Canal Євген Кузик - @yevhen_kuzyk - №1582
З паном Андрієм я познайомився ще у березні 2010 року, коли львівські студенти та молодь організовували мітинги проти міністра освіти Дмитра Табачника. Тоді я був у студентській раді Львова. До нас на одну з нарад завітав спершу батько пана Андрія - пан Володимир Парубій, зі словами: «Хто як не ви, і коли як не сьогодні організовувати акції протесту». А вже згодом я зустрівся й з самим паном Андрієм.Він одразу зарядив своєю енергією, поділився історіями зі студентських років - як возив у наплічниках заборонену літературу електричками для акцій. І головне - закликав нас, молодь, діяти. Саме тоді нам вдалося організувати 15-тисячний мітинг проти Табачника. Звільнення ми не добилися, але я зрозумів: правильні й активні дії здатні об’єднувати тисячі.Пізніше ми зустрічалися на інших акціях - зокрема, на підтримку Юрія Луценка. Пам’ятаю його слова після одного з мітингів: «Хто залишиться - зроблять ще один рішучий пікет! Всіх не пересадять!» - у цих словах був весь пан Андрій. Ми бачилися і на тереновій грі «Гурби-Антонівці», яку він завжди підтримував. Уже будучи спікером, він нагадав з парламентської трибуни: «Ми виховувалися на прикладі героїчного Гурбинського бою. Слава його мужнім учасникам і слава Україні!».Андрій Парубій пройшов потужний вишкіл ще в юності, а згодом сам формував і підтримував середовища - у Львові та по всій Україні, з яких виросли сучасні політики й активісти. За цю школу, за поради, за підтримку і за приклад - я щиро вдячний йому.Жодна масштабна акція чи віче не обходилися без пана Андрія. 15 років тому саме він кинув димові шашки проти Харківських угод. На Майдані у найстрашніші дні він взяв на себе відповідальність, ставши комендантом Самооборони. У парламенті завжди стояв до кінця за принципові речі. Саме він сімнадцять разів ставив на голосування закон про українську мову, поки не домігся його ухвалення. А у 2022-му без вагань пішов до територіальної оборони.Мені колись сказали, що коли людина отримує високу посаду, з нею потрібно «знайомитися наново». З паном Андрієм цього не було потрібно: він залишався людяним, доступним, відкритим і щирим. Коли треба - безкомпромісним та відважним. Де було найважче - завжди був він.Читаючи сотні спогадів про нього, я розумію: ми втратили справжнього українського лідера цього століття. Для пана Андрія слова «Україна понад усе» були не гаслом, а сенсом життя. Наш обов’язок - вчитися на його прикладі й продовжувати його справи.Світла і вічна пам'ять. Щирі співчуття рідним, друзям і близьким🕯️
114
25-08-31 18:47