Іще раз поясню диспозицію того, що твориться в Кореї. Опозиція (та, яка готова нам давати зброю) заявила, що їм ще 21-го вересня, тобто навіть до виступу Зеленського, стало відомо, що у країну таємно завезли полонених. У зв’язку з чим було висунуто претензію до президента (який в 2022 році казав, що Україна першою почала війну), що він заграє з Пхеньяном. І, очевидно, хоче пограти в Лукашенка, обмінявши цих двох на якісь преференції з боку КНДР для підняття власного рейтингу. Опозиція відповідно побоюється, що ці загравання можуть нанести шкоду країні, оскільки все це ну просто дуже вже нагадує сюжет «Острова Крим», коли в правлячій партії у Сеулі прихильників чучхе чи не більше, ніж у всій Північній Кореї.
 
Версія Лі Чже Мьона зводиться до корейського аналогу «Вагнергейту». За його словами проводилася якась дуже таємнича операція із надійного заховування цих двох військовополонених, а Зеленський і опозиція її зірвали. Тепер будуть проблеми як з налагодженням стосунків із Північчю, так і з родинами полонених. Чому ця версія не витримує критики:
 
-полонені давали безліч інтерв’ю, і не вино, щоб це якось вплинуло на долю їх сімей
-абсолютне нерозуміння логіки Кім Чен Ина. Йому потрібні ці полонені не для того, щоб розстрілять із гранатометів і згодувати собакам. Йому з пропагандистською метою потрібні два герої, які будуть висмикнуті блискучим полководцем із лап фашиствующого Зеленського. Гадаю, що як тільки вони з’являться у Північній Кореї, це буде героїчне шоу, що подібного не бачив і Голівуд. Хто цікавиться, подивіться, як Кім Ір Сен зустрічав південнокрейського в’язня Лі Ін Мо. Узагалі, з меморіалізацією своєї участі у війні КНДР переплюнула Україну на порядок, а Росію – на два.
-Ідіотська позиція Лі Чже Мьона. Зробивши мир із Північною Кореєю наріжним каменем своєї програми, він не тільки погиркався із Зеленським та Трампом, але й віддав свою політичну кар’єру до рук Кім Чен Ина. Тому що зараз той демонстративно ігнорує всі кроки Сеулу до примирення, чудово розуміючи, що в нинішній ситуації він точно може випросити побільше і займається відвертим шантажем. Узагалі, для розуміння ситуації в регіоні, тре пам’ятати, що політики тут ідентифікуються за ознакою, хто більший ворог. «Праві» уважають, що головну загрозу становить китайський експансіонізм, тому геополітичних союзників бачать у США та Японії. «Ліві» за головну загрозу вважають японський реваншизм, тому їх ситуативними союзниками є Китай і Росія (яка останнім часом свідомо тисне на курильські мозолі).
-Логіка ОПУ абсолютно справедлива: неможливо замовчувати той факт, який у принципі відомий, нерозголошення стосувалося лише обставин переговорів про передачу. Було б дуже дивно, якби ми продовжували запевняти, ніби вони знаходяться в Україні в той час, як якийсь місцевий журналіст-розслідувач знайшов би їх у Кореї.
 
Ну і ще судячи з того, що я учора читав про те, мовляв, «південнокорейський президент назвав Зеленського зрадником та убивцею», лише підтверджує наскільки легко певній частині суспільства заходять російські наративи, аби там тільки говорилось про поганого Зеленського. Дехто навіть перепощував Олешка!