Порох — сила, кокс — могила! Просимо коментаторів виставляти нормальні імена, боти у яких замість імен стоять поодинокі/незрозумілі символи, будуть заблоковані. У чаті мова россіян та білороссіян заборонена. Вата і ухилянти баняться. Реклама баниться.
Виявляється, що сьогодні чотири роки найвідомішому номеру Зеленського - «Травневі шашлики».Озираючись назад, щоразу задаєш собі купу питань, і кожне з них починається зі слова… «якби ж». - Якби ж Зеленський не поперся в січні 2022 року кататися на лижах в Буковелі, а навпаки, вирішив перевірити стан справ на кордоні із тимчасово окупованим Кримом, то… - Якби ж він не свистів на всю країну про ті довбані травневі шашлики (блювати ними будемо ще багато поколінь), а вніс у Верховну Раду затверджену власним підписом пропозицію про запровадження воєнного положення в окремих областях, то…- Якби ж він послухав слова Голови ЦРУ, який особисто прилетів тоді в Київ, аби ознайомити президента України із трагедією яка насувається. І не просто послухав, а порадився б із власними військовими про певний перелік дій на… випередження, то… Бо якщо тобі кажуть, що по вулиці начебто їздить банда грабіжників, то не зайвим буде дістати карабін з сейфу та докупити ще набоїв. Знадобиться чи ні, Бог зна, але якщо що… ти готовий. І ще напевне ще з десяток інших «якби ж».Але для всього цього, потрібно було лише одне. А саме, згадати, що ти президент країни, а не шоумен. На жаль, друга маска перемогла. На шоу ума вистачило, а на те, аби «дістати карабін з сейфу та спорядити всі магазини набоями», ні…Який результат тієї політичної імпотенції? Аби отримати відповідь на це питання, варто прийти на будь-який цвинтар та подивиться на власні очі. Тут (на фото) похований мій бойовий побратим, Жека «Олівер» А ще десятки тих, кого я не знав і ніколи вже не узнаю. Так, їх вбили окупанти. Але якби ж тоді, у січні 2022 року, дехто згадав, що він Верховний Головнокомандувач країни, а не шоумен який вміє гарно читати написаний текст, то всі вони… і ще десятки (якщо вже не сотні) тисяч українців напевне б мали додатковий ШАНС залишитись в живих.
В прифронтових містах атмосфера вистражданої правди та простолінійності. Тут речі називають своїми іменами в обхід м'якотілих формулювань. Бо тут гостріше болить, гучніше гримить. Бо стіни будинків лунають голосом незручних істин. Але куди правду подіти? Ібо качелі проти ТЦК-ЗСУ мають одну мету — зрив мобілізації, а відтак крах колективної боєздатності через СЕПСИС ТИЛУ. А далі, введення колективного організму нації в режим аутоімунного захворювання. Орєшнік ніщо порівняно з антимобілізаційною кампанією накресленою в кабінетах лубянки. Хто не воює чи не сприяє міці фронту, той масштабує успіхи росії. Ухилянт — зброєносець і шнир окупанта. Настав час коли бездіяльність і абстрагованість від викликів війни є найвищим злочином, себто колаборантством. За це потрібно буде понести відповідальність. А тому — війна ухилянтам, джихад байдужим. #Єбаш_ждунів_та_ухилянтам#Війна_ухилянтам #ТЦК=ЗСУ #ТЦК_ULTRAS P.S. дякую невідомим патріотам за правильні та праведі графіті у прифронтових містах.Масштабуймо опір ухилянтській мразоті!
