Так, США змінились. І політика Білого Дому справедливо дратує українців.Проте, ще восени 2022го багато хто попереджав про те, що з поверненням Трампа у США все може змінитись і допомоги може вже не бути. Наприклад, Аркадий Бабченко кричав про це не раз. Прямим текстом. Не докричались.До січня 2025 ми мали час, щоб зробити наш ВПК розвиненим, а систему військових закупівель ефективною, швидкою і ЗСУ-орієнтованою. Натомість, виробників зброї кошмарили різні перевіряючо-контролюючі органи, їм доводилося долати купу штучних перепон. Долати бюрократію посадовців, які після демонстративних переслідувань владою генералів, більше думали про прикриття власного заду, а не про забезпечення фронту. За цей час збагачення своїх фірм стало вищим за ефективність. Свої для влади Зеленського фірми отримували все, іншим розробкам, незважаючи на ефективність, доводилось спостерігати за розділом бюджетного пирога з-за блокпостів Печерського урядового гетто. Можна довго перераховувати, але в сухому залишку маємо не лише недружнього Трампа (він такий, який є і це прогнозували). Маємо і відверто ненормальні і руйнівні дії і бездіяльність української влади. Точніше, її верхівки в офісі президента, який є фактичним джерелом влади, попри Конституцію. Зрозуміло, що на Трампа все звалити набагато зручніше. Як в дитинстві - переклав провину на когось і гуляєш далі. Але якщо не робити висновків, то з дітей виростають негідники. А у нас проблема зовсім недитяча - вижити як держава. І якщо мовчати про провали і прощати владі все та погоджуватись на переадресацію всіх проблем на Вашингтон, це ставити виживання України під загрозу.