За Велику Україну!

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (30 липня) Президент Зеленський заявив, що Київ створить план дій для досягнення миру до кінця листопада. А що відбувалось майже півтора року під назвою "Мирний план Зеленського" з десяти пунктів? Що це було за дійство і чому не спрацювало? Чи це не був мирний план? Чому зараз має бути якийсь інший "план для досягнення миру"? І аж до кінця листопада? Для чого потрібно чотири місяці? Щоб Україна ще продовжувала воювати й українців продовжували вбивати? Чому наша влада не здатна сказати правду своєму народові про те, що відбувається? І що робити, якщо таким діям влади немає ні кінця ні краю? Чий насправді "Мирний план Зеленського"? І перший, і тепер — вже другий? Бо якщо він авторства нашої влади, то вона мала б побачити, що план не працює. І відповідно, внести в нього необхідні зміни, для досягнення мети плану. Якщо цього не відбулося, то це значить — або цей план не наш і все йде так, як має йти. Нам просто морочать голову. Або наша влада просто не знає, що робить. А українців продовжують вбивати. Україну знищувати. Олігархія продовжує наживатись! Нам можуть поставити питання: а що українців перестануть вбивати, від появи плану номер 2? Якщо він буде скоріше? Так Путіну все одно, скільки буде таких планів! Ні. Вбивати після плану номер 2 - не перестануть. Не перестануть до тих пір, поки війна йде. Але видно, що завершення війни ніяк не пов'язане із тим, що є на фронті. І чотири місяці потрібні не для створення цього плану номер 2. А для чогось іншого. Для чого? От про це влада і мовчить. Звичайно, влада ж не скаже, що ми просто чекаємо, коли Штати вирішать завершити війну в Україні й кудись в інше місце перевести її. Тому влада замилює нам очі про перший та про другий, якісь, плани, про контрнаступ, якісь "форуми миру", про цілу купу угод, з півсвітом, під назвою "безпекових", які насправді — такими не є тощо. Тепер про F-16 розповідають. Весь час влада вішає локшину. І весь цей час, поки так відбувається — вбивають українців. Бо всі ми чекаємо! Хрін його знає, що чекаємо! Але точно — не чергового плану миру від Зеленського. Бо від нього завершення війни не залежить. Це всім громадянам тепер наука на все життя (для тих, хто ще живим залишиться): що значить, коли ти "не цікавишся політикою" і країною править олігархія. Тепер вже пізно "цікавитися" - тепер черговий план треба чекати! Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (29 липня) Наповнити казну, збільшивши податки, може будь-який дурень. Але це — шлях до деградації економіки й зубожіння населення. А Україні потрібні справжні економічні реформи, кінцевою метою яких має стати — реальне підвищення рівня життя населення. Економічна реформа має бути спрямована на встановлення Градієнтної економіки. Градієнтна економіка — це економічна платформа, згідно з якою — чим вищий рівень підприємництва (капіталу) — тим більший контроль із боку держави. І навпаки — чим менший рівень підприємництва (капіталу) — тим менший контроль. Три кити, на яких стоять економічні реформи. Лібералізація економіки (першочергові дії). Це перший кит. Ліквідація усіх перевіряльних органів та органів контролю. Залишаються лише ті, без яких не можна обійтися. Бізнесмен має займатися своєю справою, а не «відбиватися» від перевірок. Проведення податкової реформи, яка має ґрунтуватися на таких принципах. Простота. Відповідно до якого, податкова система має бути настільки простою, щоб у ній зміг розібратися навіть випускник школи — не більше, ніж за годину. Стабільність. Згідно з яким, будь-які зміни в податковому законодавстві, мають сприйматися, як надзвичайна ситуація. Найкращий податок — це старий податок, до якого всі звикли. Найгірший податок — це новий податок, який заважає справі, бо до нього ще не звикли. Збалансованість. Загальне податкове навантаження по країні має наближатися до 30%. Прозорість. Кожен громадянин повинен мати можливість легко дізнатися, куди пішла кожна гривня особисто його податків. Справедливість. Розмір податків має залежати від рівня статків Громадян. Чим вищі статки — тим більші податки. Кит другий. Створення