До запаху воєнного гару, який став звичним для українців за роки повномасштабної війни, додався важкий сморід прогнилої зеленої цвілі. Просто із золотого унітазу співвласника «Кварталу 95» Міндича, про який у суботу написала навіть Financial Times у розгромній статті про масштаби української корупції. Важко недооцінити стрес, який нині переживаємо ми, українці, а також наші друзі та партнери за кордоном. Партнери шоковані, суспільство зневірене. А якої ще реакції чекати від українців, які по 10—15 годин сидять без електрики?Усе це відбувається в умовах посиленого російського наступу, коли ми стоїмо на межі втрати стратегічних позицій на сході та півдні. Ми бачимо глибоку кризу довіри суспільства — до влади, фронту — до тилу, партнерів — до України. І водночас вражаюче неадекватну реакцію чинної влади на ситуацію, яка є найгіршою від початку повномасштабного вторгнення. Вона потребує відповідальних, рішучих і чесних кроків, передусім від влади.Замість притягнення винних до відповідальності їм допомагають тікати за кордон. Санкції проти Міндича ухвалюють у такій редакції, що роблять його фактично недосяжним для українського правосуддя. Замітають сліди замість забезпечити екстрадицію. Замість вибачень і роботи над помилками посилюють брудну дискредитаційну кампанію проти НАБУ, активістів та опозиції, намагаються видати всіх критиків влади за російських агентів. Замість чесної розмови з суспільством посилюють цензуру в телемарафоні та підконтрольних телеграм-каналах, які працюють під тотальним контролем Офісу Президента.Антикризовий план, з яким наша команда виходить у понеділок до парламенту, передбачає таке: національна єдність має перестати бути декларацією і декорацією. Потрібна чесна та відверта розмова за участі Президента, до якого накопичилося надто багато запитань. Одним із ключових кроків до відновлення довіри є гарантії ненападу влади на НАБУ та САП. Тепер зрозуміло, чому Офіс Президента атакував їх влітку, бо знали про записи, пам'ятали про свої слова і намагалися придушити справу ще в зародку. Тепер НАБУ має довести розслідування до кінця, хоч куди б вів корупційний слід. ДБР мають отримати чіткий сигнал не втручатися в роботу НАБУ і припинити тиск, і цей сигнал має надійти саме від Президента.Відставка лише двох міністрів — це профанація. В оприлюднених записах фігурують прізвища щонайменше п’яти урядовців, і це лише те, що відомо нам. А знаємо ми далеко не все. Тож увесь цей корумпований колективний Кабміндіч має піти у відставку в повному складі. Йдеться не про персоналії, а про систему управління. Потрібне не тільки оновлення уряду, а й повернення йому політичної суб’єктності. Як і парламенту. Для цього потрібно повернути Конституцію з того фактичного «архіву», куди її відправила чинна влада. Україна є парламентсько-президентською республікою, і саме на основі цієї норми необхідно сформувати нову, дієздатну коаліцію замість чинного утворення, яке в парламенті існує де-факто як цивільний шлюб «Слуг народу» з недобитками ОПЗЖ.Нова коаліція, що об’єднає всі патріотичні політичні сили, має сформувати уряд національного порятунку з фахівців із бездоганною репутацією. У критичні моменти української історії саме парламент був здатний відігравати вирішальну роль.Можливо, для когось наш аналіз і пропозиції здаються занадто м’якими. Можливо, за інших обставин наші оцінки мали би бути значно гострішими, а влада заслуговує на суворіше покарання, ніж відставка уряду. Але лише через надзвичайно критичну ситуацію на фронті ми сформували пакет пропозицій так, щоб він не спричинив надмірної політичної турбулентності і не створив ризиків дестабілізації, а навпаки запобіг гіршим наслідкам. Ключовими словами нашого плану є довіра, справедливість і відповідальність. Лише з професійними підходами та відновленою довірою ми зможемо забезпечити і фронт, і дипломатію, від яких залежить виживання країни.📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter
Дуже шкода, що маючи можливість перевіряти інформацію, саме вітчизняні медіа вмить розносять фейки у воюючій країні. І вже не дивує, що це робиться синхронно з російською пропагандою. Шкода, що саме наші ЗМІ не доносять до громадян України стратегію, внаслідок якої ми здобудемо хоча б можливість проведення самих виборів. Проте завдяки їм ми знаємо все про рейтинги, партії, штаби і навіть про те, кому варто чи не варто займатися політикою.Я не визнаю жодних ідей проведення виборів під час війни. Кожний, хто отримує пропозицію від начебто мого прізвища долучитися до будь-яких процесів через будь-яку організацію, має повідомити про це правоохоронні органи. Я не створюю ні штабів, ні партій і принципово не маю жодних звʼязків з будь-якою політичною силою. Допоки у мене є можливість служити державі - я буду це робити. Моя позиція незмінна: поки триває війна, вибори в Україні до її державних органів неможливі.Ворог, не здобувши перемогу на фронті, як і 100 років тому, використовує вже сучасні можливості, такі як анонімні джерела, боти та медіа, розпорошує наше суспільство і готує нас до виборів, але в державну думу країни, що нас вбиває. І до речі - їх оголосять востаннє саме анонімні джерела. Потім - це буде правда. Лише обʼєднана нація здатна вистояти. Тримаймо стрій🇺🇦
В строю!22 вересня – день осіннього рівнодення та День Пам’яті Загиблих Побратимів.Сьогодні в «Азові» ми згадуємо тих, хто назавжди залишився в строю. Тих, хто в боях за Батьківщину проявив надзвичайну хоробрість та віддав своє життя. Тепер вони посідають достойне місце серед наших славних пращурів.Навіть під час активних бойових дій «Азов» продовжує берегти цю традицію. Урочисті заходи пройшли сьогодні в різних куточках країни. Та настане день, коли всі азовці, як у старі часи, зберуться разом – на березі Азовського моря, під «трьома мечами», щоб вклонитися тим, хто віддав своє життя в боротьбі з ворогом.Цей день об’єднує нас і, водночас, дратує ворога, бо показує: ми – одна родина. Родина, де загиблих не забувають. Родина, де підтримують одне одного як в найзапекліших боях, так і в цивільному житті. Родина, яка живе за принципом «Україна - понад усе!» і де кожен готовий віддати власне життя в боротьбі за Батьківщину. Родина, де помста за кожного загиблого побратима триватиме до остаточної перемоги.Памʼятаймо! Помстимося!
