цей канал створювався першочергово, як ода любові до історій. проте мало хто пам'ятає, що тоді, давним-давно, наприкінці першого курсу університету, надихнулась я зовсім іншим каналом під назвою "субстанція кловська", адміном якого був Вадим, мій чудовий однокурсник, з яким ми зрештою посварились і припинили спілкуватися. я була в жахливому місці ментально, і фізично, велл.. в німеччині. а до всього ще й думала, що була закохана в Вадима. але закохана якось дуже дивно, якось тихо і спокійно, без ревнощів, без бажання запхати людину повністю собі в кишеню і ні з ким не ділитися. зовсім не так, як в історіях. навпаки, хотілось поділитись з усіма, щоб всі знали, яка та людина чудова. ми навіть декілька разів співали в центрі Києва. і я хотіла бути ним - тепер я знаю. думала, ну й що, що не схоже на фільми, якщо вже з кимось треба бути, то краще з ним, ніж з кимось іншим. little did i know... що це канонічна подія усіх людей на аромантичному спектрі - найнецікавішому спектрі з усіх існуючих спектрів, про який не роблять фільмів і не пишуть книг, а навіть ті, які пишуть виходять найнецікавіші з усіх.ех.. якщо з асексуальністю я знайшла спільну мову, то з аромантичністю мені лише лягти в квітковому полі рука в руці, і згнити до тла.якби мені дали змогу змінити якусь частину себе, ви б скоріше побачили мене гниючою в полі, ніж мене, яка не є тим, ким я є зараз.за останні декілька років, відколи я повернулась з німеччини, дуже багато чого сталось, змінилось, дізналось. і довгий час я не розуміла, що мені робити з цим дивним місцем. тут, на цьому каналі, який був самобутнім, проте водночас став франкенштейном, зліпленим з того, ким я дійсно була, і ким намагалася бути дивлячись на Вадима. разом з ним тоді на канал також прийшли його друзі та знайомі, які зробили це місце дуже токсичним та майже непридатним для мого комфортного існування в тому крихкому депресивному стані, в якому я знаходилась в німеччині. тут зараз зовсім інша людина, яка знає себе, яка вже давно вдома, яка давно знає, що таке любов, що таке дружба, що таке абсолютний пиздець, та як крізь нього проходити. іншими словами і мовою I have healed.я все ще як в цьому мемі ✨the horrors persist but so do I✨. бо пиздець ще не закінчився, і чесно кажучи, не впевнена, чи це колись зміниться. проте змінююсь я. і я почуваюсь сильною і щасливою, хоч і дуже втомленою. і одна річ не змінилась ні на йоту за увесь цей час - я все ще люблю історії. люблю люблю люблю люблю дуже дуже, and I'ma takе this one with me to the grave.becausethat's all we do.we tell stories.that's all I have.отака от получилася історія🖤