Мене аж підкидає від захвату Я завжди намагаюся переспати з книгою, щоб принести змістовний відгук. Але у випадку «Залишеної» Оксани Ковальчук в цьому немає потребиЧиста насолода! Ніколи в житті я не читала трилер ось так: перечитуючи речення, абзаци і сторінки. Я читала і не могла начитатися ними. Це так вишукано, так багато, так шикарно написано, що мені було байдуже чим ця історія закінчиться. Вона стала однією з найкращих в цьому році на першому ж розділі. Вона кинула у вже киплячу воду дрібку солі, потім ніжно брала до рук свіжесенькі пухкі варенички та вправним рухом занурювала їх у каструлю. Ряди пузатої братії на дошці ріділи, залишалися тільки темні сліди, обсипані борошном. Наче місце злочину. І мені здається, що це — хороший комплімент трилеру. Бо тримає не тільки інтрига, а й віртуозно написаний текст! Атмосфера поліських лісів, покинутих сіл і дороги, яка заводить дедалі глибше в місце, де щось пішло не так, створена так, що в тебе вмикаються сенсорні системи на всю потужність. Ти починаєш чути шум лісу, спів птахів. У ногах з’являється відчуття, ніби ти провалюєшся в м’який мох… У носі — запах глини і вологої лісової підстилки.. І на фоні цього страшний злочин! А може навіть, не один.. Олю насправді пробирає морозом, усі волосинки підіймаються на шкірі, наче захищаючи від власних думок. «Ось що страшно по-справжньому: бути беззахисним перед цим світом, залишитися без покровительства тих, хто покликаний тебе від нього захищати. Це страшніше за привидів і чортів, за мутанта й лісову людину» Для мене це — 10/10 ⭐️. Без жодних сумнівів!