Посилення рашистських обстрілів, як на мене, означає одне: останній аргумент тиску на Україну, оскільки сил продовжувати війну у кремлівської кліки стає все менше. По-перше, вся економіка, яка не повʼязана з війною, летить в туди, на чому сидять. Це було прогнозовано, але Індія і Китай допомагали русофашистам триматись на плаву нафтовими контрактами. По-друге, у путіна, схоже, закрилося вікно можливостей робити з Трампа дурня. До Трампа дійшло, він послав друга Владіміра подалі з Будапешта і запровадив санкції проти нафтових компаній та готує нові. Ображений нарцис - руйнівна сила. По-третє, відсутність видимих успіхів на фронті, де закидування українських позицій трупами розхідників нічого не дає, а нічого нового вигадати не вдається. Тому, я більше дивлюсь вбік сигналів американцям від путінського холуя Кірюши Дмитрієва (зневажливо, бо він киянин і випускник нашої шкільної паралелі). Він натякає, що обер-фашист хоче говорити і зменшив вимоги до територій і нейтралітету України. Добре, якщо американська адміністрація, з усіма її обʼєктивними характеристиками, не піде на поводу у кгбіста, що грає у затягування часу. Час йому потрібен для найбільш важливої операції кремля: відрізати нас від допомоги і тоді протиснути все що хоче. Для цього він виділяє шалені кошти на пропаганду в країнах-партнерах України (наступного року бюджет на інфо-операції +54%), що дає ефект при повній відсутності української протидії на цьому напрямку. Для всіх нас зараз головне не втопитись, коли можливість дістатися берега стає реальністю. Якщо власна влада не дуже здатна на мудрість і зваженість, притомний народ має стати рятівником. Як вже було на початку вторгнення.