В середині 90-х, у французькому містечку Перпіньян зникло кілька молодих жінок.Поліція вважала, що йдеться про серійні вбивства, і за підозрою у злочинах заарештували безробітного лікаря-перуанця Андреса Паломіно-Барріоса, який жив у 300 метрах від місця, де зрештою було знайдено тіло однієї з жертв, і мав кримінальне минуле.Втім, жодних переконливих доказів його провини не було, тож чоловіка відпустили з-під варти за кілька місяців, хоча більшість слідчих були впевнені, що він таки винний.Після звільнення, Андреас зник з інфополя на довгі роки, аж доки у 2012, його не знайшли задушеним у власному помешканні у Валенсії.Його вбивство так і лишилась нерозкритим.Обставини справи взагалі не дуже розголошувалось, версія про вбивство з метою помсти не розглядалось, та й взагалі не було жодних публічних заяв про можливі мотиви чи обставини цього вбивства.Але якщо Андреас дійсно був причетний до смерті жінок у Перпіньяні, в цьому можна розгледіти певну моторошну симетрію.І саме справу про загадкові зникнення і вбивства жінок у Перпіньяні, в яких підозрювали Андреаса, Євгенія Кужавська взяла за основу свого оповідання «Вулиця Кутерлена», в якому радше занурює читача у цю моторошну естетику, а не реконструює кримінальний кейс. Але детальніше про сам злочин у книзі теж розповідають 😏📖 Передзамовити «Я бачу зло» можна у видавництві 🖇 https://t.me/zhorzhclub/1853#я_бачу_злоА на фото — розворот журналу, де висувається версія, що вбивства у Періньяні були натхненні… Сальвадором Далі.Преса серйозно розглядала версію про те, що вбивства були ритуальними, бо злочинець проникся твердженням митця про те, що вокзал Перпіньяну є «центром Всевіту», а також його картиною «Залізнична станція в Перпіньяні».