та реалізація єдиної національної маркетингової стратегії (середньострокова перспектива). Необхідно обрати мінімальну кількість, найбільш перспективних, магістральних галузей економіки (в ідеалі — одну). Вони мають стати її (економіки) локомотивом. Усі ресурси країни (політичні, людські, фінансові, духовні та культурні) мають бути спрямовані на те, щоб ці галузі (галузь) зайняли провідне місце у світовій економіці. Це автоматично призведе до розвитку практично всіх інших галузей економіки. Кит третій. Інституалізація власності. Будь-яка власність (матеріальні та нематеріальні активи) має легко оформлятися таким способом, щоб її легко можна було подарувати, продати, передати у спадщину, обміняти. Має працювати високорозвинений фондовий ринок, де кожна людина повинна мати можливість вільно вкладати гроші в акціонерний капітал. Має бути запроваджено дієвий та ефективний механізм швидкого відчуження будь-якої власності. Переможемо! За Велику Україну! “Поступ”

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (28 липня) Вбивство Ірини Фаріон — це, звичайно, злочин. Але далі не все так просто. Формуються, зараз в Україні, два великих прошарки, із діаметрально протилежним відношенням до цієї події. Одні вважають Фаріон – борцем за Україну. За українську культуру. Мову. Тепер вони порушують питання надання Фаріон звання Героя України, найменування на її честь вулиць та встановлення їй пам'ятників. Другі мають прямо протилежні настрої. Вони вважають Фаріон — звичайною провокаторкою. Яка вносила розбрат в Україні. Яка ображала російськомовних громадян України. Що діяло на руку Кремля. Яка вважала українських російськомовних військових, які зараз воюють, "собакоротими". І те, що її вбили — зроблено абсолютно вірно. Бо влада ніяк не реагувала на провокаторську діяльність Фаріон. Якщо не рахувати те, що через протести студентів, її видавили з роботи Національного університету "Львівська політехніка". Хоча потім, 29 травня 2024 року, Львівський апеляційний суд постановив — поновити Фаріон на посаді професора кафедри української мови Інституту гуманітарних та соціальних наук і виплатити їй заробітну плату за період прогулу — 124 тис. грн. А ще ми бачимо, що знову, певні сили, стали розгойдувати українців зсередини. Вбивця Фаріон або його замовники мали б знати, до яких наслідків це повинно було б привести. Але все одно — вчинили замах. Якщо Фаріон провокаторка, то її точно не треба було вбивати. Потрібно було боротися за те, щоб довести, що так — вона провокаторка. Або, врешті-решт, визнати, що — ні. Що вона реальний борець за мову, культуру. В тому, що трапилось, винна в першу чергу — влада. Вона виявилась — не здатною розплутати ці сперечання. І цією ситуацією скористались екстремістські сили. Є підозри, що цю ситуацію будуть продовжувати розгойдувати. Є простий принцип: якщо влада не здатна встановлювати справедливість в країні, через ефективну правоохоронну систему, то рано чи пізно це будуть робити самі люди. Методом самосуду. І в багатьох випадках, першими жертвами такого самосуду, становляться якраз владні діячі. Тобто спалахує звичайна революція, бунт. Який ніколи до добра не доводить. Але через те, що при владі у нас олігархія, то їй — байдужі ці речі. Для них головне — влада і бізнес, за допомогою влади! Проте, вони можуть втратити й бізнес, і владу. А СПРАВЕДЛИВІСТЬ каже, що так і повинно відбутись! Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (27 липня)В Парижі розпочалася олімпіада. Було три випадки скасування олімпійських ігор через великі війни — у 1916, 1940, 1944 роках.Сьогодні йде велика війна в самому центрі Європи. Так, не Світова, але велика. Бо щодня гинуть або отримають каліцтва тисячі людей. Лінія фронту простягається більше, ніж на 1000 км.Але жирна Європа ігнорує цей факт і спокійно розважається, разом з усім Світом. Хоча вони мають можливість, разом із США, зупинити кровопролиття.Цинізм найвищої проби.І ще питання: чому українська команда рушила на Олімпіаду?Не повинна Україна брати участь в цій олімпіаді. Якщо війна — то для всіх!Хтось може сказати, що наші спортсмени захищають престиж України. Що це також фронт — спортивний фронт!