Європейські друзі вшанували памʼять Андрія Парубія!Андрій Парубій був українським політиком, членом Верховної Ради України з 2007 року і до свого трагічного вбивства у 2025 році. Він обіймав посаду Голови Верховної Ради.Андрій народився на Львівщині в родині, яка мала давні традиції боротьби із загарбниками. Його родину депортували до Сибіру, але згодом вона повернулася. Батько Андрія був активним політиком, і цей приклад визначив його власний життєвий шлях.Свою політичну кар’єру він розпочав у 1990-х роках як регіональний діяч. Згодом був обраний до Верховної Ради за списком партії «Наша Україна». Особливо важливу роль відіграв під час Євромайдану, коли очолив Самооборону Майдану й командував понад 10 тисячами людей у найнапруженіші місяці Революції Гідності.Після перемоги Майдану його призначили секретарем Ради національної безпеки і оборони України. Згодом він знову був обраний до парламенту, де обіймав посади заступника Голови та Голови Верховної Ради.Андрій Парубій був щирим і переконаним прихильником європейської та євроатлантичної інтеграції України — справжнім європейцем у своїх переконаннях і діях.На жаль, 30 серпня цього року його життя трагічно обірвалося — Андрія Парубія вбив озброєний злочинець у рідному Львові.Колеги, прошу вшанувати пам’ять нашого друга хвилиною мовчання.🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!
(Давайте я скажу одну річ… А ви послухаєте друзі і потім подумаєте про те, куди ж йде країна)?Щойно прочитав, що Президент України Володимир Зеленський, ввів в дію черговий пакет санкцій по відношенню до деяких людей, зокрема проти…. Андрія Серебрянського, він же багатьом відомий блогер Андрій Луганський! Так, ми були друзями до повномасштабного вторгнення росії. Навіть після 24 лютого, ще спілкувались. Я залишився в Києві, Андрій опинився в Тернополі. Але дуже швидко, той блогер якого я знав та поважав, непомітно кудись щез, а на його місці зʼявилась інша людина. Максимально сциклива та вельми підступна. Вже цього Андрія тоді цікавило лише одне питання, як швидко втекти з України? І цим питанням він не аби як заїб@в усіх, до кого міг до тягнутися. Подейкують, що навіть намагався вирішити свою «проблему» через фінансову зацікавленість декого з політиків, але був відправлений за відомою адресою де вже знаходився «российский военный корабль». Так було насправді, чи ні, хто зна. Паралельно, вже новий Андрій Луганський радісно всівся на інформаційного коника «Аперацыя бусик», і вже без розбору почав паплюжити ЗСУ на всіх можливих для нього інформаційних майданчиках. Потім він виїхав за кордон і тих коників стало набагато більше. Його інформаційні ресурси фактично перетворились на філіал російських. Ні, безумно він позиціонує себе як максимально український, потужно опозиційний блогер, але… Наприклад той же Царьов, досі вважає себе українським політиком, але це аж ніяк не робить його таким.Ми припинили будь яке спілкування. Взагалі. Я знов нагадав Андрію, де базується той самий корабль і на цьому все! Правда нам ще є дещо обговорити, а саме його жагу до кляуз, тобто стукачества, але то таке. Час все та всіх розставить по місцях. І ось. Санкції… Напевне можна зрадіти! (Хоча у мене зовсім інші прилритети для радощів). Але… Є дещо, що не аби як насторожує! А на підставі чого, проти громадянина України Андрія Серебрянського «Луганського» РНБО ввело персональні санкції? Є рішення суду? Чудово! Де можна ознайомитися? Чи вважаю особисто я, що він прямо чи опосередковано працює в інтересах інформаційної машини агресора? Так, вважаю! Але ж я не Закон і не суд. І в демократичній країні, між справедливістю та законом, завжди обирають закон! За якою статтею засуджений (якщо засуджений) Андрій Серебрянський? Доки не засуджений? Хм! Ну тоді… Застосування санкцій до громадян України без рішення суду вважається неконституційним механізмом державного примусу. Крапка. Кінець речення.