поки що поговоримо про сухі факти:
майже ніякою інформацією ми не володіємо, все що відбувалось за останні три дні з Анею після її смерті - поза зоною нашого доступу, так як юридично Уляна прав на присутність і проінформованість немає, і всіма процесами займались батьки Ані, які м'яко кажучи неадекватні і на контакт з нами не йдуть взагалі. про причини такої поведінки особисто я якщо і напишу, то не скоро. це буде надто емоційно. єдині люди, які отримали привілей блять попрощатись з Анею - це її колишні коворкери та друзі з найважливішого для Ані місця роботи (власне, після звільнення з якого її депресія почала розвиватись).
ці люди насправді дуже хороші і були певною мірою посередниками між Уляною та батьками Ані, але на жаль останні занадто неадекватні, щоб з ними можна було про щось домовлятись, тому сьогодні нас поставили перед фактом що прощання вже відбулось, сорі, це тіпа краще на що вийшло домовитись.

і як я розумію від імені фонду. якому Аня працювала, вони покрили або покриють більшу частину витрат на поховання, якщо звісно батьки Ані це приймуть. так що гроші з банки зараз підуть на підтримання самої Уляни. вибачте, якщо комусь це здасться несправедливим, але ситуація абсурдна і несправедлива вже настільки що й додати нема чого.

sooo... yeah. ми досі нічого не знаємо, нас позбавили права на прощання, ми так і не побачили Аню востаннє, ми не знаємо ні-чо-го про її поховання, і нам просто нема що говорити всім тім людям, які як і ми хотіли б прийняти в цьому участь. які МАЛИ ПРАВО прийняти участь.
ай гес, нам доведеться імпровізувати.
ось вам і відсутність одностатевих шлюбів в Україні.

stay alive.