Читала нову статтю Катерини Яковленко на e-flux і наштовхнулась на роботу Раєвського зі Степів Європи «Наприклад, у 1993 році київський художник Валентин Раевський створив інсталяцію "Без назви" для виставки "Степи Європи: Нове українське мистецтво" в Центрі сучасного мистецтва Уяздовського замку в Польщі. У кімнаті він побудував схили, що імітують київські. Він створив величезний п'єдестал між ними і поставив на нього маленьку людську фігуру. Він проектував світло на цей пам'ятник, але тінь, що падала на стіну, була величезною і набагато більшою за саму фігуру героя. Невідомо, для кого саме був побудований цей пам'ятник; для самого художника ця фігура не була такою важливою, але величезна тінь символізувала міфотворчість і риторику, що оточують цю фігуру.Цей твір був створений на початку 1990-х, коли історія переглядалася: відкривалися архіви, герої різних епох переосмислювалися, створювалися нова ідентичність і національний міф. Хто повинен залишатися на п'єдесталах? Кого слід зняти з них, а хто повинен зайняти їхнє місце? І хто, врешті-решт, залишився в тіні історії? Тема історичних та національних героїв завжди приваблювала художників. З початку 2014 року вона набула нового, гострого значення. Але в роботах Раевського тінь сама по собі є важливішою за людську фігуру. Тінь представляє те, що люди говорять, що і як пишуть критики, як і кого пам'ятають покоління — усі наші дії та слова, що приносять світло і формують цю тінь, збільшують або зменшують її.» переклад by ChatGPT скріншоти з моєї лекції про ЦСМ, де я також згадую Степи, коли говорю про Єжи Онуха