Шарварок | Однією із фундаментальних загадок менеджменту є питання, як так виходи...

Однією із фундаментальних загадок менеджменту є питання, як так виходить, що Європейському Союзу і Північній Кореї при непорівняних рівнях ВВП вдається приблизно тримати паритет за розвитком військово-промислового комплексу. Частиною його є питання, чому Україна з розвинутою ракетною галуззю не може масштабно продукувати ракетні комплекси, а Північна Корея з її кустарним виробництвом може. Також мене завжди цікавило, як американські університети із платою за навчання в сотні тисяч доларів випускають таких самих інфантильних неуків, як і наша Києво-Могилянська Академія. Причому я далеко не з третіх рук знаю, що хабарництво в Кореї поставлено незгірше за Німеччину з Україною, і в Макао достобіса отаборилося тамтешніх міндичів.Можна, звичайно, списати все на мобілізаційну економіку, оскільки за ракетні технології Північна Корея розплачується відставанням в усіх інших галузях економіки і добробут населення і зараз не дуже високий (хоча і видимо покращився в останні роки). Але ще мені так здається, що після певної межі інвестицій, починає збільшуватись ентропія ефективності вкладень. Є межа ефективності інвестицій, за якою нарощення грошей перестає приносити віддачу. Для прикладу: якщо футболіста дворової команди запросити грати в самий нижчий клуб за 1000 доларів, він буде грати краще, ніж попередньо. Якщо його потім взяти в середній клуб за 10000, він буде викладатись ще більше. Але якщо якусь зірку, що коштувала 5 млн перекупить інший клуб за 10 млн, це ніяк не вплине на його ефективність гри на полі. Так само у тих американських вузах непотрібно стільки грошей на освіту, більшість із них витрачається на створення комфортних умов у кампусі і нав'язування студентові зовсім непотрібних йому курсів. Американці взагалі дуже інфантильно вважають, що ефективність прямо залежить від інвестицій, я це помічав на прикладі однієї контори, в комп'ютерах якої завівся нешкідливий вірус, який займався тим, що закачував ліві файли на сервер, доки його не перезавантажував. Причому ці чудіки замість боротьби із вірусом кожен раз купували все більш і більш дорогий сервер. Те саме у військовій промисловості, чим більше у неї вбухується грошей, тим менш ефективно вони витрачаються і тим більш дорогі і непотрібні штуки вона починає штампувати. Я не розумію, нащо потрібні ці авіаносці «Джеральд Форд»: у час дронів ця дорога і статусна штука має бути досить легкою здобиччю для малих дешевих безпілотних апаратів. Те саме із бомбардувальниками за мільярд доларів, які може і ефектні для бомбардувань Ірану, але зараз все менш зрозуміло, як їх використовувати у війнах, подібних до нашої. Вимирають ящури – виживають ящірки. Подібна тенденція мала місце і в Радянському Союзі, який вступав у Другу світову з монстроподібними КВ та ІС, але в ході війни техніка еволюціонувала до більш легких моделей і середнього Т-34. В Німеччині, де пішло фінансування на створення «вундерваффе» при цьому мала місце протилежна тенденція, причому всі ці програми ФАУ, Тигрів, Пантер і танків Маус лише гальмували виробництво більш адекватних потребам озброєнь, пришвидшуючи крах Тисячолітнього Райху.