Шарварок | Фактично, ми бачимо не стільки «скандал» довкола Портнікова, скільки к...

Фактично, ми бачимо не стільки «скандал» довкола Портнікова, скільки кризу довіри до Портнікова, Романенка, Швеця та великої кількості інших лідерів громадської думки, що орієнтувалися на Демократичну партію. Та картина світу, яку вони малювали, особливо щодо виправдання антиукраїнської політики Байдена, все більше і більше віддалялася від реальності, що з огляду на сьогоднішню інаугурацію помітно, як ніколи. Фактично, більшість українців і зараз перебувають у віртуальному світі уявлень про навколишню дійсність, яка не корелює із реальністю. Можливо, це стало наслідком перекосу серед власників українських ЗМІ: якщо раніше видання умовного «сороса» компенсувалися виданнями з російським фінансуванням, а середню точку зору висловлювали медія вітчизняних олігархів, то зараз усі ЗМІ та й значна частина ЛОМів фінансується прямо чи опосередковано з фундацій, наближених до Демпартії.Однак якась частина аудиторії Портнікова уже або почала сумніватися в своїх пророках, або просто перебігати до того ж Любарського, який будує більш зрозумілу і наближену до реалій картину світу. Гадаю, точно так само колись втрачали свій авторитет прихильники птоломеєвої системи, чиї позиції під вагою накопичених людством знань все більше ставали об’єктом критики збоку молодих і настирливих геліоцентристів. Портнікова вперше почали серйозно критикувати не тому, що комусь платить Москва, як він нас хоче переконати, а тому що з’явилася нова більш ефективна картина світу, яка набирає все більше прихильників – а відповідно росте і скептицизм щодо тієї відвертої дези, яку цей шевченкіант виливав на довірливих українців. Ще рік тому, йому б пробачили і не таке! В ідеалі для Портнікова було б швидко перекинутися на бік Трампа, однак я припускаю, що це може призвести до його персональних фінансових проблем.Звичайно, що при цьому Любарського навряд чи можна назвати симпатичною людиною, але його аудиторія росте не через харизму а лише завдяки тому, що він перший почав орати ниву отакого-от «політичного геліоцентризму». А те, що він, набираючи аудиторію, одразу використовує її для сумнівних політичних проектів, можна було б засудить, якби цим самим не займалися усі без виключення альтернативні лідери громадської думки. Ну і останнє, аби не писати двічі. Помилка Портнікова в тому, що Україна по суті все ще значною мірою феодальною державою з тією різницею, що феодали абсолютно не горять бажанням її захищать. Очевидно, що вони швидше можуть бути по трактовані, як «кочовий бандит» за Олсоном і в принципі не збираються довго залишатися тут. А от велика провина Булгакова у тому, що тепер будь-який Портніков себе професором Преображенським уявляє. Хоча, глядячи на цих елітаріїв, як приємно перебувати у великій, креативній та українолюбній тусівці рагулів.