Проблема у прийнятті правильних рішень полягає у повноті наших знань про предмет. Причому для того, щоб зрозуміти, яким відсотком інформації, необхідної для правильного прийняття рішення, ми володіємо потрібно вийти за межі власних знань, що апріорно неможливо. Ми можемо тільки припускати, що, ймовірно, знань достатньо для розуміння предмету, або недостатньо. У першому випадку треба діяти, в іншому – практикувати у-вей, яке каже, що діяння завжди більш руївне за не діяння. Ось так я діяв щодо масового штрикання під час ковідки і зараз вкрай скептично ставлюся до масованого хаяння Трампа.Неправильні вчинки люди роблять тому, що кожен вважає себе апріорно достатньо розумним – з тих же міркувань, з яким ми пишемо на стіні на рівні очей, наприклад. Фактично, правило Данніга-Крюгера про те, що «дебіли не розуміють, що вони дебіли саме тому що вони дебіли» більш широке, ніж можна було б уявити. Правильне ж рішення – емпірично припускати, що накоплених нами знань до смішного мало, що і констатував Сократ у відомій фразі «я знаю про те, що я нічого не знаю (а інші знають іще менше)». Причому, як я пам’ятаю, до цього висновку він прийшов після того, як Дельфійський оракул визнав його самою розумною людиною – при тому, що сам Сократ себе таким не вважав і за свідченням сучасників, був дуже здивований таким одкровенням. І до згаданої формули він прийшов, обдумуючи слова оракула – чим і підтвердив його пророцтво.