Туфта!Повна туфта!Фронт є тільки в одному місці — НА ФРОНТІ!А олімпіада — це спортивне свято та бізнес. Яке свято може бути, коли наші військові зараз воюють! Коли Україну знищують!?Війна — це для всіх, а не тільки для добровольців чи тих, кого спіймав ТЦК!Так має бути!Україна має, своєю поведінкою, показати всьому світові, що або в Україні мир і злагода — або цього не буде більше ніде у Світі! Тоді й почнуть поважати нас. Звичайно, свою лінію не змінять! Але — поважати почнуть! І це був би ще один крок до розбудови Великої України!Переможемо.ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ!"Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (26 липня) Все більше йдуть розмови про завершення війни. Міністр МЗС Кулеба полетів в Китай. Там оголосив, що Україна готова до миру, якщо і Росія теж — готова. Китайці, досить активно, включилися в мирні процеси. Є надія, що ця війна таки завершиться миром, відносно скоро. Війна, яка просто знищує Україну. А що далі? Ось даємо думку людини, яка насправді розумілася в геополітичних питаннях — Маргарет Тетчер. Це 71-й Прем'єр-міністр Великої Британії. Озвучила вона цю думку ще у 2001 році. "Не менш важливе з погляду інтересів Заходу й майбутнє України. Причин висловлювати невдоволення, з приводу України, в Росії ще більше, ніж з приводу країн Балтії. Київ з IX по XII століття був центром Київської Русі — попередниці російської держави. Величезна кількість росіян усе ще бачать в Україні частину Росії. Здебільшого, православна Східна Україна, тяжіє до Росії значно більшою мірою, ніж відверто незалежна Західна, в якій більшість становлять уніати. Серйозно розходяться погляди нової української держави й Росії — на долю Чорноморського флоту і майбутнє Криму. Повільніше, порівняно з Росією, просування України шляхом економічної реформи в перші роки її незалежності ставить під питання навіть не перспективи країни, а її виживання. Уряду президента Кучми, попри всі його недоліки, вдалося все ж таки розв'язати більшість проблем у відносинах між Україною і Росією. Фактично — відбувається народження України, яка визнає свої історичні зв'язки зі східним сусідом, але водночас — орієнтується на Захід. Україна досить велика (її населення становить 51 мільйон осіб) і потенційно багата (у неї родючі землі, хоча економіка перебуває в жахливому стані), щоб претендувати на центральну роль у Східній Європі. Це має дуже велике значення для західних країн. На Україну не можна дивитися, як на країну, що перебуває в російській "сфері впливу". Для сильної України — більш підходить роль буфера між Росією і НАТО. Такий підхід, мабуть, був би корисний для обох сторін". Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (25 липня) Існує така думка, що жодному бізнесу не вигідно працювати в білу. В жодній країні. Всі б хотіли НЕ платити податки. Але ця думка не відповідає дійсності. Навпаки, бізнесу вигідно працювати в білу. Бо, працюючи під чорним прапором, маєш певні ризики й витрати (хабарі, дах тощо). Але, якщо сума податків суттєво перевищує ризики й витрати, пов'язані з діяльністю "в тіні", то вибір очевидний. Бізнес уходить "в тінь". Це призводить до серйозних негативних наслідків. 1. Держава втрачає гроші для бюджету. А це пенсії, фінансування армії, всі інші державні виплати. Натомість гроші починають отримувати хабарники. Ті, хто за хабарі "не помічають", що бізнес працює нелегально. 2. Сам бізнес має певну межу розвитку. Неможливо отримувати легальні інвестиції. Легально розвиватись. Отримувати доступ до міжнародного розвитку тощо. Це глухий кут у розвитку. 3. Працівники, в такому бізнесі, позбавлені права на захист своїх відносин із роботодавцем. Втрачають право на державну пенсію. Тобто — взагалі безправні. До цього всього веде наша влада. Коли замість проведення економічних реформ, замість створення умов для розвитку економіки, просто підвищує податки. Це руйнує країну. Нам потрібна інша влада. Яка буде зацікавлена в розвитку країни. А не у власній вигоді — коштом українського народу. Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (24 липня) Кабінет Міністрів планує підвищити податки. Податки збільшуються безстроково. Це означає, що для нашої влади слова "економічні реформи" - відсутні. Це означає, що влада не здатна проводити реформи. І намагається розв'язувати питання дефіциту грошей через закручування гайок бізнесу. Ось, наприклад, як коментує цю ситуацію громадський діяч, один з претендентів на керівника економічного блоку України — Павло Себастьянович. "Фінансувати війну коштом податків у країні, де немає економічної свободи та верховенства права, де практично заборонено підприємництво – це прямий шлях до поразки. І це, звичайно, обман. Додаткові 500 млрд будуть без проблем виділені Нацбанком, освоєні Мінфіном і відправлені на військові цілі. Це треба було робити від початку війни. Альтернативи військовому кейнсіанству немає. Будь-яка країна, що воює, запускає друкарський верстат і широко використовує фінансові інструменти для збільшення виробництва озброєнь. І, як не дивно, для чиновників – економіка раптом ні з того ні з сього починає зростати, створюються нові робочі місця, пожвавлюються металургія, хімпром, харчова промисловість та будівництво. Але можна продовжувати брехати та удавати, що альтернативи збільшенню податків немає". Реформи, або поразка — так стоїть питання. А ось ще одна інфа. Верховна Рада України ухвалила підвищення зарплат помічникам народних депутатів з 1 липня, за це рішення проголосували 264 народних депутати. До підвищення, помічники отримували 88,4 тисячі гривень, а після підвищення — їхня зарплата зросла до 132,6 тисячі гривень на місяць. В Україні діє олігархічна влада. Вирішення власних шкурних і бізнесових питань знищує країну. І це діється під час війни. За це, всім діячам влади, потрібно буде відповісти перед українським народом. Навіть, втеча з країни, їм не допоможе! Знайти й притягти до відповідальності потрібно буде всіх, якщо не встигнуть померти! Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (23 липня) Все більше в інфопростір України вкидають тези про фіналізацію війни. Тобто — залишитись на поточній лінії зіткнення або відійти всім на кордони початку війни 2022 року, або всім відійти на кордони 1991 року. Поки переважає думка в суспільстві про необхідність виходу на кордони 91 р. Звичайно, це справедливо з української сторони, бо це перемога. Але чи можливо перемогти найбільшу країну Світу та ще і ядерну? Питання риторичне. Як відомо, часто бажане і реалії не збігаються. А щоб поринути в реалії — то треба кожному з тих, хто "до останнього подиху поки", задати собі кілька питань і дати чіткі відповіді. В тому числі це стосується і нашої влади. Бо, якщо варіант зупинитись на поточній лінії зіткнення — то тут наче все зрозуміло. Зупинились, перемир’я, і далі ведемо перемовини про те, як жити далі. Якщо варіант на кордони 22 р. , до масштабного початку вторгнення Росії, то тут вже складніше. Бо росіяни мають відійти добровільно, якщо у нас сил не вистачає посунути їх силоміць. А це може бути варіант, як з Фолклендськими островами. Або варіант Північної Ірландії. Відхід, росіяни можуть піднести своєму електорату на зразок "ми воюємо з НАТО", "цілі СВО виконані", "ми за мир" тощо. А якщо варіант на кордони 91 року, то тут ще більше питань і все дуже складно. Саме головне питання: "Як Україна повністю переможе ядерну державу Росія? ". Бо, якщо Росія буде програвати, то вона може просто бахнути ядерною зброєю по Україні, і все. Але є й інші, трохи простіші, питання: - Де ви візьмете тисячі надійних, проукраїнських силовиків всіх рівнів, щоб взяти під контроль ці деокуповані території? - Де ви візьмете тисячі вчителів української мови та літератури та вчителів правильної історії, щоб перевернути мізки людей в правильний бік? Вчителів математики може і не треба буде замінювати. А лише заставити їх вивчити українську мову. - Де ви візьмете тисячі чиновників, щоб замінити всіх зрадників та запроданців? - Чи готові ви, з власної кишені, платити інвалідам війни, які воювали на тому боці? - Чи готові ви з власної кишені платити вдовам та сиротам, які стали такими, перебуваючи на тому боці? Ми так розуміємо, що відповідей на ці питання не має ані влада, ані українці. А якщо і є відповіді, то їх не озвучують на загал, бо поки небезпечно. Все може змінитись, коли суспільство втомиться від війни, але коли це станеться і скільки ще людей загине. Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (22 липня) "Кличко — мародер!" Під таким гаслом, під КМДА кияни протестують проти свавілля забудовників у столиці. Оцініть цинізм ситуації: Перед незаконним знесенням, забудовник ЖК Turgenev подав до Департаменту охорони культурної спадщини КМДА документацію, в якій стверджує, що 134-річна садиба Зеленських, на вулиці Кониського - 22, не має цінності. Один з аргументів — що будинок, збудований у 1890 р. на замовлення Василя Маліна, який був викладачем Київського Університету і викладав на той час російською мовою. Мовляв, будівля підпадає під дію законів про дерусифікацію. Бачимо, що олігархія вже геть втрачає відчуття реальності. Гроші повністю затьмарюють розум! - Це якраз і є ілюстрація правління олігархії (поєднання бізнесу і влади), коли діє ДЕМОКРАТИЧНА формула влади: гроші — вибори — влада — повернення грошей з прибутком. - Громадяни можуть лише намагатись протестувати, але не більше. Замінити владу і припинити свавілля до наступних виборів неможливо. Але і після виборів — знову буде олігархія! Влада боїться тільки майданів. Але виключно тих, які можуть привести до глобальних потрясінь. Бунту, який може її знести. А такі звичайні акції протестів владі "по-барабану". - Потрібно змінити систему влади. При якій громадяни можуть реально впливати на владу. Змінювати її легітимно у будь-який момент. А для цього потрібно три речі: А) Проєкт нової системи влади. Б) Громадянська сила, здатна зробити зміни. В) Отримання підтримки, більшістю громадян, нової системи влади (пропаганда нової системи влади). Всі ці позиції (А, Б, В) мають робити самі громадяни. Якщо не будуть робити це для себе, то і для них це також ніхто робити не буде! Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (21 липня) Президент Зеленський вважає, що весь світ повинен буде чинити тиск на Росію, щоб переконати її сісти за стіл переговорів і припинити війну. "Це не означає, що всі території відвойовуються силою. Я думаю, що сила дипломатії може допомогти", – сказав він. Те, що сказав Зеленський, означає, що Україна не здатна самостійно зупинити війну, без визнання поразки. Тобто — без капітуляції. Потрібен тиск "всього світу". Фактично, цей тиск може забезпечити США. Звичайно, вони це будуть робити, якщо це буде у їх власних інтересах. Хочемо ми цього чи не хочемо (а ми — не хочемо), але саме такий стан справ. А ще це означає, що зупинка війни для України — вже буде перемогою. Також дуже чітко Зеленський зазначив, що військовим шляхом території звільнятись не будуть. На даному етапі — саме такі тези. Це має здійснюватися за допомогою дипломатії. Якщо буде саме так, то це — також перемога. Бо продовження війни, навіть із метою звільнення територій, веде до подальшої руйнації України. Це — також факт. Але тут виникає ряд питань. Зрозуміло, що переговори з РФ таки будуть, але — при підтримці "важких" учасників, з обох сторін. Коли? Які будуть учасники? Які умови? Які гарантії? На що погодиться РФ? Що влаштує Україну? Чим поступиться Україна? Всі ці питання не є сталими. Всі вони залежать виключно від того, в якому стані буде Україна на момент зупинки війни. Чим слабший цей стан буде — тим, найменш вигідними, можуть бути умови припинення війни. Хоча існує версія, що всі ці умови були вже давно підписані, ще в Анталії 10 березня 2022 року, між міністрами МЗС України та Росії, Кулебою та Лавровим, за участі Туреччини. Ця версія не має прямих підтверджень, але і спростувань немає. То чому ж війна продовжується, якщо вже все підписано давно? США! Ось відповідь. Вони, просто по-максимуму, використовують всі можливості, які їм дає наша війна. Вся ця наша слабкість, як держави, має стати щохвилинним нагадуванням кожному нашому громадянинові, що сама собою Україна не стане могутньою! Це потребує надзусиль більшості громадян! Громадяни, а не соціальні дрони, зроблять Україну Великою! Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"