Знову ж таки, я не буду давати оцінку професійним якостям Михайла Драпатого через уже описані мною причини: я зовсім не розбираюся у військовій стратегії, а також не знаю реального стану справ ні на фронті, ні в тилу. Тому все, що я говорю – це лише про сприйняття українцями об’єктивної реальності і про вплив медіа на формування громадської думки. Як я писав позавчора, все суспільне уявлення про професіоналізм Драпатого сформовано лише його медійною впізнаваністю. А медійна впізнаваність, у свою чергу сформована кадрами БМП Драпатого у Маріуполі. Однак, уже сам цей факт з часом розширюється і починає формувати уявлення про «прогресивного» генерала, на противагу «совковому» Сирському. При цьому про-федорівські медіа сформували два посили: а) «Скеля» - це улюблене дітище Сирського (я буквально цитую підзаголовок «Бабеля») і б) жодна порядна людина (а небайдужа молодь, звичайно, зараховує себе до порядних) не буде підтримувати «Скелю». Тобто фактично українцям підмінили аналіз ситуації пошуком ідентичності. Феноменально іще те, що багато українців всерйоз упевнені, що БМП Драпатого входило до Маріуполя, хоча піднявши дані тих днів неважко помітити, що війська на зйомці якраз покидають місто, яке пізніше узяв «Азов». Це не тільки засторога, чому колективній думці ніяк не можна довіряти, але і наочний приклад мандела-ефекту по-українські.👇👇👇 ілюстрації нижче