Блог Олександра Зарайського | Промені Аласі», Аліса КоржВідразу хочу сказати, що «Промені Аласі» авт...

«Промені Аласі», Аліса КоржВідразу хочу сказати, що «Промені Аласі» авторства Аліси Корж (видавництво «Уроборос») я дуже довго уникав купляти й читати. Чому? Тут багато факторів, і їх важко пояснити у двох словах. Але все ж таки я це зробив – купив і прочитав.Відразу маю сказати, що це не фентезі, а доволі якісно написана фантастика. Не без технічних косяків, але вона гарна.Книга написана цілком захопливо, і ні, не настільки захопливо, що ти не лягаєш спати, доки не дочитаєш. Але достатньо захопливо, щоб тримати тебе в напрузі весь час і щоб тобі було цікаво: «От дідько, що ж там буде далі?!».А знаєте, що найдивніше?Сюжет розвивається достатньо планомірно, тобто без стрибків у динаміці, але при цьому авторці вдається весь час утримувати твою увагу й напругу, щоб було цікаво продовжувати читати. Тут Аліса Корж на 100500% перевершила всесвітньо відому і розкручену Ребекку Яррос, якій, як на мій особистий погляд, подібне так і не вдалося (за винятком другої книги). За сюжетною лінією ця книга схожа на те, що заведено називати «роментезі» – романтичне фентезі. Але враховуючи, що це не фентезі (немає магії й чаклунства), то, напевно, за аналогією можна назвати… ХЗ, не знаю як 😆Але неважливо.Отже, світ, де міста під куполами посеред пустелі, бо з пісків виділяється токсин, що вбиває все живе (так було не завжди). В суспільстві існує жорстка кастова система, де вищі артії панують над плебсом – свартіями. Через токсин із пісків артії втратили репродуктивні можливості, тож розмножуються через «зачаття в пробірці» та штучне вирощування плоду. Тому вони розвинули генетику та програмування не тільки статі плоду, а й решти людських можливостей. Тож артії фізично досконалі. Ну й поводяться як знать і зневажають свартіїв. Касія свартійка. ЇЇ батьків за порушення законів стратили в неї на очах, коли вона була дитиною, а її відправили в сиротинець. Але з сиротинця її забрав співправитель країни (у них типу така собі диархія, коли два правителі по черзі зміняють один одного), і зробив своєю підопічною.Це порушення геть всіх устоїв, але він чхав на це.Опікун Касії – дуже жорстка людина, і підопічна його боїться, але він дав їй освіту й належне виховання.Для реалізації свої політичних цілей він відправляє Касію в Арітрійську Академію. Це нонсенс, бо там навчаються діти винятково найбільш іменитих і владних. Там апріорі не може бути тої, хто за народженням належить до нижчої касти (там і з атріїв не всі навчаються).Але йому ніхто не може суперечити, та й оскільки нічого подібного ніколи не було і ніхто про таке й помислити не міг, то і законів, щоб забороняли щось подібне, просто не існує.Отже, Касія починає навчання й отримує купу знущань від академістів. Однак при цьому, хоч як це дивно (ага, щас), вона знаходить там і щирих друзів, які їй допомагають. Величезний плюс авторки, що в усьому цьому вона утримується від створення любовної лінії. Касія не заводить шури-мури й не страждає на пів книги, як героїня Ребекки Яррос 🙃Авторка пише оповідку – історію життя. І робить це достобіса неупереджено до персонажів. Звісно, що Касія – головна героїня, але при цьому вона цілком… звичайна. Без суперздібностей «за замовчуванням» чи чогось подібного. На жаль відгук вийшов вдвічі більший ніж зазвичай, тож кому цікаве продовження (зокрема які є недоліки 😉) - читайте далі за посиланням 😊 https://zarajsky.org/promeni-alasi-alisa-korzh.html