На щиті повернувся Герой🕯️ УЩАПІВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ04.10.1993 — 07.08.2024рр. Володимир народився у с.Михайлівка на Житомирщині. Його дитинство пройшло в обрамленні простих життєвих цінностей — праці, щирості та любові до рідної землі. Навчався у Михайлівській загальноосвітній школі. Саме там формувався його характер — спокійний, врівноважений, наполегливий. Учителі пам’ятають його як старанного,вю вихованого і доброзичливого учня, який завжди з повагою ставився до старших і цінував дружбу. Серед однокласників він був надійним товаришем, опорою, людиною слова. З дитинства займався спортом, мав від природи сильну, атлетичну статуру, здобував відзнаки та грамоти за спортивні досягнення. Мав захоплення технікою, що з часом стало справжнім покликанням. Після закінчення школи вступив до Житомирського автомобільно-дорожнього коледжу, де здобув фах механіка. Був відповідальним і цілеспрямованим студентом, прагнув розвиватися та досягати більшого. Працював за спеціальністю, займався ремонтом автомобілів, також працював водієм у Житомирі та Коростені. Мріяв відкрити власну майстерню, розвивати свою справу, пов’язану з автотехнікою.У житті Володимир був людиною виваженою, розсудливою, з внутрішньою силою та гідністю. Не любив зайвих слів, але завжди відповідав за свої вчинки. Був люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином і онуком.Найбільшою його гордістю була донечка — у ній живе його усмішка, його характер, його душа. Він мріяв про щасливе майбутнє для неї, для своєї родини, мріяв про власний дім, про мирне життя поруч із найдорожчими людьми. Любив Житомир і хотів прожити тут усе життя. Попри проблеми зі здоров’ям, не залишився осторонь визвольної боротьби за Батьківщину. 27 квітня 2024 року став до лав Захисників України, щоб боронити рідну землю, свою сім’ю, наше майбутнє. Він мужньо і самовіддано виконував бойові завдання із захисту Батьківщини. 07 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Залізне на Донеччині внаслідок ворожого артилерійського обстрілу Володимир Олександрович загинув... Довгий час рідні жили надією… І лише через рік і вісім місяців Герой на щиті повернувся до рідного краю… У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими... Світла пам'ять і вічна слава Герою!ЖМР