«Дім з міцним кістяком» Т. КінгфішерПродовжую відпочивальне читання на канікулах. У цьому занятті мене ніколи не підводить Т. Кінгфішер. На цей раз прочитала найновішу з виданих українською – «Дім з міцним кістяком». Легкий ґорор + гумор = ідеальна формула!Арехоентомологиня (!!!) Саманта через вимушену паузу у робочому проекті приїжджає до своєї мами у будиночок свого дитинства. Насправді, це будинок її вже померлої бабусі, у якому давно живе лише мама. І ось тут починають поволі, дужееее поволі, що надає історії тривожності, коїтися дивні речі: сни і спогади дитинства змішуються з реальністю, будинок псіхує, мама теж дьоргана і зовсім на себе не схожа, чуються голоси. Плюс комахи, трояндовий сад і грифи додають антуражності. А гумор як завжди 🤌🏻 Але воно зовсім не таке похмуре, як я описала! Загалом я дуже рада відкрити для себе цю авторку у 2025 році. Це якраз один з тих випадків, що я б навряд читала сама, якби не схвальні відгуки чи рекомендації «Тобі треба». І дійсно, вважаю, що хоча б спробувати тексти Т. Кінгфішер треба. У моєму особистому субʼєктивному рейтингу на першому місці новели з серії про Клятвенного солдата («Те, що тривожить мерців» та «Те, що бенкетує вночі»), ґорорний ретелінг Сплячої красуні «Колючий живопліт» (ну обожнюю я цю казку і те, як авторка змогла змінити перспективу у ній), потім уже «Чаклунський довідник з оборонного пекарства», дуже милий і смішний, і ось «Дім із міцним кістяком». З усіма я кайфонула, з усіма насміялась 💜Хто вже читав, як у вас з Т.Кінгфішер?