У продовження теми Астаф’євої, хочу згадати, що людям у принципі притаманно постійно поглиблювати будь-який вдалий експеримент, тестуючи громаду на наявність суспільних запобіжників. І якщо сьогодні його читає просто еротична модель, завтра може запросять серійного убивцю – і у такого проєкту теж знайдеться чимало високочолих адептів по соцмережам. Здається, це явище називається трансгресією, як сталося з феміністичним рухом, який починався з надання жінкам рівних прав, а на сьогодні вже дійшов до ствердження нижчості жінок перед трансгендерами і я не знаю, що придумають завтра.

Характерне у цьому плані змагання аби у мене був будинок, на 5 сантиметрів вище ніж у сусіда, що ми його повсюдно бачимо в на українському Прикарпатті та особливо яскраво на Кавказі. Чи то так впливає гірський клімат, чи якісь тому є інші фактори, але змагання за розмір будинку призводить до того, що сім’я живе в двоповерхових хоромах на 6-8 кімнат, з яких живе тільки в одній, бо інші важко навіть протопити.

І коли в Таджикістані чи Туркменістані законодавчо забороняють витрачати на весілля вище певної суми – це не примхи місцевих сердарів, а сувора потреба життя. Оскільки трансгресія призвела до того, що кожна родина має за справу честі вкласти у весілля більше грошей, аніж у сусіда, унаслідок чого шлюб обходиться у настільки непідйомну силу для молодят, що вони потім усе життя працюють виключно на повернення боргів.

Чимало подібних прикладів знає еволюція: наприклад у фазана-аргуса важливим для сексуальних уподобань фактором є хвіст, який у деяких осіб відростає настільки довгим, що вони втрачають здатність літати і стають жертвою хижаків. Те саме з деякими молюсками, у яких раковина закручується так сильно, що із часом вони не можуть вилізти ізвідти і помирають від голоду. Таких прикладів є багато: той же Путін ніким не стримуваний буде трансгресувати лише доти, доки не наштовхнеться на реальний опір. Я б і до львівського «Соціального руху» придивився б саме з цієї точки зору.

Будь-яка нормалізація сьогоднішніх соціальних експериментів не примиряє нас з експериментаторами, а лише стимулює їх ставити ще більш антилюдські соціальні експерименти завтра. Це і подій у Франції стосується. І згуртування на захист традиції є в цьому ключі не ознакою ретроградності, але серйозним соціальним запобіжником.