 року в Дослідницькому центрі Анатолійських цивілізацій (Стамбул, Туреччина) пройшла Міжнародна конференція “Modern Challenges of the Preservation of Ukrainian Cultural Heritage” («Сучасні виклики збереження української культурної спадщини»). У якості спеціального гостя у роботі конференції взяв участь завідувач відділу охорони пам’яток історії, археології та природи Національного заповідника «Хортиця», гідроархеолог, кандидат історичних наук Дмитро Кобалія. У своєму виступі він презентував український досвід роботи з археологічними комплексами, підводними знахідками та музейними колекціями в умовах надзвичайних викликів, зокрема війни. Його доповідь стала важливою частиною ширшої міжнародної дискусії, присвяченої збереженню підводних історичних об’єктів у різних країнах.Конференція організована Koç University Research Center for Anatolian Civilizations (ANAMED) у партнерстві з Türkiye Sualtı Arkeolojisi Vakfı (TINA) та зібрала дослідників, археологів і музейників, які працюють над питаннями охорони, дослідження, документування та збереження культурних об’єктів у глобальному контексті.

ДО УВАГИ ВІДВІДУВАЧІВ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ХОРТИЦЯ»Природа острова Хортиця знаходиться під охороною держави, а його узбережжя, балки і плавнева зона є особливо цінними природними зонами. Безвідповідальні дії громадян завдають додаткових травм природі, яка і так потерпає від екологічних негараздів техногенного характеру. Байдужість руйнує і вбиває природу острова.Нагадуємо усім відвідувачам Національного заповідника «Хортиця», що згідно з рішенням Ради оборони Запорізької області цивільним громадянам на час дії воєнного стану заборонено перебування в зонах лісових насаджень, прибережних смуг та мілин вздовж острову Хортиця. Для вільного відвідування відкрито лише територію у північно-східній частині острова - в районі туристичних об’єктів: "Козацьке коло", "Пагорб єдності", ІКК "Запорозька Січ".Правилами відвідування заповідної території, зокрема, заборонено автомобілям та іншим транспортним  засобам (окрім велосипедів) з’їжджати  із асфальтованих шляхів, паркувати автомобілі на зелених зонах, порушувати спокій відвідувачів і тварин гучними звуками та музикою, заборонено встановлювати намети, розпалювати вогнища і користуватися відкритим вогнем в природоохоронній зоні, збирати рослини, полохати, відловлювати чи полювати на тварин, а також рибалити.Збережемо острів Хортиця для України і її майбутнього!

Віцепрем’єр-міністр з гуманітарної політики — Міністр культури України Тетяна Бережна відвідала Національний заповідник «Хортиця»20 листопада 2025 року у м.Запоріжжя побувала Віцепрем’єр-міністр з гуманітарної політики — Міністр культури України Тетяна Бережна. В рамках робочого візиту очільниця Мінкульту взяла участь у відкритті всеукраїнської конференції «Антидот: Культура й мистецтво у прифронтових регіонах», яка проходить в рамках проекту ГОГОЛЬFEST і зібрала провідних українських митців та дослідників. Також Тетяна Бережна відвідала Національний заповідник «Хортиця» та ознайомилася зі станом справ установи. В історико-культурному комплексі «Запорозька Січ» відбулася зустріч зі співробітниками культурного сектору Запоріжжя, на якій обговорили питання забезпечення діяльності установ в умовах прифронтового регіону.«Мали змістовну розмову з культурною спільнотою. Всі важливі державницькі рішення, постанови, закони мають народжуватися тільки після діалогу зі спільнотою, з тими людьми, які безпосередньо розуміють, що потрібно в галузі. У Запоріжжі я почула багато гарних пропозицій, які, я сподіваюся, скоро перетворяться в урядові рішення та закони», – підсумувала Тетяна Бережна.

14 листопада 2025 року фахівці сектору охорони природи Національного заповідника «Хортиця» розвісили на острові 22 штучних дерев’яних будиночки, що стануть новими зимовими сховищами для багатьох хортицьких кажанів, оскільки цьогорічні руйнівні пожежі частково знищили улюблені місця зимівлі цих рукокрилих. Будиночки жартівливо можна назвати «гуртожитками», бо кожен з них може вмістити близько ста кажанів. 22 будиночки за власні кошти придбала організація UAnimals – рух, що пропагує гуманне ставлення до тварин, і передала їх заповіднику.Спільними зусиллями зроблено чергову добру справу!Дякуємо гуманістичному руху UAnimals за любов до острова Хортиця!***Довідково і цікаво про тих, кому ми допомагаємо – про кажанів.Рукокрилі, або кажани – унікальна група ссавців. У процесі еволюції вони зайняли особливу екологічну нішу: усі європейські види рукокрилих – нічні мисливці на комах. Кажани дуже чутливі до найменших змін у навколишньому середовищі. Основні причини цього – повільні темпи розмноження, використання вже наявних сховищ, складна терморегуляція, необхідність зміни літніх та зимових оселищ, далекі сезонні міграції, життя у соціальних групах.Кажани України не будують гнізда та не риють нори – вони використовують виключно ті сховища, які надає їм природа чи людина. Це дупла та тріщини у старих лісових деревах, печери, штольні, гірські тріщини, щілини та підвали у будівлях людей. Тому, з одного боку, знищення лісів та паркових зон змушує рукокрилих постійно шукати нові сховища у міському ландшафті, а з іншого - міське середовище приховує багато небезпек. Серед них – нерозуміння та жорстокість з боку людей, різноманітні антропогенні «пастки» (відкриті вікна, кватирки та системи вентиляції), руйнація сховищ під час ремонтних і демонтажних робіт у будинках та квартирах. Все це фактори, які за останні кілька десятиліть поставили рукокрилих на межу зникнення.Фауна рукокрилих України включає 28 видів, що належать до двох родин— підковикових та лиликових. В Україні рукокрилі визнані вразливою групою, яка потребує особливої охорони. Згідно фауністичних зведень, на острові Хортиця зафіксовано перебування 6 видів цих тварин.Тому, розуміючи усю складність організації життя рукокрилих та їх існування на межі вимирання, люди мають допомогти тваринам виживати. Зберігаючи біорізноманіття, ми зможемо утримати хиткий баланс природних екосистем, елементом якого є і ми самі.Матеріал підготовлено зав. відділом природи Михайлом Муленком