Не може закон України перетворюватись на хотелку! (Ну якщо ми дійсно граємо в демократію). Подобається нам ця людина, чи ні? Навіть якщо дуже не подобається, максимально огидна, мусить бути ЗАКОННА підстава для введення санкцій. Так і ніяк інакше. Якщо є доказова база його інформаційної роботи на користь ворога, (думаю що точно є), то відкривайте справу, розслідуйте, за рішенням суду оголошуйте в розшук (впевнений, спецслужби точно знають, де він ошивається), виносьте вирок і тоді вже, на підставі рішення суду, вводьте санкції. А так… Таке враження, що когось дуже непокоять лаври Віссаріонича, коли треба було лише вказати пальцем на людину. І цього було достатньо. Повторююсь. Не може в демократичній країні, ЗАКОН перетворюватись на батіг «під настрій». Бо в такому випадку ця країна називається дещо інакше, ніж… Україна. (Цікаво просто, скільки людей прочитають цей допис дупою). Фото, просто так!
Хто і як вбив азовців в Оленівці? Опубліковано детальний аналіз.26 червня Центр з прав людини у збройних конфліктах опублікував аналітичну статтю, в якій детально розглянуто планування, організацію та здійснення вбивства росіянами військовополонених в Оленівці, яке відбулося в ніч з 28 на 29 липня 2022 року.Текст доповіді складається зі 127 сторінок, на яких подається повна інформація про теракт. Для проведення аналізу використовувався стандарт доказування ООН зі встановлення фактів. Також вона грунтується на інтерв'ю бійців «Азову», які пережили цей теракт. Азовець «Остапчик» – один з них. «Десь до 22:30 я розмовляв зі своїм другом. Після чого ми пішли спати. Лягли, я не міг заснути. Пройшло десь хвилин 20 – і відпрацювала система РСЗВ «Град», яка максимально близько стояла до тюрми. За весь час, поки ми знаходилися в Оленівці, жодного разу так близько ніяка артилерійська установка не стояла. А цього разу, ну просто максимально близько. Вона відпрацювала весь боєкомплект: 40 ракет вистрілила. Я ще дуже здивувався, чому так близько…Проходить десь хвилина-півтори, до двох хвилин – і стається перший вибух в бараку якраз біля цього трансформатора. Це досить велике приміщення, шириною десь 30 метрів. І так сталось, що я якраз спав в іншому куті від трансформатора. Це сталося переді мною. Я просто побачив сполох, з верхньої частини нар я упав на підлогу. І одразу моментально другий вибух. І все починає горіти. Другий вибух: всі горять, всі кричать, люди починають виходити з будівлі, а не можуть вийти, бо вихід завалений і ліжками, і тілами. Паніка почалась. Я тоді отримав дев’ять уламкових поранень», – згадував «Остапчик» події тієї ночі.Основні висновки з доповіді:▪️Аналіз показав, що саме російська федерація спланувала і здійснила атаку.▪️Удар по бараку завдано зі ствольної артилерії – гармати-гаубиці міномета 2А51 (або з аналогів).▪️Тип боєприпасу, яким завдали удару: ЗВОФ119 з термобаричним осколково-фугасним снарядом.▪️Головні замовники теракту – міністерство оборони і збройні сили рф.▪️Ідея теракту пов’язана з директивою інсценувати вбивство українських військових західною зброєю.▪️Серед підозрюваних частин зс рф: артилерійські підрозділи 61-ї і 15–ї бригад морської піхоти і 11-го окремого гвардійського мотострілецького полка.Уповноважений Верховної ради України з прав людини Дмитро Лубінець прокоментував текст доповіді наступним чином: «Це важливий документ, який має стати потужним поштовхом для продовження розслідування. Біль українців за Оленівку країни нікуди не дівся. Ми наполягаємо на розслідуванні та справедливому покаранні винних!». Це важливий крок на шляху до міжнародного розслідування вбивства азовців в Оленівці. Міжнародний кримінальний суд вже отримав всі необхідні докази і повинен розпочати офіційний процес.
