ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (13 серпня) Росія — наш сусід, подобається це комусь чи ні. На Марс вона навряд чи полетить. Тому, природно, потрібно проводити нашу внутрішню і зовнішню політику, виходячи з цього. У світі більшість війн ідуть якраз із сусідами. Сусіди бувають різні. І теза, що "із сусідами треба жити мирно", не працює в геополітиці. Бо хоче хтось чи ні, але всі країни, між собою, перебувають у постійній боротьбі та конкуренції. Так світ влаштований. А ось форми цих конкурентних процесів можуть бути як мирними, навіть дружніми, так і у вигляді гострих війн. Є три основні стратегії відносин із РФ, після завершення війни. 1. Бути ворогами. Оскільки Росія - набагато потужніша за Україну, то для такої лінії необхідно шукати союзників. В результаті — Україна в постійному антагонізмі з Росією буде все глибше залежати від союзників. Підсумком може стати втрата незалежності. До чого і йдемо зараз. 2. Бути в дружніх відносинах. Це неможливо буде багато років. Але після 25-30 років, РФ може намагатися йти таким шляхом. Така (дружня) лінія веде до того, що вже було. Поступове поглинання України "дружньою" Росією. Тоді, рано чи пізно, Росія зробить ривок і повністю асимілює Україну. Таке ми бачимо зараз у Білорусі. Така лінія веде до ліквідації України, як держави й поступової втрати української ідентичності. До асиміляції з російським народом. 3. Не бути ворогами й не бути друзями. Стосунки мають бути нейтральними, але такими, щоб не скотитися в "дружбу". Очевидно, що найбільш конструктивний варіант для нас — третій. Тоді Україна може почати отримувати вигоду зі свого нейтрального становища. Це дасть можливість Україні розвиватись, незалежно від бажання чи небажання "друзів". Мати можливість будувати Велику Україну. А Велика Україна, рано чи пізно, призведе до природного занепаду Росії, яка поступово стане другорядною країною. Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"