Ох, а я сподівалась, що запишу голосове та й по всьому. Але гаразд, я й сама люблю більше читати ніж слухати. Тож, що я думаю про цю ярмарку пасок з усім (від банальних родзинок до суші-паски))))1. У радянську добу обрядові українські страви існували лише у домашній кухні2. Після відновлення Незалежності частина обрядових страв короваї/паски все ж таки стали комерціалізуватись, але "великої" комерції жоден виробник у цьому не бачив. Тому в нас купа цехів і фабрик виробляли стандартні паски інвестуючи кошти у обладнання для випікання круасанів (грубо кажучи), а не у розробку нових рецептур та технік випікання пасок3. Протягом останніх 15 років ситуація докорінно почала змінюватись. Ресторатори, дрібні і великі пекарні почали інвестувати у створення власної лінійки великодньої випічки. Цьому сприяло кілька факторів: а) запит на український продукт у всіх сенсах (від їжі до арту) б) заповнення вакууму у попередні роки на іноземні товари (знову ж, максимально спрощено, всі вже скуштували круасани, макаруни і т.д) в) розвиток соцмереж і використання традиційних свят як потужного інфоприводувідповідно, виходячи із попередніх всіх пунктів ми маємо, що тема українських обрядових страв стала цікавою на всіх рівнях, а це фактично завжди означає, що у неї заходять всі. (Дуже подібні процеси відбувались із вишивкою). ТТобто, це означає, що якщо паски раніше пекли ті хто несе це як частину звичної родинної практики, ті хто вже не одне десятиліття випікає по класичній техкарті двічі на рік (Великдень і Поминальна неділя) та ентузіасти які незалежно від трендів розвивають, вивчають, експериментують із елементами культурної спадщини. А тепер коли тема стає частиною сучасної масової культури ми зустрінемо, як паски що максимально наближені до автентичних регіональних так і суші які чомусь звуть пасками, ми також натрапимо на сотні відео які будуть суперечити одне одному (від біла поливка зло забудьте - до паски з ковбаси чи марципанів за 12 тис.гривень)Як дослідницю, цей процес тішить мене, але я також розумію і відчуваю гіркоту, коли натрапляю на цілковите нерозуміння чому суші-паска це невігластво, а не креатив.