Іще щодо карго-культів. Коли я читаю радісні зойки з боку наших правих щодо заборони бурки/нікаба десь у Франції чи Італії, то хочу спитати: а з чим ми, власне, боремося, з ісламізмом чи з бурками? Мої скромні знання мусульманського права підказують, що майже усі релігійні школи допускають не носіння такого одягу у країні, де цього вимагають невірні. Головне, щоб приписи пророка надійно залишалася у серці. Зате місцева влада трактує рівність таким чином, що заодно обмежує можливості демонструвати свою християнську чи юдейську релігійність. Все це так само нагадує вже не раз згадувані мною практики лікування сифілісу миш’яком: зовнішні прояви може і залікуєте, але саму хворобу – ні. Власне, така практика швидше нагадує, як у радянських школах воєнруки не пускали хіпуючу молодь до школи, поки вона не пострижеться до рівня двох пальці від комірця. Чому стрижку міряли пальцями, немов би сало – це загадка для мене і понині. Однак, зрозуміло, що вулиці без бурок будуть колись подані, як вулиці без ісламу, що буде помилкою, звичайно. Фундаменталізм можна перемогти лише ставши іще більшими фундаменталістами. Нагадаю, саму розумну фразу товариша Кім Ір Сена, що «починаючи війну, потрібно спочатку точно визначитись з ворогом»