Колись, коли я тільки починав кар'єру, я прийшов малим і дурним в компанію SoftServe. Я був не самим класним інженером, але дуже швидким. З гавна і палок робив космольот. Він літав тіко вверх і вниз, але то був 2006й тому було норм. А ще я був балакучий.І вот завдяки своїй балакучості, а також ярковираженому "слабоуміє і отвагє", коли я підписував під любий двіж - я досить швидко отримав роль тім ліда, і попав на свій перший проєкт, де мені можна було спілкуватись з клієнтом. І сааааамим першим моїм підлеглим був Олег. В Олега все було добре. Пустота в душі не гнала його в кар'єрну гонку, він отримував хорошу зарплату, не затримуючись на роботі йшов до сім'ї і ходив з сином на рибалку. Він жив повноцінним життям, і не старався кар'єрою відігратись за своє бідне дитинство. Кароче, він жив то життє.Він був страший за мене. Мені було 20. Олегу напевно троха більше 40ка. Але ж знаєте, як в цьому віці - всі хто старше 30ти виглядають для тебе, як от-от і пенсія. Як японські бабці. Він працював Senior інженером напевно більше ніж я жив, бачив пєрфокарти, і до асемблера відносився з повагою, а не як до боса в універі, який треба пройти і забути назавжди. Йому було пофігу на чому писати: Delphi? давай! Visual Basic? давай! .NET? Не знаю шо таке, але давай. Ну шарите? Ідеальний програміст для аутсорсу. Прийшов, зробив свою роботу, отримав гроші, пішов додому. Ні драми. Ні вигорання. Стабільний перформанс. Він був для мене в ті часи, як константа яка була постійною в офісі. А ще він навіть в тому віці міг підтягнутись на одній руці!Сьогодні в LinkedIn я побачив його допис, що він йде на пенсію. Ну вроді йде і йде. Але якось розумієш, як час швидко летить. Колись ти був самим юним в компанії, в команді, в цілому до тебе відносились так - як до піздюка. А тепер твій перший підлеглий йде на пенсію.Правду кажуть, що час - то найдорожче, що в нас є.