Шарварок | З одного боку я геть некомпетентний щодо фінансових справ підрозділу «...

З одного боку я геть некомпетентний щодо фінансових справ підрозділу «Госпітальєри», тому намагаюся дистанціюватися від оцінок його діяльності. З іншого боку, оскільки усі заговорили про Яну Зінкевич, то вирішив поцікавитися, як там успіхи «медичного канабісу», який вона так активно лобіювала у Верховній Раді.Штучний інтелект, наприклад, запевняє, що за два роки зареєстровано лиш декілька препаратів на основі тетрагідроканабінолу, причому у продажу їх нема. Хоча я особисто чув в тому числі і від Зінкевич про міліони людей з ПТСР, що жить не можуть без канабіоїдів – тож по ідеї, зараз би подібні препарати мали б продаватися повсюдно на рівні аналгіну. Тим більше уже тоді говорилося, що справжні бенефіціари закону із модною європейською конопляною темою – продуценти коноплі що легалізували та розширили свій бізнес.Але звідки ця тема про цілющий канабіс з’явилася на Заході? Я гадаю, що причина тут – в сакралізації коноплі серед певних субкультур, особливо тих самих хіппі, що з них значною мірою ще донедавна була сформована західна політична еліта. Усі ці джа-растафарі, яким складав гімни білоруський трубадур Міхалок, створювали навколо коноплі квазірелігійний культ, приписуючи їй буквально чудеса. Тому версія, що конопля може правити за еліксир від різних болячок упала на добре підготований ґрунт – а може, планокури додумали ці властивості канабісу самі, а високочолі професори просто добавили цим уявленням легкого фльору науковості. Це взагалі характерно для постмодерну, коли научпоп почав диктувати свої норми академічній науці.Методу таких відкриттів я колись ілюстрував на прикладі поширення урінотерапії: свідомість маркує сечу та ліки одним ярликом «речі, неприємні на смак». І саме через це з часом виникає переконання, що сечу можна іноді використовувати замість ліків. Ту саму помилку робили наші пращури, лікуючи свого часу сифіліс миш’яком.І ще, аби два рази не писати: а ви помітили, що вчора відбулася демонстрація жінкинь проти чоловічого насилля, учасниці якої ні словом не згадали про Ірину Заруцьку.