Пройшла новина, що підари зайшли в Дніпропетровську область і захопили якесь там село. Дуже емоційна реакція у більшості, суцільна зрада. Для мене це підсвітило дуже вагому проблему нашої армії і суспільства взагалі. Ми все ще не можемо вибудувати хоч якісь розумні критерії успішності бойових дій на цій війні. По суті є тільки один критерій - території. Медіа простір кожен день аналізує скільки ми втратили, але що набагато гірше, це є єдиним індикатором ефективності командирів. Втримав - красавчик, не втримав - гівно. Ми воюємо з противником, що значно переважає нас в ресурсах, озброєнні і живій силі. В деяких аспектах переважає абсолютно. При цих умовах неможливо втримувати території. Це призводить просто до втрати людей і потім все одно втрати територій. Ми так програємо війну. По суті контроль над довільною територією не має сенсу. Це не комп'ютерна гра, тут не нараховують бали за захоплення прапору. Хоча читаючи новини, починаєш в цьому сумніватись, ніби то це не війна, а якесь реаліті шоу. Не можна чіплятися за все і безцільно втрачати людей. Треба за необхідності відступати, займати вигідні позиції і наносити ворогу максимальні втрати.Конкретний приклад - Суми. В новинах написали, що наступ героїчно зупинено. Це правда, принаймні поки що. Але не тому, що ми такі супер солдати. Просто особливості місцевості і рельєфу роблять наступ на цьому напрямку справжнім пеклом для кацапів. Посадки завалені їх трупами і це тільки початок. Щоб просуватися далі їм потрібно збільшити інтенсивність вогню на порядок (вони намагаються за рахунок КАБів) і знайти десь підкріплення. На Сумах неслабо так сточилася ціла дивізія ВДВ. Тобто продовживши там оборонятися грамотно, можна створити чорну діру для ворожої армії. Але по деяким ознакам, це скоріш вийшло випадково, аніж було частиною плану. Планом було стояти насмерть за кожен метр, але не вийшло.По суті єдиним етапом війни, де ми воювали справді творчо, був перший етап. Замість того щоб впиратися рогом і стирати свої бригади, ворога запустили глибше і почали різати йому логістику. Вийшло непогано. Але потім, таке враження, що ми піймали зірочку і аж занадто повірили в свої сили.