Районна бібліотека | ​​Що я читаю зараз, або Книжки, за які не варто братися з квадратною п...

​​Що я читаю зараз, або Книжки, за які не варто братися з квадратною після трьох безсонних ночей головоюAngel in the Forest: A Fairy Tale of Two Utopias (1945). З опису може здатися, що це дослідження двох утопічних комун XIX століття, але в реальності це скоріше велика поема в прозі за мотивами їхньої історії. Спочатку я сприймала стиль Марґерит Янґ як дивну графоманію, але на фразах «He was grass and fire and homely as an old shoe» і «God will take them up into His arms like infants puking» нашу милу, ніжну Марину Гекторівну ПРИБИЛО (в хорошому сенсі). Dalkey Archive Press постійно перевидає цікаві експериментальні твори, але такий спекулятивний нонфікшн все одно здивував.Чому не варто братися зараз: вас захитає від найпримітнішої ознаки стилю Янґ — гіпнотичних перелічень, де королі, капуста й абстрактні поняття водять хороводи, puny moths, Greek freedom, new clothes, luxury, public education, Catholic priests, whisky drinkers, secret ballots, Thomas Jefferson, gamblers, suffrage, confusion of immensity, baby owls.In Transit: An Heroi-Cyclic Novel (1969). Мені було соромно, що я знаю Бріджид Брофі лише по одному роману — роману з Айріс Мердок! — і смішній книжці, в якій вона хуєсосить п’ятдесят знаменитих англійських творів. Знайомство з її художнім доробком я розпочала брутально, бо In Transit — це експериментальний роман про дезінтеграцію мови (зараз, завдяки різним там Евенсонам, це не сильно дивує, але в 60-х, думаю, було потужно). По суті, роман складається з суцільних обмовок і каламбурів, і частково зі стьобу над «Уліссом»: на відміну від його непосидючого героя, героїня Брофі вирішує залишитися там, де є — в транзитній зоні аеропорту, не прямуючи до точки Б і не повертаючись у точку А. Ну, це дещо в лоб (уявляю, як би тішилася Брофі, порівнюючи менталітет тих, хто каже «в лоб», з тими, хто каже «straight from the shoulder») — героїня з нестабільною ідентичністю знаходить справжній дім у радикально лімінальному просторі — але все одно весело.Чому не варто братися зараз: спроби уявити, як все це перекласти, принесуть вам лише мігрень — а не думати про це неможливо, бо авторські дотепи заразні. Наприклад, рідні й прийомні батьки героїні загинули в (двох різних) авіакатастрофах, і вона через це сприймала себе як «lethal child» — ну і як тут не думати, що вона ЛІТАЛЬНО-ЛЕТАЛЬНА дитина?..Big Swiss (2023). Героїня транскрибує сесії персонального коуча і починає захоплюватися однією з його клієнток, яку ніколи не бачила. Кльова (пара)соціальна сатира, але запаморочлива — ніби слухати овершерінг людини, яка переказує, як хтось пригрузив її своїм овершерінгом, переказуючи, як хтось… рекурсія! А ще я звикла бачити обкладинки книжок переважно в дрібному ч/б вигляді в кіндл сторі, і думала, що на цій — якась поторочена християнська мучениця, поки не побачила допис @deplorablysober (але мучениця сюди б теж підійшла).Чому не варто братися зараз: попри те, що це доволі невибагливий pageturner, він ближчий до вищезгаданих двох книжок, ніж може здатися, бо а) захеканий потік свідомості, б) без каламбурів і мондеґрінів теж не обійшлося, адже героїня транскрибує потоки свідомості! От сиди тепер і думай, як перекласти момент, коли коуч каже, що він waxed his gong для клієнта, а вона чує, що він waxed his dong.