Нагадування для фанатів Зеленського чому Байден не прилітав в Україну, та чому стосунки між США і Україною у 2020-2021-х роках були на найнижчому рівні. Нагадування послідовності дій влади Зеленського:27.02.2020 - ДБР Зеленського відкрило справу проти Байдена,21.04-12.05.2020 - Ручний Печерський Суд (яким керує Портнов і Татаров) зобов'язав відкрити справу проти Байдена,20.05.2020 - Зеленський коментує відкриття справи проти Байдена, і каже, що це тільки "перший дзвіночок" і початок серії справ проти Байдена і Порошенко.12.07.2020 - депутат Андрій Деркач і депутат Слуги Народу Олександр Дубінський оприлюднюють нібито "записи Порошенко і Байдена", та ініціюють розслідування. "Жму руку, обнимаю".У розпал передвиборчої компанії Зеленський, або кремлівські куратори через нього та його ручні суди з ДБР і Прокуратурою України, намагаються впливати на перебіг передвиборчої компанії у США. Що для США є абсолютним табу і священною недоторканою темою.17.09.2020 - США визнають "плівки Деркача" фейком і спецоперацією агентури ФСБ в Україні, а на депутатів Андрія Деркача і Олександра Дубінського накладають санкції.10.11.2020 - Національна поліція намагається закрити справу проти Байдена, проте подавачі йдуть знов до суду.12.01.2021 - США накладають ще санкції на депутата Слуги Народу Олександра Дубінського і депутата Андрія Деркача. Ставиться питання: Чому мовчить Зеленський з цього питання? 22.01.2021 - через два дні після інаугурації президента США Байдена , Україна знову відкриває дві нові справи проти Байдена.26.02.2021 - Суд відмовив в задоволенні скарги позивача і визнав закриття справи проти Байдена національною поліцією законною.18.03.2021 - депутат Слуги Народу Олександр Дубінський (колишній працівник 1+1) стверджує, що Офіс Президента причетний до "плівок Деркача" і вимагав їх оприлюднення.24.06.2022 - СБУ "Викрила агентурну мережу ГРУ Росії" до складу якої входив депутат Андрій Деркач, визнала його агентом Росії.16.09.2024 - ДБР завершило розслідування щодо держзради учасників злочинної організації, до складу якої входили нардепи та експрокурор. Вони організовували різноманітні медіазаходи, де поширювали фейки про українську владу та її західних партнерів.05.06.2025 - Вищий антикорупційний суд допитав одного з ключових свідків у справі підозрюваного в державній зраді та незаконному збагаченні екснардепа Андрія Деркача — його колишнього помічника Ігоря Колєснікова.Як заявив Колєсніков на допиті, отримувати «посилки» з грошима для Деркача йому доручив Олексій Савін — помічник першого заступника начальника ГРУ РФ Володимира Алексєєва.Шкода, що фанати Зеленського цього не знають, бо на 1+1 їм цього не кажуть, і вони не розуміють всієї картини та причин певних подій.Тому скарги Зеленського: "США нам мало допомагає" - Це лицемірство. Бо два роки Зеленський і його влада робили все, аби відвернути допомогу США Україні, і посварити наші країни.США і Великобританія почали допомагати Україні не завдяки Зеленському, а всупереч. Бо допомагали українському народу в його боротьбі проти Росії.Зеленський до 24-го лютого 2022-го року займав явно не українську сторону.
86 днів оборони. 1096 днів полону.Три роки тому, 20 травня 2022 року, Маріупольський гарнізон виконав наказ вищого командування і вийшов у полон.Перед цим — майже три місяці оборони в повному оточенні, без сну, без достатньої кількості медикаментів та їжі, під постійним вогнем.Це більше, ніж оборонна операція. Це був момент, коли існування держави висіло на волосині. Коли російська армія розраховувала захопити країну за кілька тижнів — Маріуполь тримався майже три місяці. Відтягнув сили. Зламав темп наступу. І змусив ворога змінити плани.Це була одна з найжорстокіших битв повномасштабної війни. І одна з найважливіших. Маріупольський гарнізон став стіною, яку не змогли проломити ані ворожі танки, ані авіабомби.20 травня — день, коли битва за Маріуполь перейшла у нову фазу. Фазу полону. Боротьби без зброї.За ці три роки багато чого змінилося. Фронт перемістився. «Азов» виріс, зміцнів, загартувався. Незмінним лишається одне: ми щодня приймаємо бій на фронті заради них — наших полонених побратимів.«Азов» був, є і завжди буде силою, яка не залишає своїх.Ми пам’ятаємо кожного. Боремось за кожного.І ніколи не назвемо цю історію завершеною, поки останній наш боєць не ступить на вільну землю.
