Колись це питання стало відповідною точкою яке дало наче життя нашим проєктами. Коли ми вже всі зайшли в такі глибокі емоційні качелі що я вже не бачив ніякого виходу.Нас витягли тоді німці… і ми продовжили.Про всіх все відомо. Коли я їду на зʼїзди я тепер не приховую наших проблем, криз і конфліктів. Бо я знаю що це великий міф що десь є європейці, які не знають чогось про нас. Все вони знають.І немає ніяких різних європейців, таких чи не таких європейських цінностей.І що ми якісь інші європейці.Коли починаєш з ними в довгу, то все швидко стає на свої місця.І зараз усі наші речники з ними в довгій його вже всі знають, як облупленого.Я зі своїми вже шість років. У мене теж саме. Так звісно це абсолютно інші рівні, але суть та ж сама.Тобі дивитись людям в очі і тут і там. І ти береш зобовʼязання і робиш, а вони роблять свою частину.І поки вони роблять несправедливо замовчувано дофіга, як на мене. Я бачив в Копенгагені щонайменше три величезних українських прапора в центрі. І маленька Данія відправляє фури одну за другою, їх фонди підтримують нас роками, їх мережі щоразу приймають наших людей і частина вже там на постійно живе і працює.Теж можна сказати про Нідерланди, Німеччину Швецію, Польщу і багато інших наших сусідів, це я зараз кажу про свою малесеньку бульбашку. Тихо розмірено процедурно, але цей маховик працює день за днем, рік за роком.Це схоже на надійну опору з якою можна дивитися в майбутнє.І це радикально відрізняється від того імпульсивного радикального підходу сьогодні дам, а завтра все поміняємо.Яким ми так часто зловживаємо в середині країни так і чомусь інколи захоплюємось у імпульсивних лідерів.Зараз звісно ні. Бо щось ті імпульсивники в мить змінили свої інтереси в Україні. І змінюють їх по 10 разів на добу.Такі сильні харизматичні егоцентричні альфа самці.З певних пір я кажу, що не хочу бути чоловіком, хочу бути людиною.Бо ці геройські чоловічі вчинки, як на мене така дурня.А Європа звісно слабка, бо тихо працює по процедурі старих демократичних голосувань у своєму олдскульному ОСББ.Та якось працює… і мені подобається, що в Мюнхені знову заговорили про обʼєднання. Ми заговорили. Це важливо.Ми їм потрібні. Як нове дихання. Нова енергія. Вони нам теж, як потужний надійний добросусідський тил. Велика дружня сімʼя. Яка дуже скоро обʼєднається. Адже всі ми люди. Країни - це люди, а не кордони чи території.Чи як ви кажете.