Я падаю… встаю… і знову йду. Сльозами стежку часто заливаю. Життя веде крізь радість і бідуУ серці ж віра, що не помирає. Зі мною Бог. Зі мною Кращий Друг. Він погляд Свій з мого життя не зводить. Я інколи боюсь, що не дійду. Він поруч… Через води Сам проводить. Я в світі цім без Нього не змогла б. Мені й на мить без Нього страшно дуже. Як поруч Бог: чи спека, чи гроза,У Ньому - захист мій. І не байдужийГосподь до тих, кому нелегко йти,Хто вже втомився плакати й мовчати,Кому болить від горя та туги,Хто вже знеміг, щоб зло перемагати. Хто знову плаче, падає, встає,Христос з любовʼю руки простягає. Він милість, прощення дарма дає,Продовжує любить, не докоряє. В Нього любові - цілий океан. І милостей Творця збагнуть не в силах,Та й зрахувать не в змозі, скільки ранПробиті руки цвяхами зцілили. Коли душа ридала від жалю,А серце в Небеса дивилось з болю. Слова Христа: за вас Отця молю,Підтримували… Йшов виконати волюТого, Хто все в усьому, хто Творець… А я? Хто я, щоб помирать заради мене? Хто я, щоби Любові споглядать взірецьБезмірно досконалий і смиренний. Коли я падаю, встаю і знову йду, В покорі - споглядання на Голгофу. З Ісусом, вірю, в Небеса ввійду. Життя по іншому, здається, катастрофа. Ірина Маринич