Національний заповідник «Хортиця» вітає працівників культури та майстрів народного мистецтва з професійним святом!Культура української нації – це унікальний скарб, який засвідчує нашу тисячолітню самобутність і невичерпний життєвий потенціал. Українська культура і народна творчість – це розмова зі світом мовою неповторної української краси, мовою цінностей нашого народу, головними з яких є волелюбність, гідність, безмежна любов до своєї землі. В них криється сила і незламність наших козацьких пращурів і їхніх нащадків – сучасних Захисників і Захисниць України. В умовах сьогоднішньої жорстокої російсько-української війни, збереження української культурної спадщини, її популяризація і розвиток – це наш з вами фронт. Джерело української культури має бути повсякчас живим і потужним, цілющим і надихаючим для кожного українця.Зичимо усім працівникам культури та майстрам народного мистецтва сили духу і натхнення, нових досягнень, відкриттів та ідей!Разом – до Перемоги і процвітання нашої України!

7 листопада 1857 р. народився Дмитро Іванович Багалій - український історик та філософ, один із засновників та академік Української академії наук, ректор Харківського університету (1906-1910) Харківський міський голова (1914-1917). Один із дослідників запорозького козацтва.Дмитро Іванович навчався на історичному відділі історико-філологічного факультету університету св. Володимира. Був учнем В.Антоновича. Одним з напрямків досліджень Багалія була колонізація українського Півдня. І хоча під тиском російської цензури та переслідувань він мусив писати про чільну роль у цьому царського уряду, наведені чисельні джерела свідчили про інше. Важливу роль у заселенні Півдня, а також Лівобережжя та Слобожанщини, вчений справедливо віддає козацтву. Багалій із захопленням описував суспільний устрій запорожців. Виділяв два головних етапи у функціонуванні Запорозької Січі. XVI - XVII ст. Січ виступає суто військовим утворенням, спрямованим на боротьбу з татарами. У XVIII ст. на передній план вчений виводить господарську діяльність та освоєння нових земель. Також Багалій засуджував ліквідацію Запорозької Січі в 1775. Д.Багалій зробив величезний внесок у розвиток історичної науки та громадської освіти. Так, він брав активну участь у діяльності Харківського статистичного комітету та Харківського історико-філологічного товариства (ХІФТ). Вчений відіграв визначну роль у створенні етнографічного та художнього музеїв у Харкові, а також завідував Харківським історичним архівом при ХІФТ. Багалій був активним діячем багатьох археологічних з'їздів. Виступав публічно проти заборони викладання українською мовою, за відкриття в Харківському університеті кафедр української історії та української мови. Врешті, створив та до смерті очолював Харківську науково-дослідну кафедру історії України. Д.Багалій був одним із засновників та лектором історико-філологічного факультету у Полтаві. На посаді заступника голови Головного архівного управління УСРР Д.Багалій багато зробив для розбудови архівної системи у республіці. Очолював Харківську філію УНТ, був членом бюро Всеукраїнського комітету сприяння вченим. Д. Багалій був першим директором Інституту ім. Тараса Шевченка. Очолював історико-філологічний відділ Української Академії Наук, був членом Президії та головою Комітету охорони пам'ятників історії та мистецтва. займався створенням академічної бібліотеки. Д. І. Багалій виступав за вищу жіночу освіту. Був одним з засновників та лекторів Вищих жіночих курсів трудящих жінок та Вищих медичних курсів у Харкові.Помер Дмитро Багалій 9 лютого 1932 р. в Харкові від пневмонії. Професор О. П. Оглоблин писав, що за тих божевільних умов ця смерть була символічно своєчасною: “Роль Багалія була скінчена… У 1932 р. було вже зовсім ясно, що ніхто, навіть Багалій, не спроможний врятувати українську історичну науку від більшовицького погрому”Матеріал підготовлено молодшим науковим співробітникомвідділу науково-просвітницької роботиІриною Жаковою