Шарварок | Фактчекери, яких трохи поменшало з прикриттям USAID — це не тільки нов...

Фактчекери, яких трохи поменшало з прикриттям USAID — це не тільки новітня цензура, але і якийсь різновид літературної критики на службі держави. Бюрократія ж завжди прекрасно розуміла, що в постмодерному суспільстві мистецтвознавці грають ролю значно більшу за митців, бо у умовах монополізованих медіа саме вони втирають посполитим у голову, що то є модне і наукове. Коли я згадував за часописи літературної критики початку 30-х років, то мав би зупинитися на персоналії Самійла Щупака, у якого літературна критика практично не відрізнялася від публічного густо приправленого марксизмом доносу на цілу плеяду літераторів, починаючи із Хвильового. Читаючи про будинок Роліт, я наткнувся на згадку про загальний подив з арешту Щупака, який сприймався як найбільш чутливий до генеральної лінії. Я ж продовжую вважати, що Щупак, як і багато інших критиків, був просто провокатором спецслужб, вказуючи на нову жертву, яку одразу ж починали розробляти його спонсори. Але коли потягли стріляти вже самих спонсорів, то під розстріл і пішов і сам Щупак, як учасник розгалуженої троцькістської організації. І не треба думати, що це лише радянський винахід. У маоїстському Китаї, де Комуністична партія формально вважалася монолітною і ні про які фракції відверто говорити було просто неможливо, конкуруючі групи в КПК зводили рахунки на ниві культури, критикуючи ті чи інші художні твори. На чому піднявся і Яо Веньюань, що своєю критичною рецензією на оперу «Розжалування Хай Жуя» (Яо доказав, що це насправді спроба реабілітувати Пен Дехуая), фактично дав старт культурній революції. Пізніше цього літературного критика закрили разом із Цзян Цзін у складі «банди чотирьох». Він там виявився єдиним, хто вийшов після 20-річного строку і, кажуть, далі продовжував писати доноси під виглядом критичних торів.Так це я все веду до того, що тенденцію чудово відчув Войнович, у якого в «Москві-2042» має місце такий діалог:— А в каком объединении находятся критики? — спросил я— Ни в каком, — сказал Смерчев. — Критикой у нас занимается непосредственно служба БЕЗО.— Очень рад от вас это слышать, — сказал я растроганно. — В наше время это было совсем глупо поставлено. Тогда органы госбезопасности тоже занимались критикой, но они, по существу, просто дублировали органы Союза писателей.— С этой порочной практикой, — нахмурился Смерчев, — у нас навсегда покончено.