До речі, давайте поговорим ще про асфальт…Напишемо вам, щоб усі знали, як насправді відбувалося «освоєння» коштів на дорогу до села Бузьке. Як у минулому році виділялися бюджетні гроші, які підрядники заходили на тендер, чому цей тендер раптом зірвався і хто між собою ділив майбутній «відкат». Бо розмов було багато, а конкретики — нуль.Так само піднімемо питання щодо внутрішньобудинкової дороги по Соборності, 5. Хто саме проводив тендер? Чому тут процедура дивом відбулася без проблем? І головне — хто з відомих у місті осіб отримав свій інтерес за цей об’єкт і чому про це всі мовчать?Бо історія з асфальтом — це вже не про ремонт доріг. Це про гроші, які крутилися між «своїми», про рішення, які приймалися кулуарно, тихо і без зайвих свідків.У місті давно звикли до одного простого правила: там, де з’являються великі кошти і дивні рішення, поруч майже завжди «випадково» з’являються одні й ті самі прізвища.І от цікаво, чому в цих історіях буде звучати прізвище Миронюк і Акуленко. Тому питання не зникне. Воно буде підніматися знову і знову — поки кожен причетний не пояснить свої дії. Бо час тихих схем і домовленостей за зачиненими дверима закінчується. І відповідати доведеться не кулуарно, а відкрито.