Шарварок | Моя сторінка в Фейсбук встановила рекорд по відвідуваності, після допи...

Моя сторінка в Фейсбук встановила рекорд по відвідуваності, після допису, що Данію не можна визнавати демократичною країною черещз наругу над її коріними мешканцями, що провадилася Копенгагеном протягом десятиліть. Аргументація зводилася переважно до двох пунктів:▪️Це було давно, і вже нікого там не стерилізують і дітей у матерів під приводом неповноцінності не забирають ▪️Данці забезпечили інуїтам безкоштовну медицину, а чого добився ти?І оце і є по суті зразок того постгеноцидного мислення, про яке писав Євген Маланюк. Що мене лякає у ньому, так це те, що з таким настроєм уже наступне покоління українців не буде мати ніяких претензій до мосаклів, а згадки про їх нинішні злочини будуть трактуватися, як ознаки неофашизму, екстремізму тощо.Власне кажучи, саме через коротку пам’ять українці програють змагання з поляками щодо трактування пацифікацій, Волині, УПА тощо. Хоча теоретично мали б брати з поляків зразок і посувати історичні претензії ще далі в глибину сторіч, потроху додаючи до них іще й претензії територіальні.Подібне мислення також протирічить практиці «чженьмін», при якій перш ніж говорити, що щось було давно, потрібно визначити поняття «давно». Наприклад, я не вважаю, що поки живі жертви євгенічних практик Копенгагену, а реалізатори цих практик є респектабельними данськими політиками, можна говорити про якесь вирішення інциденту. До того ж винні тут не тільки конкретні виконавці, а і сама неокомуністична данська влада, накладена на глибоко поганський скандинавський світогляд. Я не уявляю, такої ситуації, щоби гебреї викрали у Аргентині Айхмана, доставити його до Ізраїлю, а тут їм кажуть, трах-тібідох, то ж давно було і уже років двадцять, як нікого до газових камер не відправляють.Я вже не раз казав, що можна за моделі для поведінки брати історичні практики Кореї, де претензії за примус кореянок до сексуального рабства стосуються ще першої половини ХХ століття, але це не заважає спільними зусиллями обох Корей блокувати будь-яке визнання Ніппону за моральний авторитет та демократичну країну у світовій політиці, до його остаточного покаяння (про феномен японських професорів в Кореї читати тут). Варто, правда, сказати, що і той рівень покаяння, який до цього часу демонстрували японці, за великим рахунком виглядає швидше знущанням. Для пересічного ніппонця будь-які військові злочини компенсуються програсивістськими тезами штибу «зате Імператор збудував корейцям їх першу залізницю». Неважко помітити, що це та сама теза «зате данці зробили інуїтам безкоштовну медицину», немов би одне компенсує інше.Не кажучи про те, що хизування безкоштовною медициною – це ознака авторитарних країн, як і вже згадувана нами радянська підміна балетом добробуту. В принципі на Кубі теж є безкоштовна медицина. Там просто більше немає нічого іншого.