Посада — не ширма. Секретар міської ради — не повинен бути виконавцем чужої волі‼️Секретар Південноукраїнської міської ради Денис Кравченко — це не просто посадова особа. Це ключова фігура процедур, регламенту, організації роботи ради та гарантії відкритості місцевого самоврядування.Але сьогодні у Південноукраїнську дедалі більше складається враження, що ця посада перетворена на формальність, а її носій — на виконавця чужої волі, а не інтересів громади.❗ по - перше: БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ - коли громада очікує ініціатив, рішень і захисту процедур — ми бачимо мовчання.Коли місто потребує реакції на проблеми мешканців — ми бачимо відсутність позиції.Секретар ради не може бути «присутнім, але відсутнім».Проте саме так сьогодні виглядає його діяльність.❗ по- друге: НЕПРОЗОРІСТЬ - процедури, які мають бути відкритими і зрозумілими для громади, перетворюються на закриті механізми для вузького кола осіб.Рішення ухвалюються так, що: - громада дізнається про них постфактум, - обговорення мають формальний характер, - відповідальність розмивається між кабінетами.Це не випадковість, а системний стиль управління, де прозорість — небажана.❗ по- третє: УЗУРПАЦІЯ ПРОЦЕДУР - найнебезпечніше — це використання процедур не як інструменту демократії, а як інструменту контролю.Регламент, порядок денний, сесійні механізми дедалі більше виглядають не як служіння громаді,а як зручна технологія для проштовхування заздалегідь узгоджених рішень.Секретар ради мав би бути гарантом правил,але складається стійке враження, що він став частиною вертикалі впливу,де головне — не закон і не інтерес громади,а лояльність до політичних покровителів.У громаді вже сформувалося переконання, що порядок денний і логіка прийняття рішень готуються не виходячи з потреб міста,а під заздалегідь поставлені задачі, спрямовані на задоволення інтересів осіб, які здійснюють неформальний вплив.Якщо секретар ради входить у сесію не як незалежний організатор процесу,а як технічний виконавець чужих вказівок,це означає пряму підміну місцевого самоврядування кулуарним управлінням.❓ і тепер головне публічне запитання:Кому насправді служить секретар Південноукраїнської міської ради: • громаді міста? • мешканцям? • принципам законності та відкритості?Чи інтересам і побажанням своїх політичних покровителів,які визначають, які рішення мають бути прийняті і якою ціною?Коли посада: • втрачає самостійність, • процедури стають інструментом тиску, • а рішення — результатом не публічної дискусії, а закулісних домовленостей,це вже не формальність,це узурпація процедур і зневага до громади.Південноукраїнськ заслуговує на секретаря міської ради, який служить місту,а не виконує чужі задачі за рахунок інтересів мешканців‼️